Рішення № 52752269, 21.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/20940/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 33908322

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м.Київ, ЄДРПОУ 35265086

про стягнення 3130,49 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кузьмик І.П. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 3130,49 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування на підставі договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві №3551 від 20.10.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» не надано доказів внесення страхувальником першого страхового платежу за договором №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р., що на думку, відповідача, свідчить про те, що вказаний правочин не був чинним.

У судове засідання 21.10.2015р., як і в попередні засідання, відповідач не з'явився, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

Проте, за висновками суду, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Саксаганського, буд.119.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 30.09.2015р. з метою повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103035747307.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвали від 30.09.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд наголошує, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 30.09.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Господарський судом враховано, що у клопотанні №3552 від 20.10.2015р. відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Судом також прийнято до уваги, що ухвалою від 30.09.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду спору не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 21.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 10.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір №366\14-Тз.Дп\10 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.п.4, 5 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Ford Focus,

реєстраційний номер: АЕ 4267 НМ,

рік випуску: 2013р.

За змістом п.7 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. страховим випадком є, в тому числі, збитки, завдані транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У пункті 12.3 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. встановлено франшизу в розмірі 1% від страхової суми у разі настання означеного вище страхового випадку.

Вигодонабувачем за договором №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. є Публічне акціонерне товариством «Кредобанк»

Договір набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, але не раніше 16.04.2014р. та діє протягом семи років. Дата закінчення договору 15.04.2021р. (п.п.16, 23.1 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р.).

У п.11 вказаного правочину зазначено, що перший страховий платіж становить 14 087,51 грн.

Як свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №11172878 від 17.04.2014р., ОСОБА_3 було перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» перший страховий платіж в розмірі 14 087,51 грн.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у відповідності до умов п.23.1 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. вказаний правочин набув сили.

Вказаним вище спростовуються твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів внесення страхувальником за договором №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. першого страхового платежу та ненабуття вказаним правочином сили.

Пунктом 15 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. передбачено, що місцем його дії є Україна.

Виходячи зі змісту довідки №64925365 про дорожньо-транспортну пригоду, 29.05.2015р. о 13 годині 15 хвилин у місті Дніпропетровськ, по вул.Павлова (набережна Заводська) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Mitsubishi Canter, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4, керування яким здійснював ОСОБА_5 та 2. Ford Focus, державний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_6, який і здійснював керування транспортним засобом.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У п.17.1 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. визначено умову виплати страхового відшкодування на базі станції технічного обслуговування на вибір страховика.

У п.27.11.2 договору вказано, що при обранні наведеного вище варіанту виплати страхового відшкодування, останнє сплачується на відновлення транспортного засобу та перераховується на рахунок станції технічного обслуговування, обраної страховиком.

Пунктом 26.3 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. передбачено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику, в тому числі, лист вигодонабувача про особу, якій слід сплатити страхове відшкодування.

Страхувальник може двічі скористуватись правом на отримання страхового відшкодування без надання вказаних документів, якщо розмір страхового відшкодування не перевищує 5% страхової суми (п.26.4 договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р.). Страхова сума згідно п.10.1 договору та додатку №2 до вказаного правочину становить 202 990 грн.

Як свідчать матеріали справи, 29.05.2015р. ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку. У вказаній заяві страхувальник просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.

Згідно рахунку-фактури №727 від 02.06.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Транс» (станція технічного обслуговування) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Focus, державний номер НОМЕР_2 становила 5909,40 грн.

04.06.2015р. було проведено огляд транспортного засобу Ford Focus, державний номер НОМЕР_2 та встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.05.2015р., вказаному автомобілю було завдано наступні пошкодження: скло дзеркала заднього виду, обідок дзеркала правового, повторювач повороту правого дзеркала, кришка дзеркала правового. За наслідками огляду складено акт (дефектна відомість).

04.06.2015р. представниками позивача здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №366\14-Тз\Дп\10-01-01, відповідно до якого страховиком прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування на підставі договору №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.05.2015р., в розмірі 3130,49 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №21828 від 05.06.2015р. вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Транс».

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №366\14-Тз\Дп\10 від 10.04.2014р. добровільного страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 16.07.2015р. П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області по справі №190/1033/15-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 29.05.2015р. о 13 годині 15 хвилин у місті Дніпропетровськ, по вул.Павлова (набережна Заводська) за участю транспортних засобів 1. Mitsubishi Canter, державний номер НОМЕР_1 та 2. Ford Focus, державний номер НОМЕР_2, визнано ОСОБА_5.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №64925365 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mitsubishi Canter, державний номер НОМЕР_1 застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АІ3275141.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Держа?вної комісії з регулюв?ання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/23679 від 21.08.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України вбачається, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.05.2015р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mitsubishi Canter, державний номер НОМЕР_1 застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АІ3275141. Вказаним полісом встановлено нульовий розмір франшизи та ліміт відповідальності страховика в сумі 50 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника/ водія транспортного засобу Mitsubishi Canter, державний номер НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 29.05.2015р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» з розглядуваним позовом саме до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» є обґрунтованим.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що позов доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 3130,49 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», м.Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 3130,49 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Саксаганського, буд.119, ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.154, ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування в сумі 3130,49 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.10.2015р.

Суддя М.О. Любченко