Рішення № 52751845, 19.10.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 р. Справа № 909/868/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Середюк І. Б., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" про стягнення з публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" 95 797 грн 36 коп. неустойки за договором поставки.

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" 95 797 грн 36 коп. неустойки (штраф, пеня) за договором поставки, у звязку із порушенням відповідачем строків поставки товару.

04 серпня 2015 р., суд порушив провадження у справі та призначив її до розгляду на 18 серпня 2015 р.

18 серпня 2015 р., суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів, а в засіданні оголосив перерву до 08 жовтня 2015 р.

В судовому засіданні, яке відбулось 08 жовтня 2015 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив, зазначивши, що порушення строку поставки продукції мало місце у зв'язку із тим, що через загострення відносин з Російською Федерацією, відповідач не зміг своєчасно отримати у російського постачальника електроприводи, що є комплектуючими до визначеної у Специфікаціях продукції. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок неустойки у зв'язку порушенням строків поставки має здійснюватись без врахування податку на додану вартість.

Ухвалою від 08 жовтня 2015 р., розгляд справи суд відклав на 19 серпня 2015 р.

В засіданні представник позивача подав суду додаткові письмові пояснення.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю у розгляді справи у Львівському апеляційному господарському суді.

Разом з тим, подальше відкладення розгляду справи суд визнав неможливим та в задоволенні даного клопотання відмовив, оскільки чинним господарським процесуальним законодавством не обмежується коло осіб, які можуть бути представниками сторін у судовому процесі. Крім того, явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, тому неможливість представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні не перешкоджає вирішенню спору по суті. Відтак, за наведених обставин, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав неможливим і, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

1 квітня 2014 р., ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) уклали договір поставки № 53-129-01-14-00096.

Згідно з п. 1.1 Договору, постачальник збов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити трубопровідну арматуру власного виробництва для ВП "Рівненська АЕС", ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", покупець зобовязується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки продукції зазначений в Специфікаціях.

За змістом п. 5.4 Договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Як передбачено в п. 7.2 Договору, за порушення строків поставки продукції постачальник зобовязаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.3 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком ОСОБА_2 України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

Згідно з даними наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 206 від 02 вересня 2014 р., № 243 від 17 жовтня 2014 р., № 245 від 20 жовтня 2014 р., відповідач здійснив поставку продукції визначених у пунктах 1,3,7 Специфікації № 1 та пунктах 5, 6 Специфікації № 2 із порушенням строку.

Так, відповідно до Специфікації № 1 терміни поставки продукції визначеної, зокрема, в пунктах 1, 3, 7 - липень 2014 р.

Відповідач здійснив поставку продукції визначної в пунктах 1, 7 - 02 вересня 2014 р., а в п. 3 - 17 жовтня 2014 р.

Відповідно до Специфікації № 2 терміни поставки продукції визначеної, зокрема, в пунктах 5, 6 - вересень 2014 р.

Натомість така продукція була поставлена відповідачем 20 жовтня 2014 р.

Таким чином, предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції за договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори є підставою для виникнення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтями 614 ЦК України та 218 ГК України передбачено, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи системний аналіз зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно із статтями 617 ЦК України та 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що таке порушення відбулось через наявність обставин, які від нього не залежали, а саме через те, що у зв'язку із загостренням відносин із Російською Федерацією, відповідач не зміг своєчасно отримати у російського постачальника електроприводи, що є комплектуючими до визначеної у Специфікаціях продукції.

Проте, зазначені позивачем обставини не містять ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за договором поставки.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника.

Отже, у даному випадку наявні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, за неналежне виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо строків поставки товару.

Разом з тим, згідно із виконаним судом арифметично правильним розрахунком сума нарахованої позивачем відповідачу неустойки загалом складає 95 797 грн 03 коп.

Витрати по сплаті судового збору, згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд 229; ідентифікаційний код 00218271) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А; ідентифікаційний код 26251923) стягнути 95 797 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 03 коп. неустойки за договором поставки;

в решті позову - відмовити.

З публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд 229; ідентифікаційний код 00218271) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А; ідентифікаційний код 26251923) стягнути 1 915 (одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять) грн 95 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТкаченко І. В.

Повне рішення складено 26.10.15

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ 26.10.15