Рішення № 52751830, 07.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/20103/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтекс»

Про стягнення 186 853,83 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Єфимчук В.В. представник за довіреністю № 04/09-ЄФ від 04.09.15.

Від відповідача: Кобилецький В.В. представник за довіреністю № б/н від 15.09.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтекс» (далі - відповідач) про стягнення 186 853,83 грн., а саме: 70 789,00 грн. сума основного боргу, 54 970,05 грн. пені, 7 365,93 грн. 3% річних, 53 728,85 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.15. порушено провадження у справі № 910/20103/15 та призначено її до розгляду на 19.08.15.

Розпорядженням № 04-23/1235 від 18.08.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/20103/15 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.15. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.09.15.

15.09.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 29.09.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

25.09.15. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Айтекс» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

28.09.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву «про уточнення позовних вимог», в якій визначено на користь кого позивач просить стягнути грошові кошти, що пред'явлені до стягнення позовною заявою № 699 від 30.07.15.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

В судовому засіданні 29.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 07.10.15. позивачем було підтримано подану ним 06.10.15. через відділ діловодства суду заяву «про збільшення розміру позовних вимог», яку судом ухвалою суду від 07.10.15. повернуто заявнику без розгляду.

В судовому засіданні 07.10.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 07.10.15. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/20103/15.

В судовому засіданні 07.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.11. між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Підрядник) було укладено Договір підряду № 12/12-2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням замовника роботи по влаштуванню вентильованого-утепленого фасаду із профнастилу по промислової будівлі за вказаною адресою: м. Умань, вул. Заводська, 1, по технологічній карті (додаток № 3) та в строки які погоджені у додатку № 2 «календарний графік виконання робіт», згідно з проектно-кошторисною документацією, які погоджені сторонами і містяться у відповідних додатках до Договору і є невід'ємною його частиною

Відповідно до п. 1.2 Договору Замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані Підрядником роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, визначених Договором, відповідними додатками до нього.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна Договору складається з вартості виконаних робіт та обладнання, необхідних для їх виконання і складає 103 945,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 20% від ціни Договору, що становить 20 789,00 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням № 014745 від 14.12.11. позивач сплатив відповідачу 20 789,00 грн. попередньої оплати на виконання Договору.

Оплата здійснюється згідно акта виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) згідно розрахунку договірної ціни (додаток № 1) у двох примірниках та оплачується протягом 3-х банківських днів (п. 3.5 Договору).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000197 від 20.09.12. на суму 50 00,00 грн. за Договором, який платіжним дорученням № 011730 від 25.09.12. був оплачений позивачем без зауважень.

Відповідач вказує на те, що ним позивачу був наданий акт виконаних робіт за Договором ще в липні 2012 року, проте, доказів вказаного суду не надає.

Позивач вказує на те, що роботи за Договором виконані не були, в зв'язку з чим Замовником було направлено Підряднику претензію № 326 від 19.05.15. з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 70 789,00 грн., які повернуті відповідачем не були, що і зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

При цьому судом враховано, що строки виконання робіт встановлюються договором і визначаються датою їх початку і закінчення у додатку № 2 «Календарний графік виконання робіт» (п. 4.1 Договору).

Враховуючи вказаний графік роботи відповідачем були виконані з простроченням, а порушення обов'язку Замовником щодо своєчасності надання матеріалів відповідачем не доведено.

Звертаючись з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача «суми основного боргу» в розмірі 70 789,00 грн. позивач не обґрунтовує нормативно вказану вимогу не визначають правову природу пред'явлених до стягнення 70 789,00 грн.

Суд відзначає, що за приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 11.2 Договору передбачено право Замовника розірвати Договір в односторонньому порядку з правом на компенсації збитків у випадку, зокрема, відставання Підрядника більше 15-ти календарних днів від графіків виконання робіт через істотні порушення своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 5.25 Договору замовник має право відмовитись від виконання зобов'язань за Договором та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядних несвоєчасно розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк згідно умов Договору є неможливим.

Сторона, яка вважає за необхідне розірвати Договір має надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона, що отримала таку пропозицію, у п'ятиденний строк повідомляє першу сторону про своє рішення. У випадку, коли сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору, чи у разі неотримання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, сторона може звернутися до суду.

Зміна та розірвання господарських договорів, відповідно до ст. 188 ГК України, в односторонньому порядку не допускаються, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору чи неодержання відповіді в установлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 621 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

За необхідності надаючи правову оцінку претензії № 326 від 19.05.15., суд відзначає, що вона містить вимогу повернути грошові кошти в розмірі 70 789,00 грн., проте не містить відмови від Договору та вимоги (повідомлення) про його розірвання.

Отже, в односторонньому порядку позивачем Договір розірвано не було.

В судовому порядку Договір не розривався.

Положеннями ст. 654 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За матеріалами справи, у відповідності до наданих сторонами пояснень, жодної письмової угоди про розірвання Договору між сторонами підписано не було.

Відповідачем 25.06.15. (згідно наявної в матеріалах справи копії опису вкладення в лист з оголошеною цінністю та фіскального чеку № 6808) було направлено позивачу акт виконаних робіт на суму 103 945,00 грн.

Протягом 3-х робочих днів з моменту завершення комплексу робіт передбачених п. 1.1 Договору та відповідними додатками до нього, Підрядник надає Замовнику Акт здачі-прийому виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) згідно розрахунку договірної ціни, який останній зобов'язаний прийняти і підписати протягом 2-х робочих днів, або письмово надати обґрунтовану відмову від підписання Акту, із зауваженнями і вказівками на недоліки в роботі (п. 6.1 Договору).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписань акта визнані судом обґрунтованими.

Акт позивачем підписаний не був, як і не було надано Замовником письмової обґрунтованої відмови від писання акту із зауваженнями і вказівками на недоліки в роботі.

Тобто роботи є такими, що прийняті Замовником без зауважень в липні 2015 року.

Отже відсутні правові підстави для повернення відповідачем позивачу суми сплачених грошових коштів в розмірі 70 789,00 грн.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача здійсненої оплати за Договором на суму 70 789,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не можна вважати обґрунтованими.

Вимоги про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, в задоволенні якої судом відмовлено,

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.15.

Суддя Т.М. Ващенко