Рішення № 52751459, 20.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/141/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 Справа № 908/5290/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» (69095, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (69035, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 190-А)

про визнання недійсним Договору

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 19/3075 від 01.04.15.; ОСОБА_2 представник за довіреністю № 19/10208 від 23.09.15.

Від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 1 від 19.08.15.

Від третьої особи: ОСОБА_4 представник за довіреністю № 61/28-04-10-017 від 28.07.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 06.10.15. звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» про визнання недійсним Договору підряду № 735/13 від 28.08.13., укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон».

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача ОСОБА_5, укладений між ним та відповідачем, є фіктивним, в звязку з чим підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.15. порушено провадження у справі № 908/5290/15, присвоєно справі номер провадження 19/141/15, розгляд справи призначено на 20.10.15. о 12-00, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.15. заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» відмовити повністю.

Від відповідача через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 20.10.15. надійшло письмове заперечення на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» зазначає, що ОСОБА_5 був виконаний в повному обсязі, позивач не мав наміру вчиняти фіктивний право чин та бажав досягнути певних правових наслідків укладаючи спірний ОСОБА_5 та отримав за Договором певне майно, в звязку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Представник третьої особи в судовому засіданні 20.10.15. підтримав позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 20.10.15. від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби надійшли письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких зазначено, що Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» на загальну суму 343966 грн. та в звязку зтим, що первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, третя основа прийшла до висновку, що позивачем не отримано послуг від відповідача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/5290/15.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.13. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» (Підрядчик) укладено ОСОБА_5 підряду № 735/13 (далі - ОСОБА_5), відповідно до умов якого (п. 1) Замовник доручає, а Підрядчик бере на себе зобовязання виконати власними і (або) залученими силами роботи з капітального ремонту кровлі адміністративного 3-х поверхового будинку по вул. Південне шосе, 52, в м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 1.2 Договору передбачено, що Підрядник зобовязується здати Замовнику виконані роботи у встановлений Договором строк, а Замовник зобовязується створити для виконання робіт належні умови, надати відповідні дільниці, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити ці роботи у відповідності з умовами цього Договору.

Пунктами 2.4, 2.5 Договору встановлено, що Замовник протягом 5 робочих днів з дати підписання даного Договору здійснює попередню оплату у розмірі без ПДВ 44227,00 грн., ПДВ 20 % - 8845,40 грн., всього з ПДВ 53072,40 грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником з розрахунку фактично виконаних робіт протягом 20 робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт КБ-3.

Позивач вказує на те, що за результатами виконаних робіт за Договором, позивач та відповідач склали акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, вказані вище акт та довідка підписані 30.09.13. представниками сторін без заперечень та зауважень, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 8.1 Договору передбачено, що даний ОСОБА_5 набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.10.13., але до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що після планової виїзної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби підприємства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12. по 31.12.14. встановлені порушення та недостовірність даних при виконанні сторонами Договору підряду, що свідчить про фіктивність даного Договору.

Таким чином, позивач вказує на те, що укладений сторонами ОСОБА_5 є правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків для обох сторін, в звязку з чим, даний ОСОБА_5 є фіктивним, а тому підлягає визнанню його недійсним на підставі норм ст. 234 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби № 85/28-04-41-10/03345716 від 29.05.15. «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» (далі акт перевірки) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено наступне:

На підставі висновків акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.15. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» мало взаємовідносини з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» на підставі Договору підряду №735/13 від 28.08.13.

Первинні документи, досліджені під час перевірки виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ АТОН» підписані з боку цього підприємства ОСОБА_6 Згідно з даними звітності ЄСВ та 1ДФ на підприємстві відповідача працює одна особа - жінка, яка є і керівником і Головним бухгалтером.

До актів Ф.КБ-2в включена також вартість експлуатації машин всього у сумі 121289,79 грн., зокрема: екскаватори, вантажівківантажомісткістю 3 тн та 5 тн, трактори, кран баштовий вантажомісткістю 5т, крани з автомобільним рухом, гідромолот на базі екскаватору, бульдозери, катки шляхові, розподільники щебеню та гравію, устаткування для зварювання, компресори пересувні, верстати свердлильні, апарат для газового зварювання та інше обладнання.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» у фінансовій звітності відображена залишкова вартість основних засобів на кінець 2013р. 1,0 тис. грн., декларації з податку на прибуток за 2013 рік та 2014 рік подані без додатку АМ.

Необхідно зазначити, що характер робіт, наведений в актах є складним та потребує значних фізичних трудових зусиль, зокрема: розбирання покрівлі, здійснення цементної стяжки, ручне викидання ґрунту з котлованів та траншей, завантаження будівельного сміття та інші важки будівельні роботи. Виконання вищезазначених робіт не можливо однією особою-жінкою.

Крім того, на запит ОУ СДПІ у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів (лист від 08.05.15. №2678/10/28-04-07-30) від Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій обл. отримана відповідь від 20.05.15. №07/07-14в/854 в якій зазначено, що за Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки тер управлінням не видавалось.

Вся звітність, яка подавалась Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ АТОН» в електронному вигляді має електронні підписи керівника та Головного бухгалтера в одній особі - ОСОБА_6. Зокрема, податкова звітність з ПДВ з травня 2013 р. по жовтень 2013 р. включно підписана керівником та Головним бухгалтером ОСОБА_6 Водночас, згідно з даними звітності 1ДФ зазначена особа працевлаштована на підприємство відповідача лише з 01.11.13.

На запит ОУ СДПІ у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів у м. Запоріжжя (лист від 06.04.15. №2014/10/28-04-07-30) від УДАІ ГУМВС України в Запорізькій обл. отримана відповідь від 26.04.15. №10/13-1703), в якій зазначено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» транспортні засоби не зареєстровані.

В актах за формою КБ-2в, наданих до перевірки не наведена субпідрядна організація.

Згідно з даними актів Ф.КБ-2в до складу прямих витрат включена вартість будівельних матеріалів (виробів) у значних обсягах всього па суму 901793,63 грн. Проте, до перевірки не надані сертифікати якості на будівельні матеріали. Крім того, перевіркою не встановлено фактів придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» товарів, робіт або послуг у інших юридичних осіб.

Відповідно до податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших звітних документах, податкових накладних, загальна сума податкового кредиту, сформованого відповідачем з контрагентами за період з серпня 2013 р. по грудень 2014 р. включно складає суму 4535964,54 грн. у т.ч. ГІДВ 755994,09 грн.

Перевіркою встановлено недостовірність даних, які містяться у первинних документах, що свідчить про їх дефектність.

Згідно перевірки встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби зробила висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» не надавало послуги Публічному акціонерному товариству «Запоріжгаз», тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків па податковий кредит.

Перевіркою встановлено, що їх сукупність всіх отриманих доказів свідчить про одержання Публічним акціонерним товариством «Запоріжгаз» необґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вищенаведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» не надавало послуги Публічному акціонерному товариству «Запоріжгаз», тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування .

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод.

Таким чином, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби у своєму акті перевірки встановила, що в порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» на загальну суму 343966 грн.

В звязку з тим, що первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби прийшла до висновку, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» не отримувало послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон».

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. зазначено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21.01.15. у справі № 6-197цс14 вбачається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Також п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Слід зазначити, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, при вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Про виконання відповідачем та оплату позивачем підрядних робіт свідчать наступні документи: двосторонньо підписані 30.09.13. сторонами Договору без заперечень та зауважень акт № 1 прийому виконаних будівельних робіт за 01.09.13.-30.09.13. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 01.09.13.-30.09.13., та платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем відповідачу отриманих за Договором підряду № 735/13 від 28.08.13. будівельних робіт, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору підрядні роботи були передані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень.

Таким чином, викладене вище свідчить про те, що у сторін не було наміру вчиняти фіктивний правочин, оскільки умови Договору були виконані сторонами в повному обсязі.

Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться докази оплати будівельних робіт за Договором з боку позивача, про що свідчать вказані вище платіжні доручення, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, слід зазначити, що позивачем в судовому засіданні підтверджено факт виконання відповідачем свої зобовязань за спірним Договором.

Обовязок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи позивача у справі.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено наявності умислу у позивача чи відповідача при укладенні Договору підряду № 735/13 від 28.08.13. щодо ненастання правових наслідків такого правочину.

Отже, суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання Договору підряду № 735/13 від 28.08.13., укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» відмовити повністю.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.15.

Суддя І.В. Давиденко