Рішення № 52751180, 15.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2015 Справа №905/1440/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03361075, в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації, м.Словянськ Донецької області, ЄДРПОУ 20316969,

до відповідача, Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Словянськ Донецької області, ЄДРПОУ 30708792,

про стягнення 3 770 800,77 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

ОСОБА_2 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації, м.Словянськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1200/04 від 17.07.2015р. до Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Словянськ Донецької області, про стягнення 3 770 800,77 грн., у тому числі 2 211 721,07 грн. суми основного боргу, 569 865,86 грн. пені, 934 326,30 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 54 887,54 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1440/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1440/15, судове засідання призначено на 22.09.2015р..

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №41 від 01.01.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня-травня, жовтнягрудня 2014р., січня, квітня 2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №41 від 01.01.2014р. разом із додатком №2 «Договірні обсяги постачання природного газу на 2104р.» та додатковими угодами №б/н від 01.01.2014р., від 01.04.2014р., від 01.05.2014р., від 01.09.2014р., від 01.11.2014р., від 01.12.2014р., від 01.01.2015р., від 01.03.2015р., від 01.04.2015р.; акти прийому-передачі природного газу і виконаних послуг з транспортування №47 від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 30.04.2015р.; акти-рахунки №47 від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 30.04.2015р.; банківські виписки за 30.01.2014р., за 10.02.2014р., за 21.02.2014р., за 06.03.2014р., за 04.03.3024р., за 11.03.2014р., за 12.03.2014р., за 13.03.2014р., за 14.03.2014р., за 17.03.2014р., за 18.03.2014р., за 20.03.2014р., за 24.03.2014р., за 26.03.2014р., за 27.03.2014р., за 31.03.2014р., за 04.04.2014р., за 24.04.2014р., за 28.11.2014р., за 10.12.2014р., за 26.02.2015р., за 27.03.2015р., за 23.04.2015р., за 15.05.2015р., за 12.06.2015р., за 14.07.2015р.; претензія №1090/04 від 12.12.2014р. із фіскальним чеком від 15.12.2014р.; а також представлено копії документів у підтвердження правового статусу головного підприємства та його відокремленого підрозділу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 173, 174, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2015р. відповідач надіслав електронне повідомлення №3 від 18.09.2015р. про відкладення розгляду справи. Дане клопотання задоволено судом, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 22.09.2015р.

22.09.2015р. представником позивача через канцелярію суду надано супровідний лист №1572/04 від 21.09.2015р., яким додано довідку №15/1-538 від 09.09.2015р., копії: виписки з ЄДРЮОФОП Серії АД №334951 від 17.07.2014р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №728388, свідоцтва №06584764 від 18.03.2003р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також акт звірки розрахунків по постачанню газу від 01.08.2015р., розширений акт звірки розрахунків по постачанню газу від 01.08.2015р., копію витягу з безкоштовного запиту щодо Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» та Дочірнього підприємства Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт», згідно яких вбачається приведення організаційно-правової форми Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» у відповідність до чинного законодавства та визначення її замість «Закрите акціонерне товариство» як «Приватне акціонерне товариство».

15.10.2105р. відповідач електронною поштою надіслав відзив №10юк/1419 від 15.10.2015р. на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позову, оскільки вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відображає фактичної сплати спожитого природного газу, згідно виставлених рахунків, підтверджує суму боргу в розмірі 2 175 721,14 грн., вважає, що вимоги повинні бути застосовані не тільки до нього, а також і до військових, що фактично є споживачами послуг. З огляду на таке заявив вимогу про притягнення до участі у справі, в якості третьої особи Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та про зобовязання позивача виконати розрахунок пені, інфляційної різниці та 3% річних з урахуванням спожитого природного газу військовими.

До відзиву додано копію: клопотання №10юк/1421 від 15.10.2015р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів, у порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України; клопотання №10юк/1420 від 15.10.2015р. про проведення судового засідання призначеного на 15.10.2015р. без участі представника відповідача; договору про відшкодування витрат за спожитий природний газ №4 від 16.03.2015р. разом із додатковими угодами №1 від 14.04.2015р. та №2 від 10.08.2015р. до нього; листа військової частини - польова пошта В1740 №192 від 23.09.2014р. про розташування з 08..07.2014р. по теперішній час на території відповідача цієї військової частини; договору на безоплатне користування майном №178 від 26.08.2014р. разом із актом виконаних робіт №1 до нього; договору позички №2 від 20.02.2015р. із актом приймання-передачі будівлі загальною площею 19336,9 м.кв. та додатковою угодою №2 від 30.06.2015р. до нього.

Документи долучено до матеріалів справи.

15.10.205р. представником позивача із супровідним листом №б/н від 15.10.2015р. суду представлено банківську виписку за 14.08.2015р.

Представники позивача у судовому засіданні 15.10.2015р. підтвердили суму основного боргу за станом на теперішній час в розмірі 2 175 721,07 грн., засвідчили про відсутність оплат на дату та час проведення судового засідання, позовні вимоги в частині нарахованих сум пені, інфляційних витрат та 3% річних підтримали у повному обсязі, визначили розгляд клопотань відповідача на розсуд суду; залучення до участі у справі, в якості третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ вважають недоцільним, вимогу про зобовязання позивача виконати розрахунок пені, інфляційної різниці та 3% річних з урахуванням спожитого природного газу військовими безпідставною.

Представник відповідача у судове засідання 15.10.2015р. не зявився

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене, відкладення розгляду справи, як і продовження розгляду спору, за приведених підстав, є недоцільним, і тому клопотання відповідача №10юк/1421 від 15.10.2015р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів, у порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, надання ним відзиву, клопотання Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Словянськ Донецької області №10юк/1420 від 15.10.2015р. про проведення судового засідання призначеного на 15.10.2015р. без участі його представника задоволено судом.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Постачальник) та Дочірнім підприємством «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №41, згідно з яким Постачальник зобовязався постачати природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору, газ, згідно з цим договором, може бути використаний виключно для потреб промислових та комунально-побутових підприємств.

За визначеннями п.2.1 договору договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку №2 до договору.

У додатку №2 до означеного договору сторони встановили, що Постачальник здійснює протягом 2014р. постачання природного газу Споживачу для власного споживання в обсязі 1 932,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 232; лютий 200; березень 170; квітень 155; травень 100; червень 90; липень 90; серпень 95; вересень 130; жовтень 190; листопад 230, грудень 250.

Відповідно до п.2.6 договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору.

У розумінні п.2.9 договору, акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.4.2 договору, в редакції додаткової угоди №б/н від 01.01.2014р. до нього, до сплати за 1000 куб.м. природного газу становить 3 512,06 грн., крім того ПДВ 20%, що разом становить 4 214,472 грн.

Згідно з п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку №2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набирає чинності з дати підписання та укладається на строк по 31.12.2014р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток №2 щодо договірних обсягів постачання газу у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін. (п.10.1 договору).

Додатковою угодою №б/н від 01.04.2014р. до договору п.4.2 змінено та, зокрема, визначено з 01.01.2014р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу 4 437,20 грн., крім того ПДВ 20%, що разом становить 5 324,64 грн.

Додатковою угодою №б/н від 01.05.2014р. до договору визначено з 01.05.2014р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу 5 228,08 грн., крім того ПДВ 20%, що разом становить 6 273,696 грн.

Додатковою угодою №б/н від 01.09.2014р. до означеного правочину ціну за 1 000куб.м. природного газу змінено та встановлено до сплати за визначений обсяг: з 01.09.2014р. 5 392,78грн., крім того ПДВ 20%, всього 6 471,336 грн.

Відповідно до додаткової угоди №б/н від 01.11.2014р. ціну за 1000 куб.м. природного газу змінено та встановлено до сплати за визначений обсяг: з 01.11.2014р. 5 623,30грн., крім того ПДВ 20%, всього 6 747,96 грн.

Відповідно до додаткової угоди №б/н від 01.12.2014р. Споживач, починаючи з 01.12.2014р., розраховується виходячи з наступного: за 1000 куб.м. природного газу 6 439,30 грн., крім того ПДВ 20%, всього 7 727,16 грн.

Додатковою угодою №б/н від 01.01.2015р. до договору №41 від 01.01.2014р. п.10.1 змінено та викладено у наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з 01.01.2015р. і діє в частині постачання газу до 01.03.2015р., а в частині про ведення розрахунків до їх повного виконання».

Крім того, означеною додатковою угодою визначено передачу Споживачу у 2015р. газу в обсязі, по місяцях тис.м.куб.: січень 110, лютий 100, березень 100.

Додатковою угодою №б/н від 01.03.2015р. сторони погодили строк дії договору №41 від 01.01.2014р. з дати його підписання і діє в частині постачання газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №б/н від 01.04.2015р. ціну за 1000 куб.м. природного газу змінено та встановлено до сплати за визначений обсяг: з 01.04.2015р. 8 054,80 грн., крім того ПДВ 20%, всього 9 665,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти прийому-передачі природного газу і виконаних послуг з транспортування №47 від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 30.04.2015р. за період січень травень, жовтень - грудень 2014р. та січень, квітень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2014р. 230,372 тис.м.куб.;

у лютому 2014р. 138,764 тис.м.куб.;

у березні 2014р. 98,587 тис.м.куб.;

у квітні 2014р. 63,895 тис.м.куб.;

у травні 2015р. 4,860 тис.м.куб.;

у жовтні 2014р. 22,938 тис.м.куб.;

у листопаді 2014р. 86,570 тис.м.куб.;

у грудні 2014р. 104,160 тис.м.куб.;

у січні 2015р. 90,146 тис.м.куб.;

у квітні 2015р. 29,426 тис.м.куб.

Позивачем виставлено акти-рахунки №47 від 31.01.2014р. на суму 970 896,35грн., від 28.02.2014р. на суму 584 817,00 грн., від 31.03.2014р. на суму 415 492,15 грн., від 30.04.2014р. на суму 340 217,88 грн., від 31.05.2014р. на суму 30 490,16 грн., від 31.10.2014р. на суму 148 439,51 грн., від 30.11.2014р. на суму 584 170,90 грн., від 31.12.2014р. на суму 804 860,99 грн., від 31.01.2015р. на суму 696 572,57 грн., від 30.04.2015р. на суму 284 424,65грн., що підписані та скріплені печаткою відповідача.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-травень, жовтень-грудень 2014р., січень, квітень 2015р. у загальному обсязі 869,718тис.куб.м. на суму 4 860 382,16 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.4.6 договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку №2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Разом з тим, п.2.9 договору передбачена підстава для остаточного розрахунку Споживача із Постачальником, як акт приймання-передачі газу.

Приймаючи до уваги дати складання актів приймання-передачі газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2014р. 10.02.2014р.;

за лютий 2014р. 10.03.2014р.;

за березень 2014р. 10.04.2014р.;

за квітень 2014р. 10.05.2014р.;

за травень 2014р. 10.06.2014р.;

за жовтень 2014р. 10.11.2014р.;

за листопад 2014р. 10.12.2014р.;

за грудень 2014р. 10.01.2015р.;

за січень 2015р. 10.02.2015р.;

за квітень 2015р. 10.05.2015р..

Разом з тим, зважаючи на дані, які містять банківські виписки, відповідач частково розрахувався за природний газ спожитий у спірному періоді за вищеозначеним правочином у загальній сумі 2 633 331,51 грн.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, за відповідачем рахується сума здійсненої ним передоплати, на виконання умов договору, за станом на 01.01.2014р. в розмірі 15 329,58 грн., а відтак сума невиконаного зобовязання на час складання позовної заяви становить 2 211 721,07 грн..

Разом з тим, під час розгляду справи, відповідачем сплачено суму боргу у розмірі 36 000,00 грн., припинивши у такий спосіб існування предмета спору у цій частині позовних вимог. Вказана сплата підтверджена документально, а саме банківською випискою за 14.08.2015р.

Відповідно до приписів п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження по справі в частині стягнення 36 000,00 грн. суми основного боргу підлягає припиненню.

З огляду на таке, зауваження відповідача у цій частині судом враховано.

При цьому, на момент звернення позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки поштового відділення на конверті, в якому позов надіслано до суду, - 11.08.2015р.) заборгованість у розмірі 36 000,00 грн. не була погашена, і тому, судові витрати у цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Отже, як вбачається з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Споживача перед Постачальником природного газу в загальній сумі 2 175 721,07 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Зі змісту відзиву №10юк/1419 від 15.10.2015р. на позовну заяву, відповідачем визнано суму основного боргу в розмірі 2 175 721,14 грн.

З огляду на викладені обставини, визнання відповідачем вимог в сумі основного боргу в розмірі 2 175 721,14 грн. порушує у першу чергу права і охоронювані законом інтереси останнього, а отже визнання позову у цій частині не приймається судом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом січня-травня, жовтня-грудня 2014р., січня, квітня 2015р. відповідно до договору №41 від 01.01.2014р. підлягають задоволенню частково, в сумі, що становить 2 175 721,07 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення спірного основного зобовязання становить 934 326,30 грн. (нарахування здійснено за зобовязаннями лютого-травня, жовтня-грудня 2014р., січня, квітня 2015р., щодо суми боргу з урахуванням часткових оплат за станом на 31.03.2014р. за березень 2014р., загальної суми боргу за станом на 24.04.2014р. за квітень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.05.2014р. за травень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.06.2014р. за червень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.07.2014р. за липень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.08.2014р. за серпень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.09.2014р. за вересень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.10.2014р. за жовтень 2014р., загальної суми боргу за станом на 28.11.2014р. за листопад 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.12.2014р. за грудень 2014р., загальної суми боргу за станом на 11.01.2015р. за січень 2015р., загальної суми боргу за станом на 26.02.2015р. за лютий 2015р., загальної суми боргу за станом на 27.03.2015р. за березень 2015р., загальної суми боргу за станом на 23.04.2015р. за квітень 2015р., загальної суми боргу за станом на 15.05.2015р. за травень 2015р., загальної суми боргу за станом на 12.06.2015р. за червень 2015р., загальної суми боргу за станом на 14.07.2014р. за липень 2015р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга» (п.3.2 означеної Постанови).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 963 522,13грн. Разом з тим, виходячи з приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відповідного клопотання сторони, суд задовольняє розмір інфляційних витрат у межах визначених позивачем позовних вимог, тобто у розмірі 934 326,30 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних 54 887,54 грн. (нарахування здійснено за зобовязаннями лютого-травня, жовтня-грудня 2014р., січня, квітня 2015р., з урахуванням часткових оплат загалом починаючи з 11.03.2014р. по 17.07.2015р., першим днем прострочення щодо кожного зобовязання визначено відповідне 11-е число місяця, наступного за місяцем постачання газу).

Підпунктом 6.2.2 п.6.2 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №41 від 01.01.2014р. сторони обумовили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 569 865,86 грн. (нарахування здійснено з урахуванням усіх здійснених відповідачем оплат на загальну суму боргу починаючи з 11.02.2015р. та по 17.07.2015р.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобовязаннями лютого-травня, жовтня грудня 2014р., січня, квітня 2015р. суд дійшов висновку про невідповідність здійсненого розрахунку позивачем приписам вищевикладених норм права. З огляду на таке, здійснивши перерахування нарахованих сум 3% річних та пені з дотриманням приписів ст.625 Цивільного кодексу та п.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом встановлено дійсний розмір 3% річних у загальній сумі 52 598,14 грн., пені 382 018,80 грн.

Відповідач у відзиві №10юк/1419 від 15.10.2015р. на позовну заяву, зазначив, що вимоги повинні бути застосовані не тільки до нього, а також і до військових, що фактично є споживачами послуг. З огляду на таке заявив вимогу про притягнення до участі у справі, в якості третьої особи Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та про зобовязання позивача виконати розрахунок пені, інфляційної різниці та 3% річних з урахуванням спожитого природного газу військовими.

У підтвердження цих доводів відповідач представив суду, у копіях: договір про відшкодування витрат за спожитий природний газ №4 від 16.03.2015р. разом із додатковими угодами №1 від 14.04.2015р. та №2 від 10.08.2015р. до нього; лист військової частини - польова пошта В1740 №192 від 23.09.2014р. про розташування з 08..07.2014р. по теперішній час на території відповідача цієї військової частини; договір на безоплатне користування майном №178 від 26.08.2014р. разом із актом виконаних робіт №1 до нього; договір позички №2 від 20.02.2015р. із актом приймання-передачі будівлі загальною площею 19336,9 м.кв. та додатковою угодою №2 від 30.06.2015р. до нього.

Разом з тим, з представлених суду доказів не вбачається відсутність вини відповідача у невиконанні зобовязань по сплаті за отриманий природний газ протягом січня-травня, жовтня-грудня 2014р., січня, квітня 2015р.

До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких субєкти господарювання самостійно, на власний ризк здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання.

Окрім того, відповідач вважає, що відповідальним за спірними зобовязаннями має бути також Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, оскільки ним, за договором про відшкодування витрат за спожитий природний газ №4 від 16.03.2015р. прийнято зобовязання відшкодувати витрати, понесені відповідачем з оплати природного газу спожитого військовою частиною польової пошти В 1740, які у свою чергу виконуються несвоєчасно.

Проте, таке судження є помилковим, оскільки договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №41 від 01.01.2014р. породжує права та обовязки безпосередньо для його сторін, якими є позивач та відповідач, та має певні юридичні наслідки у разі невиконання його умов, як то застосування відповідальності до винної сторони.

Як встановлено вище, судом встановлено порушення відповідачем умов вказаного договору, в частині виконання за ним зобовязань щодо своєчасної оплати спожитого газу.

Укладання договору про відшкодування витрат за спожитий природний газ №4 від 16.03.2015р. між відповідачем, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та військовою частиною польової пошти В 1740, не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Також, слід зауважити та тому, що з огляду на зміст договору про відшкодування витрат за спожитий природний газ №4 від 16.03.2015р., що породжує права та обовязки визначені безпосередньо цим правочином, для його сторін, рішення суду зі спірного питання не може вплинути (змінити) на права та охоронювані інтереси Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, потреба в обстоюванні яких може виникнути за результатами провадження по даній справі.

Беручи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги відповідача про притягнення до участі у справі, в якості третьої особи Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та про зобовязання позивача виконати розрахунок пені, інфляційної різниці та 3% річних з урахуванням спожитого природного газу військовими.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації, м.Словянськ Донецької області, у частині стягнення з Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Словянськ Донецької області, інфляційних витрат, 3% річних та пені підлягають задоволенню частково, в сумі встановленої судом.

Судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації, м.Словянськ Донецької області, до Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Словянськ Донецької області, про стягнення 3 770 800,77 грн., у тому числі 2 211 721,07 грн. суми основного боргу, 569 865,86 грн. пені, 934 326,30 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 54 887,54 грн., задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі №905/1440/15 в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Словянськ Донецької області, на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації, м.Словянськ Донецької області, суми основного боргу у розмірі 36 000,00грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санітарно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (84110, Донецька область, м.Словянськ, вул.Пушкінська, б.2, ЄДРПОУ 30708792, р/р26005301019415 у ПАТ «Банк Перший», м.Київ, МФО 320995) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075) в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації (84112, Донецька область, м.Словянськ, вул.Чубаря, б.28б, ЄДРПОУ 20316969) 3 544 664,31грн., у тому числі 2 175 721,07 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ на р/р26031302433139 у філії Донецьке ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, 382 018,80 грн. пені, 934 326,30 грн. інфляційних витрат та 52 598,14 грн. 3% річних на п/р26000190494001 у КБ «Приватбанк» м.Краматорськ, МФО 335548, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 68 697,36 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 15.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2015р.

Суддя О.В. Кротінова