Ухвала суду № 52749291, 20.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6495/14 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/4683/15 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

з участю секретаря Куцика І.Б.,

з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 3 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4. В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до умов договору відповідач як комісіонер взяв на себе зобов»язання за плату вчинити правочин, зокрема укласти договір купівлі-продажу обладнання з іноземною компанією, але за рахунок позивача. Стверджує, що вказане обладнання є його власністю. Посилається на те, що в силу наявності відносин комісії в відповідача на підставі контракту від 12.04.2013 року не виникає право власності на придбане обладнання, оскільки такий контракт є предметом договору комісії. Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А відтак рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ОСОБА_4.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

ОСОБА_4 є засновником та директором ТзОВ «Руді.ІНТ» та займається підприємницькою діяльністю.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець. (а.с.16)

Відповідно до зовнішнього економічного контракту №Б/Н від 12 квітня 2013 року, укладеного між компанією «Дарома д.о.о.» (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець), продавець продав, а покупець купив на умовах ЕХW Банья Лука стрічковий верстат марки LT40HDG24, 1998 року випуску, серійний номер 45В42418VPEC2134; поздовжній кругло пильний верстат марки «Wravor», 2001 року випуску, серійний номер 220016, зеленого кольору; генератор марки № BF6L413FRT, 1996 року випуску, серійний номер 7750965.(а.с.127-131)

Згідно з п.2 вказаного контракту вартість товару становить 5500 євро. (а.с128)

15 квітня 2013 року компанією «Дарома д.о.о.» відвантажено товар, що стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною. (а.с.132)

16 квітня 2013 року товар поставлено на митний склад.

16 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_2 здійснено оплату за товар в розмірі 5500 євро шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок компанії «Дарома д.о.о.».(а.с.136)

19 квітня 2015 року товар розмитнено. (а.с.133-134)

20.09.2013 року ОСОБА_2 звернувся в Кам»янка-Бузький РВ ГУ МВСУ у Львівській області із заявою про те, що директор ТзОВ «Руді.ІНТ» шляхом зловживання довірою заволодів спірним товаром, чим заподіяв йому матеріальну шкоду в розмірі 84500 грн.

Слідчим СВ Кам»янка-Бузький РВ ГУ МВСУ у Львівській області за вищезазначеним зверненням ОСОБА_2 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідно до постанови слідчого СВ Кам»янка-Бузького РВ ГУМ СУ у Львівській області від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано потерпілим та залучено до участі у досудовому розслідувані внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150220000741 від 20.09.2013 року. (а.с.145)

Відповідно до висновку експерта №847 від 13.12.2013 року п»ять підписів від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі-продажу обладнання, укладеного 8 серпня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_4 виконані не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою. (а.с.152-161)

Статтею 627 ЦК України передбачено, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ст.1018 ЦК України майно придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи.

Посилання апелянта на те, що в силу наявності відносин комісії у відповідача на підставі контракту від 12.04.2013 року не виникає право власності на придбане обладнання, оскільки такий контракт є предметом договору комісії, колегією суддів визнаються голослівними та не приймається до уваги, оскільки останнім не подано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору комісії з відповідачем.

Зокрема відсутня будь-які дані у договорі про те, що відповідач ФОП ОСОБА_2 є комісіонером і діє від імені комітента ОСОБА_4, і, що договір укладається за рахунок коштів ОСОБА_4.

Також позивачем не подано жодного доказу на підтвердження внесення ОСОБА_6 на банківський рахунок ОСОБА_2 коштів для проведення оплати за спірне обладнання.

Посилання апелянта на покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є безпідставним в зв»язку з такими обставинами.

Згідно з ч. 1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Позивач посилався на те, що договір комісії укладався на суму, що перевищує у двадцять разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (а.с.3), а відтак вказаний правочин підлягав вчиненню відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі.

А відтак покази свідків на підтвердження факту вчинення правочину в силу положень ч.2 ст.59 ЦПК України та ст.218 ЦК України не є допустимими доказами для встановлення факту укладення договору комісії.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 3 квітня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.