Рішення № 5274773, 06.07.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555

Справа №2-1275/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2009 р. Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Губської Л.В

при секретарі Кобяковій О.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1.

представника відповідача Летченко Г.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

27.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Точмаш” (далі Товариство) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати та відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з вересня 2007 року по 12 травня 2009 року він працював у Товаристві і був звільнений у зв”язку із скороченням штатів. На момент його звільнення у відповідача перед ним залишилась заборгованість з заробітної плати за період з серпня 2008 по травень 2009 років, яку він просив стягнути в судовому порядку, крім того, просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь період прострочення на момент постановлення судового рішення, а також відшкодувати моральну шкоду, оскільки через неотримання ним своєчасно заробітної плати в його сім”ї склалася напружена атмосфера, він невзмозі утримувати дружину та малолітню дитину, ці обставини пригнічують його, принижують його чоловічу гідність, на неодноразові його звернення відповідач відмовляє йому, пояснюючі відмову відсутністю коштів. В рахунок відшкодування моральної шкоди просив стягнути 5000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Летченко Г.З. позов визнала частково, пояснивши, що Товариство, дійсно, має перед позивачем заборгованість із заробітної плати, яка виникла перед усіма працівниками в умовах кризи. Товариство не працює, банкротіє, однак, намагається свої зобов”язання перед працівниками виконувати. Просила відмовити позивачеві в частині стягнення грошових коштів в рахунок моральної шкоди, оскільки це негативно вплине на інтереси решти працівників, до того ж, зазначила, що вини Товариства в ситуації, що склалась немає.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону “Про оплату праці” та ст.94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.116 КзПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 14 вересня 2007 по 12 травня 2009 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем, що підвереджується записом у трудовій книжці (а.с.4-7) та копіями наказів про його прийом та звільнення, був звільнений на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.12,13). На момент звільнення Товариство не вплатило позивачеві заборгованість із заробітної плати в сумі 4564,08 грн., яка існує по цей час (а.с.14). Розмір заборгованості сторонами не оспорюється і підлягає стягненню.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З пояснень сторін відомо, що Товариство працює на умовах п”ятиденного робочого тижня. Таким чином, на день розгляду справи період затримки складає 38 робочих днів (13 днів у травні, 21 день у червні і 4 дні у липні).

Середньоденна заробітна плата позивача складала 43,48 грн. (а.с.22), тому стягненню з відповідача в рахунок компенсації за затримку виплати підлягає середній заробіток за 38 днів, а саме 1652,24 грн. (43,48 грн. х 38 дн.).

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КзПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів з приводу отриманої ним моральної шкоди, оскільки не обгрунтував, яким саме чином були порушені його життєві зв”язки та яких додаткових зусиль він змушений був докласти для організації свого життя.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача , наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні .

Суд дійшов висновку, що в діях Товариства відсутня вина в затримці розрахунку з позивачем, оскільки з наданих ухвал Господарського суду Донецької області видно, що проти Товариства порушуються справи про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо, що свідчить про складне становище Товариства в умовах економічної кризи (а.с.20,21).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.3,10,11,57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” (р/р 2600730034 в Донецькомуц філіалі ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 394545, ОКПО 14300579, м.Донецьк-7, вул.Жмури, буд.1) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з серпня 2008 по 12 травня 2009 року в сумі 4564 грн.08 коп., середній заробіток за весь час затримки в сумі 1652 грн.24 коп., а всього стягнути 6216 (шість тисяч двісті шістнадцять) грн. 32 коп., судовий збір на користь держави в сумі 62,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 822 грн. 43 копійки підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя