Рішення № 52745731, 19.10.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1968/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого Ткачова О.М.

при секретарі Грицай Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал, ОСОБА_4 про визнання договору майнового лізінгу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину , -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал, ОСОБА_4 в якому просила:

- Визнати недійсним договір №805222 майнового лізінгу від 20 травня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал ( скорочено ТОВ ІГК) ЄДРПОУ 31660673 та ОСОБА_4 ІПН-197051343;

- У якості застосування наслідків недійсності правочину стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал ( скорочено ТОВ ІГК) ЄДРПОУ 31660673 на користь ОСОБА_2 ІПН- 1991815181- 78000,00 гривень;

-Стягнути з відповідачів солідарно понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору в сумі 780,00 гривень.

В судовому засідані позивач ОСОБА_2, наполягала на позовних вимогах , з підстав викладених нею у позовній заяві і просила позов задовольнити, та на задані їй питання пояснила, що її чоловік без її згоди та її обізнання з цим, коли вони були в м.Харків самостійно уклав договір з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал ( надалі за текстом ТОВ ІГК ) і перерахував тому 78000,00 гривень їх сумісних грошей які вони хотіли використати на інші цілі.

Відповідач ОСОБА_4М.в судовому засідані позовні вимоги визнав у повному обсязі і просив позов задовольнити, та пояснив, що він дійсно без відома дружини та без її згоди уклав договір лізингу з ТОВ ІГК, перерахувавши тому 78000,00 гривень, бо йому як фермеру терміново був потрібен трактор для господарських робіт в фермерському господарстві, що був запропонований цим товариством , договір цей він уклав як фізична особа, бо друга сторона не погодилась укладати договір з ним як головою фермерського господарства. При цьому на задані йому питання пояснив, що сам договір він не читав, оскільки укладаючі їх протягом дванадцяти років від фермерського господарства завжди довіряв іншій стороні, сам він до судових інстанцій щодо невиконання іншою стороною договірних відносин чи розірвання договору не звертався.

Представник відповідача ТОВ ІГК , будучі двічи повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи до судового засідання не з*явився, будь яких заяв до суду не надав і ухвалою суду було прийняте рішення справу розглядати за його відсутністю.

Судом при досліджені письмових доказів по справі встановлено:

20.05.2015 року між ТОВ ІГК та ОСОБА_4, як фізичною особою, було укладено договір лізингу , відповідно до якого лізингодавець - ТОВ ІГК зобов*язалось придбати та передати лізингоодержувачу трактор МТЗ 1523 Беларус вартістю 390000,00 гривень з вартістю фінансування 20% (предоплатою) 78000,00 гривень ( а.с.8-10,12-19).

В той же день ОСОБА_4перерахував на рахунок ТОВ ІГК 78000,00 гривень ( а.с.20,52).

Під час укладання договору ОСОБА_4перебував у шлюбі з ОСОБА_5, позивачем по справі ( а.с.6-7,11,21-22).

Суд, заслухавши участників процесу та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,та відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

В частині, що стосується позовних вимог визнання договору недійсним.

В статті 806 ЦК України зазначено-

1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

3. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України-

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ст.65 СК України-

1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Позивач в позовній заяві та в своїх поясненнях в судовому засіданні щодо цієї своєї вимоги посилається на те , що її чоловіком було укладено договір відносно цінного майна та умови цього договору виходять за межі дрібного побутового.

Але з цими доводами позивача погодитись немождиво, оскільки як пояснив , в судовому засіданні, сам її чоловік, один з відповідачів, він уклав цей договір не в інтересах сім*ї а в інтересах саме фермерського господарства , але на прохання іншої сторони в такій формі з метою вигідності оподаткування її для обох сторін, а отже суд не приймає визнання ним позову в цій частині, оскільки з його дій вбачається своя вигода проти іншої сторони договору., при тому що чоловіком позича та самим позивачем не надано суду доказів шодо отримуємого чоловіком позивача доходу, відомості щодо вартості основних засобів фермерського господарстві та доходів отримуємих її чоловіком , що унеможливлює віднесення цього правочину до дрібного побутового та укладення його в інтересах саме сім*ї.

Отже судом робиться висновок, що зазначений договір неможливо віднести до дрібного побутового, який було укладено в інтересах сім*ї, і таким чином в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині слід відмовити у зв*язку з відсутністю підстав для його задоволення.

В частині, що стосується позовних вимог стягнення грошових коштів з одного з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до ст.203 ЦК УКраїни-

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно стаття 215 ЦК УКраїни

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В статті 216 ЦК України зазначено-

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні не було встановлено підстав для визнання недійсності правочину, що є предметом спору, то в цій частині позовних вимог також слід відмовити у зв*язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. ст.81,88 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача .

Керуючись ст.ст. 759,806, ЦК України, ст.65 СК України, ст.ст. 88, 209, 213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал, ОСОБА_4 про визнання договору майнового лізінгу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину відмовити у зв*язку з відсутністю підстав для його задоволення

Рішення суду набирає законної сили у випадку неподання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя