Рішення № 52744033, 21.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4854/15 Головуючий 1 інст. - Цвіра Д.М.

Справа № 638/20636/15-ц

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Решитової Діани Ваїтівни - представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») в особі свого представника Пономаренко Юлії Вікторівни звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

На обґрунтування позивач вказав, що 11 червня 2008 року укладено Кредитний договір № 06-КМК-08, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариство «Кредипромбанк» (далі - ВАТ «Кредипромбанк») надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 25 000 грн. 00 коп., зі сплатою 28% річних строком до повного виконання зобов'язань.

20 травня 2013 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ВАТ «Кредипромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» всі права вимоги за вказаним договором.

Однак умови кредитного договору виконані не були, у зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 18 226 грн. 93 коп. (за тілом кредиту - 15 340 грн. 16 коп., за відсотками - 2 886 грн. 77 коп.).

Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в даному розмірі, а також 243 грн. 60 коп. судового збору.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі Решитова Д.В. - представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що рішення ухвалено без врахування умов акту приймання-передачі до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року.

ОСОБА_2 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталась, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження факту відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 06-КМК-08 від 11 червня 2008 року акт приймання-передачі не надано. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального, процесуального права.

Рішення повинно бути законним і обгрунованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина перша, третя статті 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення, що містяться в статтях 251-255 ЦК України .

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що 11 червня 2008 року укладено договір № 06-КМК-08, відповідно до умов якого ВАТ «Кредипромбанк» надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 25 000 грн. 00 коп., зі сплатою 28% річних строком до повного виконання зобов'язань.

20 травня 2013 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ВАТ «Кредипромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» всі права вимоги за вказаним договором.

Факт здійснення відступлення підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року на а. с. 93, який було надано в суді апеляційної інстанції.

Посилаючись на те, що умови кредитного договору виконані не були, у зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 18 226 грн. 93 коп. (за тілом кредиту - 15 340 грн. 16 коп., за відсотками - 2 886 грн. 77 коп.), ПАТ «Дельта Банк» звернулося у суд із відповідним позовом.

В п. 9.1. Договором кредиту, укладеного між сторонами, не встановлено строку, після якого він припиняється, а умова про його чинність до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне повернення кредиту, сплату процентів не є встановленим сторонами строком припинення дії договору кредиту, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України.

Останній платіж за тілом кредиту здійснено 10 грудня 2009 року в сумі 1 657 грн. 24 коп. Ця обставина сторонами не оспорюється.

Отже, у ПАТ «Дельта банк» виникло право пред'явити вимогу до боржника про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 11 грудня 2009 року протягом наступних трьох років. Проте позов пред'явлено лише 20 листопада 2014 року, тобто після сплину строків позовної давності, встановленої законом.

Однак заява відповідачки про застосування строку позовної давності відсутня.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Справа надійшла до апеляційного суду в червні 2015 року. Ухвалою судді судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області Котелевець А.В. відкрито апеляційне провадження. За правилами ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Однак справа неодноразово відкладалася у зв'язку з неявкою в судове засідання ОСОБА_2, яка повістки не отримує. Такі дії судова колегія розцінює як недобросовісне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідачки.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Богонос М.О. пояснив, що надати детальний розрахунок заборгованості наразі не є можливим, оскільки згідно рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. На виконання цього рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб видав наказ № 328.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 18 226 грн. 93 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Решитової Діани Ваїтівни - представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 18 226 грн. 93 коп. (вісімнадцять тисяч двісті двадцять шість грн. 93 коп.) та 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три грн. 60 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді