Ухвала суду № 52742001, 22.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/4646/14-к

Провадження № 11кп/782/217/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді: Тополюк Є.В.

суддів : Борзаниці В.І., Сахаріленко О.Г.

при секретарі : Магомедові Ш.Х.

за участю прокурора: Мохорт О.Л.

обвинуваченого : ОСОБА_1

захисника обвинувачених: Стародубцевої Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційні скарги поданих адвокатом Стародубцевою Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, адвокатом Стародубцевою Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченим ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14.07.2015 року, яким -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Виноград, Лисянського району Черкаської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, який проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині 3027 на посаді старшого розвідника, у військовому званні солдат, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1-

засуджено:

-за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі,

-за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено за сукупністю злочинів 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України з покладенням певних обов'язків. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою скасовано. ОСОБА_3 негайно звільнено з під варти в залі суду.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з неповною вищою освітою, який проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині 3027 на посаді старшого стрільця-кулеметника, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

засуджено:

-за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,

-за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено за сукупністю злочинів 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України з покладенням певних обов'язків. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою скасовано. ОСОБА_1 негайно звільнено з під варти в залі суду.

В С Т А Н О В И Л А:

У вироку суду першої інстанції зазначено, що з 25.06.2014 року солдат ОСОБА_3 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині № 3027 на посаді старшого розвідника, з 15.07.2014 року солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині № 3027 Національної гвардії України на посаді старшого стрільця-кулеметника та являються працівниками правоохоронного органу.

23 вересня 2014 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на позашляховику «Тойота», з надписом «Донбас», під керуванням ОСОБА_1, в районі автомобільної заправки «Parallel», розташованої на вулиці Красна м. Лисичанськ Луганської області, з мотивів явної неповаги до суспільства перегородили рух автомобілю ВАЗ-2115, державний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_4. Після чого ОСОБА_3 з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загальноприйняті правила поведінки та моральності, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи свою неповагу до учасників дорожнього руху ,підійшов до ОСОБА_4, який сидів на водійському сидінні автомобіля, почав виказувати в його адресу ненормативну лексику, наніс один удар рукояткою пістолета АТМАСА-2008-Lighht НОМЕР_3 в ліву вісочну частину голови, передав пістолет ОСОБА_1, потім наніс не менше двох ударів кулаками в область обличчя і взявши ОСОБА_4 руками за одяг витяг з автомобілю. При цьому, ОСОБА_1, знаходився поруч і тримав в руках пістолет.

Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та існуючи в суспільстві загальноприйняті правила поведінки та моральності, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, почали демонстративно погрожувати ОСОБА_4 застосуванням зброї, при цьому ОСОБА_3 виказував погрози про те, що застрелить його, після чого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 не менше двох ударів кулаками рук у різні частини тіла.

Внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_4, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: «забоїв м'яких тканин голови», що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової балістичної експертизи № 108 від 24 листопада 2014 року, пістолет АТМАСА-2008-Lighht НОМЕР_3, є перероблений саморобним способом для стрільби способом роздільного зарядження та являється вогнепальною зброєю, яка до стрільби придатна.

23 вересня 2014 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_1 з ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на позашляховику «Тойота», під керуванням ОСОБА_1, в районі автомобільної заправки «Parallel», розташованої на вул. Красна м. Лисичанськ Луганської області, діючи умисно, без наявності відповідного дозволу на носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, перевозив в автомобілі вогнепальну зброю, бойові припаси придатні до використання за цільовим призначенням, а саме: СВД № НОМЕР_4, РПК № НОМЕР_2 9070, АКС 74 НОМЕР_5, пістолет АТМАСА-2008-Lighht НОМЕР_3, патрони 5, 45 мм у кількості 65 шт., патрони 7,62 мм у кількості 55 шт.

Згідно з висновком судової балістичної експертизи № 108 від 24.11.2014 року, СВД № НОМЕР_4, РПК № НОМЕР_2 9070, АКС 74 № НОМЕР_6, пістолет АТМАСА-2008-Lighht НОМЕР_3 - являється вогнепальною зброєю та до стрільби придатні, а патрони 5,45 мм у кількості 65 шт., патрони 7,62 мм у кількості 55 шт. є бойовими припасами та також придатні до стрільби.

Крім того, пістолет АТМАСА-2008-Lighht НОМЕР_3, є перероблений саморобним способом для стрільби способом роздільного заряджання.

Адвокат Стародубцева Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14.07.2015 року - змінити, визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, а у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України -виправдати.

На її думку, вирок є необґрунтованим, незаконним. Вона посилається на той факт, що у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснював, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були зі зброєю в руках, але лише один ОСОБА_3 завдавав йому тілесні ушкодження. У цей час ОСОБА_1 стояв поруч зі зброєю в руках. Про передачу пістолета ОСОБА_1 потерпілий не говорив, це припущення суду першої інстанції.

Також адвокат просить звернути увагу на те, що в ході виникнення сварки між ОСОБА_3 і потерпілим ОСОБА_4 громадський порядок порушений не був, ці обставини в своїх поясненнях ні свідки, які були допитані у судовому засіданні, ні сам потерпілий не підтвердили. Суд взагалі не взяв до уваги, що потерпілий ОСОБА_4 своїми діями спровокував конфлікт з ОСОБА_3 оскільки перший висловлювався на адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою.

Судом не встановлено, у кого саме вилучалась зброя і яка зброя. Чи був складений протокол вилучення зброї, чи впізнав потерпілий ОСОБА_4, якою зброєю йому нібито погрожував обвинувачений ОСОБА_3. В судове засідання не були викликані поняті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були присутні при огляді автомобіля «Тойота» та які дали б пояснення як саме вилучалась зброя, де зберігалася, кому належить. І взагалі, на думку захисника, дії обвинуваченого ОСОБА_3 підпадають під кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

В апеляційній скарзі адвокат Стародубцева Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14.07.2015 року - скасувати, визнати ОСОБА_1 невинуватим, та за недоведеністю його участі у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України - виправдати.

На її думку,вирок суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим з наступних підстав: у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 стверджували про причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, а саме що всі вищевказані свідки бачили, як обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 завдали ударів потерпілому ОСОБА_4, але зброї в руках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вони не бачили. В свою чергу у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 стверджував, що саме ОСОБА_3 наносив йому тілесні ушкодження в область голови, при цьому в руках тримав зброю, а обвинувачений ОСОБА_1 зі зброєю стояв поруч і мовчав. У зв'язку з цим на її думку судом не усунуті протиріччя у показах свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_4 Також оцінюючи вищенаведені показання свідків ,суд не взяв до уваги, що жоден з вказаних осіб не навів даних про об'єктивну обґрунтованість участі обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України. Також суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ніхто із свідків не вказав у кого саме із обвинувачених і ким був вилучений пістолет, чи був складений протокол вилучення.

За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2015 року по кримінальному провадженню за звинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України - скасувати повністю та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. Вважає вказаний вирок суду незаконним та необґрунтованим, винесеним з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Він просить звернути увагу на те, що орган досудового розслідування не встановив, а прокурор не довів в суді спрямованість його умислу, мотиви і цілі його дій. Не знайшло свого підтвердження в суді, що його дії скоєні з мотивів явної неповаги до суспільства, внаслідок цих дій був грубо порушений громадський порядок та в чому це виразилось. І взагалі у суді встановлено, що в його діях відсутній склад вказаного злочину (кримінального правопорушення), а можливо наявні ознаки дрібного хуліганства, за яке передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Він вважає, що суд повністю проігнорував той факт, що оцінюючи та аналізуючи показання обвинуваченого та свідків, письмові докази надані з цього приводу - які є недопустимими доказами, здобутими з істотними порушеннями прав та свобод людини, гарантованими Конституцією та Законами України, суд повинен прийти до висновку, що подані прокурором докази не доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та його відношення до вилученого пістолета АТМАСА-2008-Lighht НОМЕР_3 та набоїв 7,62 у кількості 55 шт., як це зазначено в обвинувальному акті, поза розумним сумнівом, як цього вимагає ч. 2 ст. 17 КПК України, а тому його за ч. 1 ст. 263 КК України слід було виправдати за недоведеністю його вини у вказаному кримінальному правопорушенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_11, яка підтримала доводи своїх апеляційних скарг, наданих у інтересах обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги захисника, та на запитання судді - доповідача відповів, що під час судового розгляду суд не порушив процедуру розгляду кримінального провадження, про додатковий перелік свідків та виклику їх до суду він під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження при закінченні досудового розслідування клопотання не подавав, скарги на дії правоохоронних органів після проведення щодо них службового розслідування по факту огляду місця події не подавав, так як не отримав відповідну постанову, думку прокурора, який просив залишити вирок без змін, а апеляційні скарги без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Крім того, у своїх поясненнях у апеляційному суді, обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що судовий розгляд у суді першої інстанції був неповним, обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, та його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачений ст.296 ч.4, 263 ч.1 КК України не доведена була у суді. Він вважає,що суд поклав в обґрунтування його вини докази, які не можуть бути визнанні належними та допустимими. Так, лише через одну добу після настання події кримінального правопорушення було проведено огляд місця події та вилучено зброю. Автомобіль весь цей час не був опечатаний та знаходився у відкритому стані, про що зазначено у самому вироку, а тому будь - яка особа мала можливість підкинути або покласти туди зброю. Посилається на те,що працівники правоохоронних органів не здійснили огляд місця події та не зафіксували належним чином проведення такої процесуальної дії, а провели огляд через добу без ухвали суду, порушив таким чином вимоги ч.3 ст.214 КПК України.

Вказує на те, що були порушені права його на захист , коли огляд місця події проводився без попереднього дозволу суду, а тому суд зобов'язаний був згідно з п.п.1,3 ч.2 ст.87 КПК України визнати дії правоохоронних органів такими,що істотно порушують права людини і основоположні свободи.

Він вважає, що суд неправильно зазначив у вироку, що подія кримінального правопорушення відбулася в районі автомобільної заправки « Parallel», розташованої на вул.Красна, м.Лисичанську, Луганської області, тобто не на території заправки , а в районі, що не може вважатися громадським місцем згідно з приписами чинного законодавства України. Послався на ст.1 Закону України « Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», у якої громадське місця зазначено як частина ( частини) будь - якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Не згоден з тим, що у вироку зазначено, що дії супроводжувалися із застосуванням вогнепальної зброї, так як цей факт не доведений у судовому засіданні, та спростовуються показами свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_12 , та показами обвинувачених. Він вважає,що з його боку не було насильства над потерпілим, а також не була особлива зухвалість та порушення норм і правил поведінки в громадському місці.

Вирок суду просить скасувати, кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, він має право вийти за межи апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.4, 263 ч.1 КК України, не визнав, та пояснював, що у його діях є ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України. Він вказав, що 23.09.2014 року вони разом з ОСОБА_1 їхали в м. Костянтинівка, виконуючи наказ керівництва, на автомобілі « Тойота» з надписом « Донбас». Автомобілем керував ОСОБА_1 Попереду їх рухався автомобіль ВАЗ -2115, який при цьому виляв на дорозі. Вони вирішили зупинити автомобіль. Він підійшов до водія, і між ними ( ОСОБА_3) та потерпілим виникла сварка, в ході якої останній висловлювався нецензурною лайкою. Тоді він наніс ОСОБА_4 один удар долонею по голові. ОСОБА_1 в цей час знаходився позаду. Потім під'їхали працівники міліції і не представившись, затримали їх, забрали у них посвідчення та паспорта. Пізніше під'їхали працівники батальйону « Тернопіль» . Вони просили доставити їх до військової комендатури, але на них надягли наручники. За ним закріплений автомат АКС-74, який був при ньому. В автомобілю знаходилася зброя, яка була закріплена за ОСОБА_1. В цей день він вжив 0,5 літра пива. В руках ОСОБА_1 зброї не було, вона знаходилася на задньому сидінні автомобілю, останній ударів потерпілому не наносив.

Він має претензії до працівників міліції, оскільки вони оказували морально - психологічний тиск, незаконно їх затримали, надягли наручники, підкинули зброю, сфабрикували докази.

Обвинувачений ОСОБА_1 у суді першої інстанції пояснював, що він також не визнає свою провину за ст.ст.296 ч.4, 263 ч.1 КК України та надав суду наступні пояснення.

23.09.2014 року вони разом з ОСОБА_3 їхали в м. Костянтинівка для виконання завдання на автомобілі « Тойота» під його керуванням. Попереду рухався автомобіль, який виконував маневри, вони вирішили його перевірити. ОСОБА_3 рукою подав знак, щоб водій зупинився , після чого останній вийшов з автомобілю. Коли пізніше вийшов він ,то побачив, що ОСОБА_3 сварився з потерпілим. Він попросив, щоб вони відійшли до узбіччя і повернувся в свій автомобіль. В цей час до них під'їхав автомобіль « Нива» , з нього вийшли чотири чоловіка і направили на них зброю, обшукали, походили біля їх автомобіля , в якому була гуманітарна допомога. Після цього приїхала ще одна машина і його разом з ОСОБА_3 закинули в цю машину. А автомобіль, в якому вони їхали, залишився відкритим. Потім їх відвезли до міліції, нічого не пояснював. Вони просили адвоката, але на них надягли наручники, забрали документи з телефоном і повезли на експертизу. В висновку написали, що він був в нетверезому стану. З скаргами на дії працівників міліції не звертався. Спиртне він не вживав в той день, удари потерпілому не наносив і вину не визнає. Зброю у ОСОБА_3 під час конфлікту не бачив, за останнім закріплену автомат АКС, а у нього була штатна зброя РПК і СВД. Також в автомобілі знаходилася ще зброя, він її не користувався, що це була за зброя йому не відомо.

Вважає, що вони були незаконно затримані працівниками міліції, крім того, їм підкинули зброю, розкрали гуманітарну допомогу, яка була в машині, сфабрикували докази.

В апеляційних скаргах захисник обвинувачених, адвокат Стародубцева Л.О. вказує на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, та посилається на показання потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні.

Перевіряючи даний довід апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_4, зазначених у вироку суду, він стверджує, що 23.09.2014 року після роботи він рухався на автомобілі ВАЗ-2115 до дому на мікрорайон РТИ через содовий завод. В цей час за ним рухався інший автомобіль на близької відстані від нього, якій пішов на обгін та перегородив йому рух. Він зупинився. З автомобілю вийшли два чоловіка, військові, на автомобілі була табличка з надписом « Донбас». Вони до нього швидко підійшли зі зброєю, один з них, ОСОБА_3, нагнувся до нього, коли він був в автомобілі, і почав наносити йому удари по обличчю і в голову, наніс один удар рукояткою пістолету. Другий чоловік почав його витаскувати з автомобілю, при цьому у нього також була зброя в руках. ОСОБА_3 наніс йому не менш п'яти ударів, ОСОБА_1 його не бив. Крім того, ОСОБА_3 погрожував , що розстріляє його. Потім під'їхав автомобіль з жовтими смужками, з нього вийшли військові і зупинили його побиття. Після чого поїхали в міліцію. Обвинувачені були в нетверезому стані, його бив тільки ОСОБА_3, ОСОБА_1 стояв поруч зі зброєю, і не зупиняв ОСОБА_3, щоб він припинив його бити. Останній висловлювався нецензурною лайкою. Заяву він написав, так як про це настояли працівники міліції. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 були агресивні по відношенню до нього. Якщо б ні під'їхали працівники міліції, його побиття ще продовжувалося.

Потерпілий був судом попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України та від нього була відібрана присяга 17.03.2015 року. ( а.кп.88 т.2)

З цими показаннями потерпілого обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 частково згодні, як вбачається з журналу судового засідання від 17.03.2015 року.( а.кп 89 т.2)

Колегія суддів вважає, що ствердженням захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що дії останнього підпадають під кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 ч.1 КК України, суд першої інстанції у вироку дав правильну оцінку, пославшись на показання обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні, в яких він сам пояснював, що дійсно наніс удар ОСОБА_4 долонею по голові, а ОСОБА_1 не наносив удари потерпілому, і зброї у ОСОБА_1 в руках під час конфлікту він не бачив.

Ці показання обвинуваченого ОСОБА_3 спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який у суді пояснив, що під час конфлікту обвинувачені були у нетверезому стані, бив його тільки ОСОБА_3, а ОСОБА_1 стояв поруч зі зброєю і не зупиняв ОСОБА_3, останні висловлювалися нецензурною лайкою.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що дії останнього підпадають під кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, були перевірені у суді першої інстанції, про що свідчить висновок суду, викладений у вироку, про те, що « в судовому засіданні було встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 раніше не був знайом з обвинуваченими і бачив їх перший раз, ніяких неприязних стосунків між ними раніше не було, потерпілий не був ініціатором конфлікту.»

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду є обґрунтованим, підтверджується матеріалами кримінального провадження, та поясненнями самих обвинувачених у суді, поясненнями потерпілого.

Суд першої інстанції правильно послався на показання свідків ОСОБА_12,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які є працівниками УМВС у Івано-Франківської області, та які також були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, та від них відібралася присяга під час їх допиту. Вони бачили, що ОСОБА_4 був переляканий,тримався за голову. Вони підтвердили, що обвинувачені знаходилися у нетверезому стані, оказували опір, висловлювалися нецензурною лайкою.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно надійшов висновку, що оскільки у обвинувальному акті обставини вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України викладені так, що потерпілого бив тільки ОСОБА_3, суд не має права брати за увагу показання свідків про те,що потерпілого били обвинувачені вдвох.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 10 « Про судову практику у справах про хуліганство» та роз'яснення Вищого Спеціалізованого Суду України « Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм матеріального права щодо кваліфікації хуліганства» від 30.01.2013 року, які є обов'язковими при відмежуванні хуліганства від ,зокрема, посягань проти життя і здоров'я людини.

Що стосується доводів захисника обвинувачених та самого обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, ґрунтується на припущеннях і суд першої інстанції не взяв до уваги, що жоден з свідків , а саме: ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, не навів даних про об'єктивну обґрунтованість участі обвинувачених у вчиненні вищевказаного злочину, колегія суддів вважає їх надуманими.

Так, у вироку суду вбачається, що свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні були свідками того, як дві особи , які перебували в нетверезому стані наносили тілесні ушкодження чоловіку та говорили, що потерпілий повів себе неправильно. Вони викликали наряд міліції. До цього вони запросили документи у осіб, яки били потерпілого. Від обвинувачених був запах алкоголю. Потерпілий пояснив, що ці особи перегородили йому дорогу і наносили тілесні ушкодження. Вони зупинили це правопорушення. Обвинувачених вони не обмовляють.

При цьому вказані свідки на той час були працівниками правоохоронних органів у м. Лисичанську, знаходилися у відрядженні з 06.09.2014 року з Івано- Франківської області та працювали у м. Лисичанську спільно з міліціонерами батальйону ЛСМОЛ « Тернопіль».

Вони здійснили перевірку документів, як обвинувачених так і потерпілого.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що зброї у обвинувачених він не бачив, та місце пригоди не оглядав.

Тобто ці свідки не були уповноваженими особами здійснювати які-небудь процесуальні дії по огляду автомобіля марки « Тойта», на якому пересувалися обвинувачені.

Що стосується пояснень свідка ОСОБА_7, викладених у вироку суду, то з них вбачається, що він також є працівник батальйону « Тернопіль». До нього 23.09.2014 року близько 18 год.50 хвилин надійшло повідомлення з Лисичанського міського відділу міліції про конфлікту ситуацію в районі мосту по вул.Красна. Коли він приїхав, то побачив автомобіль « Тойота», та там вже були працівники міліції з Івано-Франківської області. Було встановлено, що двоє громадян намагалися відібрати у зубного техніка автомобіль .Вони були у нетверезому стані і чинили опір. Було вирішено доставити цих осіб в Лисичанський міський відділ міліції.

Саме на питання захисника, даний свідок зазначив, що обвинувачені ходили поблизу автомобілю, розмахували руками, знаходилися в нетверезому стані. Зі слів потерпілого він знає, що останній їхав до дому, а його зупинив автомобіль і двоє чоловіків чинили насильство. Відчинили двері автомобілю і хтось наніс потерпілому удар по голові. Зброю він на бачив. У одного правопорушника вилучили пістолет. В пікапі « Тойота» знаходилася пляшка з алкогольними напоями.

На питання обвинуваченого ОСОБА_3 , свідок відповів, що йому зі слів потерпілого стало відомо, що обвинувачені відмовлялися їхати в відділ міліції.

Свідок ОСОБА_12, як вбачається з вироку суду, пояснював про те, що він також працює у батальйоні « Тернопіль» та 23.09.2014 року ніс службу в районі мікрорайону « РТИ» у м .Лисичанськ. Приблизно у 18 год. 45 хвилин було повідомлено, що треба приїхати в сторону центру м. Лисичанська. Вони приїхали в складі шості або семі чоловік і побачили, що на узбіччі знаходилися автомобілі « Тойота» з номерним знаком « Донбас» та автомобіль марки « Лада», які був підрізаний. Особи, які їхали в автомобілі « Тойота» знаходилися в стану алкогольного сп'яніння. Потерпілий був переляканий і тримався за голову. Було встановлено, що обвинувачені причинили йому тілесні ушкодження і намагалися забрати його одяг. В автомобілю « Тойота» в задній частині було багато речей, зброї. Обвинувачені їм грубили, було чи щось у них в руках він не пам'ятає. Разом з ними знаходилися працівники УМВС з Івано-Франківської області. Вони надягли наручники на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та доставили їх в Лисичанський МВ ГУМВС. Він на бачив пістолета у них, а точніше на пам'ятає цього, і також не пам'ятає, кому був переданий автомобіль.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні, як вбачається з вироку суду, вказував, що після того як між ним та потерпілим виникла сварка, та він наніс потерпілому один удар долонею по голові, ОСОБА_1 знаходився позаду. Потім під'їхали працівники міліції, які їх затримали, та забрали у них посвідчення та паспорта. Пізніші під'їхали працівники батальйону « Тернопіль», яких вони просили доставити їх до військової комендатури, але на них надягли наручники. За нім закріпленій автомат АКС-74, який був при ньому. В автомобілі знаходилася зброя, яка була закріплена за ОСОБА_1. В руках у ОСОБА_1 зброї не було, вона знаходилася на задньому сидінні автомобілю. Останній ударів потерпілому не наносів. Зазначив, що в цей день він вжив 0,5 літра пива.

Обвинувачений ОСОБА_1 , як вбачається з вироку суду, пояснював у судовому засіданні, що 23.09.2014 року вони разом з ОСОБА_3 їхали в м.Костянтинівка для виконання завдання на автомобілі « Тойота». Він бачив, як ОСОБА_3 сварився з потерпілим. Він попросив, щоб вони відійшли до узбіччя і повернувся в свій автомобіль. В цей час до них під'їхав автомобіль « Нива», з якого вийшли чотири чоловіка та направили на них зброю, обшукали, походили біля їх автомобілю, в якому була гуманітарна допомога. Після цього приїхала іще одна машина і разом з ОСОБА_3 закинули в цю машину, а автомобіль, в якому вони їхали, залишився відкритим. Зброю у ОСОБА_3 під час конфлікту він на бачив, за останнім закріплений автомат АКС, а у нього була штатна зброя РПК і СВД. Також в автомобілі знаходилася ще зброя, він її не використовував, що це була за зброя йому не відомо.

Вважає, що вони були незаконно затримані працівниками міліції. Їм підкинули зброю, розкрали гуманітарну допомогу, яка була в машині, сфабрикували докази.

У вироку суду зазначені показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які перед допитом у суді були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань , та допитані у суді у встановленому порядку, від них також була відібрана присяга говорити суду правду і лише правду.( а.кп.55,121,130 т.2).

З таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в обґрунтування вини обвинувачених показання потерпілого та частково показання вищевказаних свідків.

Доказів того, що вищевказаними свідками були надані суду неправдиві показання і вони зацікавлені в результаті справи, не встановлені.

В обґрунтування обвинувального вироку відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд поклав протокол огляду місця події від 24.09.2014 року з фототаблицями, з яких вбачається , що в ході огляду даного автомобілю без державних номерів з надписом « Донбас» на території Лисичанського МВ ГУМВС в відчиненому стану були виявлені зброя та боєприпаси. Саме на цьому автомобілі пересувалися обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1.( а.кп 72-79 т.1)

У цьому протоколі зазначено , яка зброя була виявлена та яка була вилучена у присутності двох понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Після чого постановою про залучення до кримінального провадження в якості речових доказів предмети, які були вилучені під час огляду місця події від 24.09.2014 року були визнані речовими доказами. ( а.кп 81-82 т.1)

З висновку судово-балістичної експертизи вбачається, що пістолет АТМАСА № НОМЕР_7, який був вилучений з автомобілю « Тойота» з надписом « Донбас» і яким були причинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4,є вогнепальною зброєю і перероблений саморобним способом придатним для стрільби.

Патрони, які були вилучені у кількості 65 штук калібру 5,45мм, і 55 штук калібру 7,62 мм є бойовими припасами та також придатні для стрільби. ( а.кп 147-156т.1)

У зв'язку з цим, колегія суддів також не вбачає підстав не довіряти показанням потерпілого та висновкам судового-медичного експерта, показанням свідків.

Крім того, з вироку суду вбачається,що за клопотанням прокурора була проведена перевірка показань обвинувачених про те, що в ході досудового слідства працівники Івано- Франківського УБОП незаконно затримали їх, викликали патрульну групу батальйону « Тернопіль» ,що з їх автомобілю були викрадені військове спорядження та обладнання, особисті речи, а пістолет, на підставі якого їх звинувачують в скоєнні злочину, підкинули працівники міліції.

За клопотанням прокурора та зверненням судді Лисичанського міського суду Луганської області , яка розглядала кримінальне провадження щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , було порушено кримінальне провадження № 42015130000000135 від 22.06.2015 року за ст.365 ч.1 КК України та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та після проведення розслідування , кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб батальйону « Тернопіль» ОСОБА_7, ОСОБА_12,а також працівників правоохоронних органів Івано-Франківської області ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_13, Лисичанського МВ ГУМВС ОСОБА_14,ОСОБА_15,ОСОБА_16,ст.слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_17 ( а.кп.163-165 т.2)

Постанова про закриття кримінального провадження від 11.07.2015 року була проголошена у судовому засіданні всім учасникам судового провадження 13.07.2015 року.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає порушення права обвинувачених на захист під час їх затримання.

Доводи захисника обвинувачених, адвоката Стародубцевої Л.О. про те,що суд першої інстанції не викликав понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які б дали пояснення як вилучалась зброя, де зберігалася, та кому належить, свідчать про те, що у суду не було сумнівів про законність процесуальних дій під час досудового розслідування, і крім того про виклик цих свідків у судове засідання ніхто із учасників судового провадження не заявляв.

Сторона захисту мала право заявити клопотання про виклик вищевказаних понятих у якості свідків до суду, однак вона не скористалася своїм правом у встановленому законом порядку під час надання доступу до матеріалів досудового розслідування (а.кп 232-234 т.1)

За власною ініціативою суд не має право викликати свідків під час розгляду кримінального провадження, так як відповідно до ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених чим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Колегія суддів не встановила фактів, щоб суд першої інстанції перешкоджав виконувати сторонам їхні процесуальні обов'язки.

Колегія суддів не встановила грубих порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які послався у своєї апеляційної скарзі обвинувачений ОСОБА_1

Перелік порушень, про які вказав у своєї апеляційної скарзі обвинувачений ОСОБА_1, а саме: що поза увагою суду залишився той факт,що огляд місця події відбувся майже через добу після зазначених подій, наявність у автомобілі зброї будь-якої, не доводить,що саме ця зброя використовувалася або могла бути використана, або взагалі використовувалася при начебто хуліганських діях ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суперечить показанням обвинувачених у суді.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у суді пояснював,що зброю у ОСОБА_3 під час конфлікту він не бачив, за останнім закріплена автомат АКС, а у нього була штатна зброя РПК і СВД. Також в автомобілі знаходилося ще зброя, він її не використовував ,що це була за зброя йому не відоме.

З його даних показань вбачається, що під час конфлікту ОСОБА_3 з потерпілим ОСОБА_4, у ОСОБА_1 була штатна зброя, а інша зброя знаходилася в автомобілі, та не використовувалася.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно зробив висновок, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння , з хуліганських спонукань, в вечірній час доби, знаходячись в громадському місці, грубо порушуючи порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, групою осіб, вчинили хуліганські дії відносно потерпілого ОСОБА_4 і їх дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.296 ч.4 КК України.

Суд вірно зазначив, що особлива зухвалість в діях обвинувачених виразилася в ігноруванні норм і правил поведінки в громадському місці, насильства над потерпілим і спричиненні ОСОБА_4 обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не зазначив у вироку, яки саме норми та правила поведінки у громадському місці порушив ОСОБА_1 та у чому полягає насильство, вчинене ним щодо потерпілого.

Саме з вироку вбачається, що 23.09.2014 року приблизно о 18 год.30 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 знаходилися у стані алкогольного сп'яніння, при цьому ОСОБА_1 керував позашляховиком « Тойота» з надписом « Донбас», на якому рухався в районі автомобільної заправки « Parallel « , розташованої на вул.Красна, м.Лисичанська, та перегородив рух автомобілю ВАЗ-2115, під керуванням потерпілого ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_3,демонструючи свою неповагу до учасників дорожнього руху, підійшов до ОСОБА_4, який сидів на водійському сидінні, почав виказувати в його адресу ненормативну лексику, наніс один удар рукояткою пістолета в ліву вісочну частину голови, передав пістолет ОСОБА_1, потім наніс не менше двох ударів кулаками в область обличчя і взявши ОСОБА_4 руками за одяг витяг з автомобілю.

При цьому ОСОБА_1 знаходився поруч і тримав пістолет в руках.

У вироку зазначено, що суд встановив, що після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_1,діючи групою осіб, почали демонстративно погрожувати ОСОБА_4 застосуванням зброї, при цьому ОСОБА_3 виказував погрози про те,що застрелить його, після чого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 не менше двох ударів кулаками у різні частини тіла.

Більш того, у своєї апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 погодився з тим, що у його діях були хуліганські дії, можливо дрібне хуліганство. Якщо так, то ст.173 КУпАП передбачає наявність таких дій , як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 у своєї апеляційної скарги погодився з тим, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст.125 КК України. Якщо так, то дана стаття кримінального закону передбачає відповідальність за умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

Той факт, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була зброя, яку бачив не тільки потерпілий, а також свідки, був доведений у суді.

У суді першої інстанції також був доведений факт,що потерпілий ОСОБА_4 23.09.2014 року повертався з роботи до дому та їхав на автомобілі на мікрорайон РТИ через содовий завод. Він звернув увагу на те, що за ним на близької відстані їхав автомобіль, а попереду маршрутне такси. Він хотів пропустити автомобіль, на якому їхав ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3,але їх автомобіль пішов на обгін та перегородив йому рух. Він зупинився. Два чоловіка вийшли з автомобілю, це були військові, він достав паспорт,документи,щоб показати. Два чоловіка підійшли зі зброєю до нього.

Встановлені у суді першої інстанції фактичні обставини кримінального правопорушення з боку обвинувачених відносно потерпілого ОСОБА_4, підтверджують необґрунтованість доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 щодо непричетності його до вчинення ним хуліганських дій з застосуванням вогнепальної зброї,оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, іншими матеріалами кримінального провадження,дослідженими у судовому засіданні, показаннями свідків, які були допитані у суді, а тому суд першої інстанції обґрунтовано погодився з тим, як були кваліфіковані дії обвинувачених під час досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що вина обвинувачених доведена в носінні вогнепальної зброї та бойових припасах без передбаченого законом дозволу та визнав їх винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не порушив вимоги ст.352 КПК України при допиті свідків,

належним чином виконав вимоги ст.370 КПК України та постановив законний і обґрунтований вирок.

За нормами ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таких порушень колегія суддів апеляційного суду не встановила, судове слідство було проведено повно, висновок суду , викладений у судовому рішенні, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не містять істотних суперечностей.

Призначене покарання мотивоване належним чином у відповідності до вимог ст.65 КК України та обране таким, яке є достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

З таких обставин, колегія суддів вважає, апеляційні скарги захисника обвинувачених ,адвоката Стародубцевої Л.О., та обвинуваченого ОСОБА_1 необґрунтованими, та такими, які не підлягають задоволенню, а вирок суду законним и обґрунтованим.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405,407,409,419 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, адвоката Стародубцевої Л.О., а також апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ст..ст.296 ч.4,263 ч.1 КК України - залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими в той самий строк з моменту отримання копії ухвали безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

Є.В.Тополюк В.І. Борзаниця О.Г.Сахаріленко