Рішення № 52739564, 21.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7828/15 Справа № 201/8213/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ 21 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгівельно-транспортна компанія»,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у травні 2015 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТТК», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є співзасновником ТОВ «ТТК» та з 20.04.2004 року працював на посаді заступника генерального директора ТОВ «ТТК», але наказом від 15.05.2015 року його було звільнено з роботи за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Наказом про звільнення з роботи співзасновника підприємства ОСОБА_2, відповідач грубо порушив його корпоративні права та право здійснення загальної часткової власності, тоді як відповідно до ст. 358 ЦК України це право здійснюється за згодою співвласників, а саме засновників товариства. Також те, що між генеральним директором ОСОБА_3 та його заступником ОСОБА_2 розподілені права та обов'язки пов'язані з управлінням та проведенням господарської діяльності товариства, затверджено посадові інструкції, які не є Правилами внутрішнього трудового розпорядку товариства, а тому у генерального директора товариства відсутнє право прийому на роботу та укладення зі своїм заступником трудового договору в порядку ст.ст. 21, 24 КЗпП України, а також відсутнє право затверджувати для нього правила внутрішнього розпорядку, притягувати до дисциплінарної відповідальності у порядку передбаченому ст.ст. 147, 147-1, 148 - 149 КЗпП України.

А тому просить його звільнення на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України визнати незаконним, зобов'язати відповідача анулювати запис у трудовій книжці, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 25000 грн., зобов'язати ОСОБА_3, винного у незаконному звільненні, відшкодувати шкоду та допустити негайне виконання рішення

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2015 року позовні вимоги було задоволено частково, визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з 15.05.2015 року з посади заступника генерального директора ТОВ «ТТК» на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_2 на посаді. Стягнуто з ТОВ «ТТК» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2015 року по 15.07.2015 року та стягнуто моральну шкоду в сумі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання /а.с. 187-191/.

З рішенням суду не погодився відповідач ТОВ «ТТК» який звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог та вирішити питання щодо повороту виконання рішення суду в частині виплаченої ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць /а.с. 193-199/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що наказом № 04/к від 20.02.2004 року ОСОБА_2 було призначено на посаду заступника генерального директора ТОВ «ТТК» з 20.02.2004 року, з оплатою праці згідно штатного розкладу, про що було зроблено запис у трудовій книжці /а.с. 74, 54/.

Позивач ОСОБА_2 є учасником ТОВ «ТТК» та відповідно до п. 8.1 Статуту товариства в редакції від 25.01.2013 року, його внесок до статутного капіталу становить 50% від загального розміру статутного капіталу товариства.

Іншим учасником ТОВ «ТТК» із внеском до статутного капіталу 50% від загального розміру капіталу є ОСОБА_3 /а.с. 11-24/.

Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ТТК» від 30.01.2013 року було утворено виконавчий орган ТОВ «ТТК» - Дирекцію, у складі генерального директора ОСОБА_3 та заступника генерального директора ОСОБА_2 /а.с. 25/.

Наказом № 34-л від 30.01.2013 року ОСОБА_3 приступив до виконання своїх обов'язків директора /а.с. 71/.

Відповідно до п. 3.5 Посадової інструкції генерального директора, яка була затверджена загальними зборами учасників ТОВ «ТТК», протокол № 04-12 від 25.04.2012 року, та яка введена в дію 30.01.2013 року він має право укладати та розривати від імені товариства будь-які договори, у тому числі трудові договори (контракти). Відповідно до п.3.6 інструкції має право приймати рішення за представленням про притягнення робітників, які порушили виробничу та трудову дисципліну, винних у вчиненні матеріальної шкоди товариству, до матеріальної та дисциплінарної відповідальності /а.с. 30-32/.

Наказом № 178-л від 03.11.2014 року ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та оголошено догану за прогул без поважних причин 30.10.2014 року /а.с. 88/. Ця догана оскаржена не була.

15.05.2015 року генеральний директор ТОВ «ТТК» вніс на узгодження уповноваженому найнятими працівниками ТОВ «ТТК» питання щодо звільнення заступника генерального директора ОСОБА_2 за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього розпорядку, до якого було додано матеріали службового розслідування по роботі самосвалів за період з 01.07.2014 року по 28.02.2015 , та отримав згоду/а.с. 78, 79/.

15.05.2015 року було складено акт про те, що заступник генерального директора підприємства ОСОБА_2 ознайомився з проектом наказу № 83-л від 15.05.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від надання письмових пояснень відмовився /а.с. 82/.

15.05.2015 року було видано наказ № 83-л про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, порушення п.п. 2.3, 2.5, 3.2 своєї посадової інструкції, порушення встановлених норм бухгалтерського обліку та фінансового звіту, а саме, розрахунок за надання послуг по перевезенню, замовники послуг в період з 01.07.20143 року по 28.02.2015 року проводили на платіжну картку ОСОБА_2, без оформлення первинних бухгалтерських документів /а.с. 37/.

15.05.2015 року наказом № 84-л ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України /а.с. 38/.

15.05.2015 року було складено акт про ознайомлення ОСОБА_2 з наказом № 83-л про притягнення до адміністративної відповідальності, та його відмову від підпису, та наказу № 84-л від 15.05.2015 року про припинення трудового договору /а.с. 83/.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення яке, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно ч. 1 ст. 143 ЦК України установчим документом з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішення і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється цим Кодексом, іншим законом і статусом товариства.

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим ч. 2 ст.98 цього Кодексу. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція», тощо.

Постановляючи рішення та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ТТК» суд першої інстанції посилається на те, що позивач є учасником та співвласником товариства, що він обіймав на підприємстві керівну посаду, яка входить до складу Дирекції товариства, а тому звільнення його з цієї посади повинно здійснюватися шляхом винесення цього питання на порядок денний Загальних зборів учасників товариства, з яким позивач повинен бути ознайомлений у встановленні законом строки, але, враховуючи те, що позивач також є учасником товариства з долею участі 50%, то дотримання такої процедури зробило б безперспективним, адже до складу Загальних зборів товариства входять лише позивач та генеральний директор ОСОБА_3

Після чого суд приходить до висновку, що постановлені генеральним директором ОСОБА_3 накази від 15.05.2015 року прийняті без додержання встановленої законодавством та статутними документами товариства процедури, поза межами його компетенції, а тому підлягають визнанню незаконними, а позивач ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до п. 10.3 Статуту ТОВ «ТТК» керівництво поточною діяльністю товариства і виконання рішень, прийнятих загальними зборами учасників, здійснює Дирекція товариства, яка складається з Генерального директора та його заступника. Дирекцію очолює Генеральний проректор Товариства. Статус, повноваження та компетенція Дирекції Товариства, порядок прийняття нею рішень встановлюється чинним законодавством України, цим Статутом та іншими локальними нормативними документами, які затверджуються Зборами учасників.

Пунктом 10.3.3 Статуту передбачені повноваження Генерального директора, серед яких є прийом та звільнення працівників Товариства.

Відповідно до п.10.3.5 Статуту під час відсутності Генерального директора Товариства, обов'язки останнього, виконує його заступник або призначена наказом Генерального директора особа без додаткової довіреності.

З матеріалів справи вбачаться, що під час діяльності ТОВ «ТТК», а саме починаючи з 25.01.2013 року, учасники товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не розробили та не затвердили загальними зборами Положення про дирекцію, а керувалися у своїй роботі положеннями, нормами діючого трудового, цивільного та господарського законодавства, а також Статутом та діючими посадовими інструкціями генерального директора та його заступника.

Таким чином, твердження позивача про перевищення генеральним директором товариства ОСОБА_3 своїх повноважень для вирішення питання щодо звільнення свого заступника ОСОБА_2 з роботи, не відповідають дійсності та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції також посилається на те, що відповідачем не надано жодного належного доказу які стали підставою для винесення наказу № 83-л від 15.05.2015 року. Але з цим також погодитися не можна.

Пункт 3 ст. 40 КЗпП України надає право власникові розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При звільненні з працівника з цієї підстави слід враховувати, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок додержуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством.

Таке тлумачення систематичності невиконання трудових обов'язків викладено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 (зі змінами).

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Частиною 1 ст. 147 КЗпП України передбачено такі заходи стягнення за порушення трудової дисципліни як догана та звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що перше застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення було 03.11.2014 року, наказ позивачем не оскаржено /а.с. 88/.

Другий наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи від 15.05.2015 року, в підтвердження вини ОСОБА_2 відповідачем надано копії матеріалів проведення службового розслідування.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати наказ № 83-л від 15.05.2015 року незаконним, тільки з підстав, що генеральний директор товариства не мав повноважень про притягнення його дисциплінарної відповідальності, так ОСОБА_2 входить до складу виконавчого органу - дирекції, і на нього правила внутрішнього розпорядку найманих робітників не розповсюджуються. Таким чином, суд першої інстанції постановляючи рішення та даючи оцінку наявності доказів за цим наказом вийшов за межі позовних вимог.

Щодо посилань позивача ОСОБА_2 на те, що наказом про звільнення було порушено його корпоративні права, що цим наказом відповідач відсторонив його від користування та розпорядження його часткою майна, то з ними погодитися не можна, так як не зважаючи на те, що ОСОБА_2 було звільнено з роботи, він залишився учасником ТОВ «ТТК» і за ним зберігаються усі права учасника передбачені Статутом та чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року - скасувати.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.