Рішення № 52738744, 21.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8124/15 Справа № 199/2626/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

21 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Пономарь З.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року по справі за позовом Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2015 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог КС «Самара» відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 86-88 /.

Зазначеним заочним рішенням від 25.05.2015 року позовні вимоги КС «Самара» задоволено.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «САМАРА» заборгованість за кредитним договором № 39/12 від 10.08.2012 року в сумі 78661,55 грн., яка складається із: 19724,93 грн. - заборгованість за кредитом, 58936,62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Також, суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «САМАРА» понесені нею судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 786,62 грн. / а. с. 40-41 /.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2012 року між позивачем - КС «Самара» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 39/12, відповідно до умов якого відповідачу ОСОБА_3 були надані кредитні кошти у сумі 23560 грн., строком на 24 місяці, тобто з 10.08.2012 року по 09.08.2014 року, останній, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Погашення кредиту повинно було здійснюватися щомісяця у період з 20 по 30 число кожного місяця відповідно до графіку погашення кредиту / а. с. 8-9,10 /.

Однак, в порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору, відповідач зобов'язання по договор належним чином не виконував.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язаннь за кредитним договором виникла заборгованість, яка, станом на 09.08.2014 року, склала 78661,55 грн., де: 19724,93 грн. - заборгованість за кредитом, 58936,62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 39/12 від 10.08.2012 року між КС «Самара» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено 10.08.2012 року Договір поруки № 39/12, за умовами якого вона поручилась перед позивачем та взяла на себе обов'язок перед кредитором відповідати по зобов'язанням позивальника ОСОБА_3, котрі виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань. Відповідно до п.4.1 договору поруки строк його дії з 10.08.2012 року по 09.08.2022 року /а. с. 7/.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем. Поручитель відповідає по обов'язкам позивальника в повному обсязі, за повернення кредиту, сплати процентів за його використання, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Кредитна спілка неодноразово направляла свої претензії відповідачам щодо погашення заборгованості, але останні так і не сплатили ні кредит, ні відсотки за користування кредитом / а. с.11-18 /.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, в силу ст.ст. 509,554,598,599,625,629,1054 ЦК України, - позовні вимоги кредитної спілки підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог КС «Самара» в силу ст.ст. 509,554,598,599,625,629,1054 ЦК України та умов Кредитного договору №39/12 від 10.08.2012 року і Договору поруки №39/12 від 10.08.2012 року.

Розрахунок заборгованості по спірному кредитному договору проведено правильно у відповідності з вище зазначеними нормами матеріального права та умовами Кредитного договору №39/12 від 10.08.2012 року / а. с. 3,8-9 /.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права та умов кредитного договору.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами.

Посилання відповідачки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на той факт, що вона не отримувала від кредитодавця повідомлень про те, що боржник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором і виникла заборгованість, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні копії претензій, які були направлені обом відповідачам / а. с. 11-18 /, а факт їх не отримання відповідачкою не звільняє її від обов'язку відповідати перед кредитною спілкою за зобов'язаннями боржника по кредитному договору, адже ж вона добровільно взяла не себе цей обов'язок, а отже в силу умов договору поруки та вимог чинного законодавства повинна контролювати виконання боржником кредитного договору, оскільки це стосується перш за все і її інтересів, як поручителя (солідарного відповідача), так як в разі несвоєчасної сплати і несплати кредиту та відсотків вона повинна сплатити борги та штрафні санкції, що їй достеменно відомо виходячи з умов договору поруки, який нею укладено особисто.

Щодо посилань відповідачки в апеляційній скарзі на те, що вона не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи 25.05.2015 року, то вони є безпідставними, оскільки в матеріалах справи на а. с. 36 знаходиться поштове повідомлення про вручення відповідачці судової повістки, яку і прийняв до уваги суд першої інстанції. Посилання відповідачки на той факт, що підпис на поштовому повідомлені зроблений не нею, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки згідно ч. 3 ст. 76 ЦПК України - якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають з нею.

Ставлячи питання про скасування рішення суду першої інстанції відповідачка ні в заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі не привела жодного доказу в спростування наявності заборгованості за спірним кредитним договором чи наявності підстав за яких вона не може (не повинна) відповідати по зобов'язанням за цим кредитним договором / а. с. 45-46, 86-88 /.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, в частині стягнення кредиту та відсотків за користування кредитом, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Щодо рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Самара» судового збору в розмірі 786,62 грн., то воно підлягає зміні з наступних підстав.

Стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 786,62 грн. суд першої інстанції не врахував, що діючим процесуальним законодавством не передбачено розподіл між сторонами судових витрат в солідарному порядку, тому рішення суду в цій частині слід змінити з постановленням рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача по ? частині зазначеної суми на підставі ст. ст. 88, 309 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», тобто по 391,31 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року, в частині солідарного стягнення судових витрат, - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Самара» судові витрати по 391,31 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: