Рішення № 52735075, 22.10.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 2110/3563/12 Головуючий у І інстанції

Номер провадження: 22-ц/791/2277/15 Решетов В.В.

Категорія: 46 Доповідач: Бездрабко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 року жовтня місяця 22 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого: Бездрабко В.О.

Суддів: Борка А.Л.

Приходько Л.А.

при секретарі: Пляс Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя у вигляді 68/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

В липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, пославшись на те, що 30 грудня 1993року по 10 грудня 2009 року сторони перебували у шлюбі. За період шлюбу подружжя неодноразово зверталося до банківських установ для отримання кредитних коштів, які були спільно використанні в інтересах сім'ї для ремонту та переобладнання належного їм будинку, погашенням зобов'язань за попередніми кредитними договорами.

Зокрема, 06 березня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір про надання споживчого кредиту у розмірі 100 000 доларів США, письмова згода на укладення якого була надана ОСОБА_5

На підставі судових рішень з нього та поручителя ОСОБА_6 стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором, яка в подальшому погашена за рахунок його власних коштів та коштів поручителя ОСОБА_6

На час звернення до суду існує непогашена заборгованість перед поручителем за кредитним договором, який стягнув з нього в порядку регресної вимоги сплачену суму боргу перед банківською установою.

Вважає, що обов'язок по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування є спільним солідарним обов'язком подружжя.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, врахувавши спільні борги, погашення спільних боргів одним з подружжя та витрат, понесених на покращення житлового будинку шляхом стягнення половини понесених витрат з колишньої дружини, а також половини боргу перед поручителем та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 452 977грн.23коп., вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 березня 2013 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справа апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частини грошових коштів, стягнутих з нього на користь поручителя ОСОБА_6 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 10 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5000 доларів США, що еквівалентно 109240,90 гривень, за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року, в рахунок 1/2 частини грошових коштів стягнутих з нього на користь поручителя ОСОБА_6

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволені зустрічного позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 30 грудня 1993року по 10 грудня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.4 ст.65 СК України договір, укладений один із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За договором про надання споживчого кредиту №11126058000 від 06 березня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, позичальник отримав кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті, що дорівнює 100 000 доларів США (т.1 а.с.91-96).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 27.09.2010 року зі ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсиббанк» стягнуто заборгованість по кредитному договору від 06.03.2007 року в розмірі 742694,22 грн.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 19.07.2011 року заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 27 вересня 2010 року змінено в частині розподілу судових витрат. В решті частини рішення залишено без змін.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 06 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 лютого 2013 року, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення боргу задоволений частково, стягнута заборгованість зі ОСОБА_4 У задоволенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_5, відмовлено.

На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_4 вказав, що відповідач знала про отримання ним кредитних коштів у розмірі 100 000 доларів США, оскільки надала свою згоду на укладення договору, про що свідчить її підпис у заяві на видачу іпотечного кредиту від 27 лютого 2007 року.

З дослідженої судом копії цієї заяви встановлено, що заяву підписали в якості позичальника - ОСОБА_4 та в якості дружини позичальника - ОСОБА_5 В тексті заяви вказано сума позики 10 000 доларів США, а також відомості про обох з подружжя (т.2 а.с.50-52).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обізнаності відповідачки щодо отримання кредиту у розмірі 10 000 доларів США, згоду на одержання якого вона надала шляхом підпису заяви від 27 лютого 2007 року, а справжність цього підпису засвідчена висновком експерта №2420 від 05 серпня 2013року.

Проте, погодитися з висновком суду не можна, оскільки його зроблено без всебічного дослідження зібраних у справі доказів та їх належної правової оцінки.

Відповідно до положень ст.307 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або, в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Для з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань, відповідно до статті 143 ЦПК України, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Результатом проведення експертизи є висновок експерта, в якому експерт на підставі проведеного дослідження із застосуванням спеціальних знань дає відповіді на питання, поставлені судом.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 стверджує, що письмову згоду на отримання позивачем коштів за договором від 06 березня 2007 року не надавала, заяву про на видачу іпотечного кредиту від 27 лютого 2007 року за цим договором не підписувала. Іпотечний договір, як вид забезпечення виконання зобов'язання за спірним кредитним договором, не укладався.

З матеріалів справи встановлено, що в них містяться лише копія спірної заяви на видачу іпотечного кредиту від 27.02.2007року.

Ухвалюючи у справі рішення, суд, як належний доказ по справі взяв до уваги копію висновку НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області №2420 від 05 серпня 2013 року, проведеного на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 31 липня 2013 року старшого слідчого Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013230020002901 , згідно якого досліджуваний рукописний запис «ОСОБА_5.» та підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Супруг(а)» на лицьовому боці третього аркуша наданої на дослідження заяви фізичної особи про надання кредиту від 27.02.2007р., виконаний гр. ОСОБА_5. (т.3 а.с.231-234).

Дослідженні у судовому засіданні суду апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження №12013230020002901, порушеного за заявою представника ОСОБА_4 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, свідчать, що в цих матеріалах відсутні будь-які процесуальні документи щодо призначення та проведення вищезазначеної почеркознавчої експертизи у кримінальній справі.

Постановою слідчого від 06 листопада 2013року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Представники ОСОБА_4 не надали пояснень, у якому кримінальному провадженні проводилося почеркознавче дослідження, на висновок якого вони посилаються, як на підставу задоволення позову за відсутності такого висновку у кримінальному провадженні №12013230020002901.

За повідомленням ТОВ «Кей-Колект» №144-19310 від 29 вересня 2015року на ухвалу апеляційного суду від 10 вересня 2015 року про витребування доказів, у товариства відсутній оригінал кредитної справи за договором про надання споживчого кредиту №11126058000 від 06 березня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4

З огляду на наведене та, враховуючи висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі від 22 січня 2014 року, згідно якого ухвалюючи рішення по справі суди не звернули уваги на наявність рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 06 грудня 2012року, яким відмовлено у стягненні з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ОСОБА_4, в рахунок зобов'язань останнього перед ОСОБА_6 й, який в силу ч.4 ст.338ЦПК України є обов'язковим для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, колегія суддів вважає, що місцевий суд помилково прийняв до уваги надану представниками позивача копію експертного висновку від 05 серпня 2013року, як належний та допустимий доказ у цій цивільній справі та дійшов необґрунтованого висновку щодо обізнаності та згоди ОСОБА_3 на укладення позивачем спірного договору за відсутності відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості призначити по справі судову почеркознавчу експертизу у зв'язку з відсутністю оригіналу спірної заяви від 27.02.2007року, а позивачем не доведено використання спірних кредитних коштів в інтересах сім'ї за відсутності на їх отримання згоди другого подружжя, колегія суддів вважає, що рішення суду в порядку ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :