Ухвала суду № 52733554, 23.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1258/15

Номер справи місцевого суду: 523/5578/15-к

Головуючий у першій інстанції Шкорупеєв Д. А.

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з Швеця В.Ф.,

прокурора Романець Ю.В.,

захисника Берлюти С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Берлюти С.Д. на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року по кримінальному провадженню, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Довжанка Красноокнянського району Одеської області, українець, громадянин України, неодружений, має середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

раніше судимий 12.09.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.187, ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 15 вересня 2014 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 1 місяць 3 дні,

обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді 4-ох років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 12.09.2011 року у виді 6-ти місяців позбавлення волі та остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді 4-ох років 6-ти місяців позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Вирішено питання стосовно судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2014 року приблизно о 06:20 годині ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим позбавив себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці, в порушення вимог п.1.5, п/п «б» п.2.3, п/п «а» п.2.9, п.п.12.1, 12.3, 12.4, та дорожніх знаків п/п 5.18 п. 33 «Правил дорожнього руху України», керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», р/н НОМЕР_1, у темний час доби, рухався по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю зі швидкістю біля 92 км/год., яка перевищує установлену в населених пунктах дозволену швидкість руху транспортних засобів, по вул.Дніпропетровська дорога, в Суворовському районі м.Одеса з боку вул. Ак. Заболотного в напрямку вул. Паустовського, по крайній лівій смузі свого напрямку руху, в умовах необмеженої видимості, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, був неуважним.

Наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Дніпропетровська дорога - Ген. Бочарова, де рух по смутам регулюється дорожніми знаками 5.18 «Напрямок руху по смузі», згідно до яких по крайній лівій смузі дозволений напрямок руху лиш на розворот, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, маючи об'єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної події, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, проігнорував вимоги дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі», виїхав на зазначене перехрестя, перетинаючи його в прямому напрямку по крайній лівій смузі, по якій рухатися прямо заборонено.

При виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «ЗАЗ 11537», р/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався по вул.Дніпропетровська дорога, праворуч по середній смузі у попутному напрямку та на зазначеному перехресті виконував поворот ліворуч, водій ОСОБА_4 заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не застосував, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжував рух, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався відповідно до вимог «Правил дорожнього руху України» та скоїв з ним зіткнення.

Від зіткнення автомобіль «ЗАЗ 11537», р/н НОМЕР_2 виїхав на смугу зустрічного напрямку де скоїв наїзд на автомобіль «Mitsubishi Colt», р/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, який стояв перед перехрестям у прямому зустрічному напрямку на червоний сигнал світлофору.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Daewoo Lanos», р/н НОМЕР_1 отримали наступні тілесні ушкодження:

-потерпіла ОСОБА_9, відповідно до висновку № 3272 судово-медичної експертизи від 09.01.2015 року, отримала тяжкі тілесні ушкодження;

-потерпіла ОСОБА_10, згідно з висновком № 499 судово-медичної експертизи від 23.03.2015, отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Потерпіла ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень померла в лікувальному закладі.

Не погоджуючись з вироком суду, захисником ОСОБА_4 - адвокатом Берлютою С.Д., а також безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_4 подані апеляційні скарги, в яких вони не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просять вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року скасувати в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_4 більш м'яке покарання за ч.2 ст.286 КК України та звільнити його від відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби на підставі ч.2 ст.84 КК України. Захисник у своїй скарзі зазначає, що суд призначаючи покарання ОСОБА_4. не повною мірою врахував дані про особу винного, та призначив йому занадто суворе покрання, не врахувавши при цьому, що він є інвалідом I групи. Сторона захисту наголошує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе і без ізоляції від суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі наводить доводи аналогічні тим, що викладені в апеляційній скарзі його захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_4 адвоката Берлюту С.Д., яка підтримала доводи апеляційних скарг, прокурора, яка заперечувала проти їх задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій обвинуваченого та ступінь доведеності його вини в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому у відповідності до ст.404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості злочину, особу винного, його ставлення до скоєного, думку потерпілих. У якості обставини, яка пом'якшує покарання суд врахував щире каяття обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України суд врахував те, що злочин ОСОБА_4 вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Крім того суд врахував стан здоров'я обвинуваченого, а саме те, що йому була встановлена 1 «Б» група інвалідності і з цих підстав призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України. Враховуючи вказані обставини, а також те, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосуванням ст.69 КК України.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_4. покарання, в повній мірі відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, в зв'язку з чим не вбачає підстав для призначення йому менш суворого покарання.

Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого щодо необхідності звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку з хворобою.

Згідно з ч.2 ст.84 КК України, особа, яка після вчинення злочину або постановлення високу захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» від 28.09.1973 року звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків.

Відповідно до наказу МОЗ України № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» від 15 серпня 2014 року, питання про звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою вирішуються на стадії виконання вироків на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

З таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання за хворобою, відповідно до ст.537 КПК України може бути вирішено судом під час виконання вироку відносно нього.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Берлюти С.Д. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Берлюти С.Д. залишити без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 23 липня 2015 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. Толкаченко О.Б. Джулай О.В. Копіца