Рішення № 52733423, 20.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8202/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Комаровської Н.В.

з участю секретаря Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2015 року,

встановила:

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом і після уточнення позовних вимог посилався на те, що 26.04.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування валютних рахунків фізичних осіб №01803, відповідно до умов якого відповідач відкрив для позивача валютний поточний рахунок в доларах США. Залишок коштів на рахунку складає 97 201,81 доларів США.

11.12.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку НОМЕР_1, відповідно до умов якого Банк відкрив для позивача поточний рахунок у гривнях. Залишок коштів на рахунку складає 234 176,35 грн.

15.10.2014 року позивач звернувся до адміністрації відповідача із письмовою заявою про видачу всієї суми зазначених коштів з поточних рахунків через касу Банку, однак позивачу було усно відмовлено у цьому через неплатоспроможність Банку.

Внаслідок безпідставної відмови повернути кошти позивачу заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки він міг би розмістити зазначені кошти на депозиті в іншому надійному та платоспроможному банку - Приватбанку й отримував би гарантований прибуток у розмірі 9,5%, тобто за період з 16.10.2014 року по 10.12.2014 року позивач за Договором №01803 від 26.04.2002 року недоотримав 1 087,86 доларів США, а за Договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 11.12.2012 року за період з 29.10.2014 року по 10.12.2014 року - 3 891,18 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь кошти:

- за Договором №01803 від 26.04.2002 року у розмірі 97 201,81 доларів США, 3% річних у розмірі 447,40 доларів США, пені у розмірі 163 299,04 доларів США, упущеної вигоди у розмірі 1 416,75 доларів США, моральної шкоди 500 000 грн.;

- за Договором банківського рахунку НОМЕР_1 від 11.12.2012 року у розмірі 234 176,35 грн., 3% річних у розмірі 1 000,87 грн., пені у розмірі 365 315,10 грн., упущеної вигоди у розмірі 3 891,18 грн., моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2015 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за Договором №01803 у розмірі 260948,25 доларів США, що в еквіваленті складає 7834056,98 грн.;

- заборгованість за Договором банківського рахунку НОМЕР_1 у розмірі 603492,32 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 3000 грн.;

- витрати пов'язанні з наданням правової допомоги у розмірі 219 грн.;

- судовий збір у розмірі 3654 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 22 червня 2015 року заява відповідача про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2015 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню залишки коштів на рахунках позивача, пеня, 3% річних та моральна шкода.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2002 року між позивачем та публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Порто-Франко» (далі Банк) був укладений договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування валютних рахунків фізичних осіб №01803, відповідно до умов якого Банк відкрив для позивача валютний поточний рахунок в доларах США. Залишок коштів на рахунку складає 97 201,81 доларів США.

11.12.2012 року між позивачем та Банком був укладений договір банківського рахунку НОМЕР_1, відповідно до умов якого Банк відкрив для позивача поточний рахунок у гривнях. Залишок коштів на рахунку складає 234 176,35 грн.

15.10.2014 року позивач звернувся до адміністрації Банка із письмовою заявою про видачу всієї суми зазначених коштів з поточних рахунків через касу Банку, однак кошті позивачу не повернуті.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на підставі ч.1 ст.1066 ЦК України Банк забов»язаний повернути позивачу зазначені залишки коштів на його рахунках.

Судом також обґрунтовано на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» з відповідача стягнута пеня в розмірі 3% за кожен день прострочки повернення коштів з 16.10.2014року по 10.12.2014року: за договором №01803 в сумі 4 900 604,19 грн., за договором НОМЕР_1 в сумі 365 315,10 грн.

Колегія суддів також погоджується зі стягненням з відповідача 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за прострочку повернення коштів з 16.10.2014року по 10.12.2014року: за договором №01803 в сумі 13 426,47 грн., за договором НОМЕР_1 в сумі 1 000,87 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з Банка вищезазначені кошти, оскільки Банк віднесений до категорії неплатоспроможних, а тому виплати ОСОБА_2 повинні здійснюватися на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в межах 200 000 грн. По-перше, в справі відсутні відомості про отримання ОСОБА_2 гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 200 000 грн. По-друге, колегія суддів вважає, що наявність у позивача права на отримання коштів в межах 200 000 грн. через зазначений Фонд не виключає можливість стягнення з Банка на його користь залишків коштів на рахунках позивача, пені та 3% річних.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь позивача витрати, пов'язанні з наданням позивачу правової допомоги у розмірі 219 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3 000 грн., оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, носять договірний характер, і вищезазначеними договорами не передбачений такий від відповідальності. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 308, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2015 року скасувати в частині стягнення з публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 3000 гривень та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

В решті заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

Н.В.Комаровська