Постанова № 52732570, 26.10.2015, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/3740/15-а

Провадження № 2-а/500/131/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю секретаря Петровій В.В.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області та просить визнати неправомірним невиконання вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування» і Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування» та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5883 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 02.07.2005 року отримує пенсію за віком та відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» має право на отримання пенсії, що піддається систематичній поквартальній індексації. Також, оскільки він ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, у виплаті якої йому відповідачем було відмовлено. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважає такі дії управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області неправомірними та такими, що порушують і обмежують його права, передбачені чинним законодавством.

Згідно заперечень, наданих управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що з 02.07.2005 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», як працюючому пенсіонеру. 12.02.2014 року позивачеві вже був проведений перерахунок пенсії за віком у звязку зі звільненням та зміною стажу. Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, але відповідно до п. 3 зазначеного Порядку до обєктів індексації не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму), тобто пенсії в складі яких є доплата до прожиткового мінімуму не є обєктами індексації. В складі пенсійної виплати позивача присутня доплата до прожиткового мінімуму в розмірі 181,39 грн., у звязку з чим пенсія ОСОБА_1 не підлягає компенсації. В складі пенсії за віком позивача присутнє підвищення до пенсії як «дитині війни», яке з 01.01.2008 року складало 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», з 01.01.2012 року зазначене підвищення складає 7 % від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет на 2012 рік», Закону України «Про Державний Бюджет на 2013 рік», Закону України «Про Державний Бюджет на 2014 рік». Вимога позивача щодо стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на його користь 5883 грн. для відшкодування моральної шкоди є безпідставною, оскільки в позові не зазначено та не надано жодного доказу нанесення моральної шкоди, вина управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області відсутня, оскільки позивачем недоведена протиправна поведінка та причинний зв'язок.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з підстав викладених в письмовому запереченні на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області та отримує пенсію за віком, яку розраховано відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 50 років 07 місяців 24 дні.

10.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області із заявою про надання довідки про розмір пенсій з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року та просив підтвердити відсутність індексації та доплати у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Листом управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області за № 85\3-01 від 15.07.2015 року ОСОБА_1 було розяснено, що в складі його пенсійної виплати вже присутня доплата до прожиткового мінімуму, тому пенсія не підлягає індексації.

За змістом статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Згідно із ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2, п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

При цьому, пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як вбачається з матеріалів справи в складі пенсійної виплати ОСОБА_1 присутня доплата до прожиткового мінімуму в розмірі 181,39 грн. Отже його пенсія, обчислена з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та відповідно до п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення не відноситься до об'єктів індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі N 21-606а15 від 08 вересня 2015 року.

В свою чергу, що стосується підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, на якому наполягає позивач ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІV) встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 Закону передбачено, що діти війни є громадяни України, яким на час закінчення (02.09.1945 р.) другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії діти війни, що не заперечується відповідачем.

Статтею 6 Закону України № 2195-ІV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Така редакція Закону України «Про соціальний захист дітей війни» існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

В подальшому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Таким чином, Верховна Рада України доповнивши пунктом 4 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Зазначене також констатовано в Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року №2857-VI з наступними змінами (є аналогічним пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік»).

Суд враховує також Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Тому, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, відповідач управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області з 01.01.2015 року по 01.06.2015 року правомірно нараховував та виплачував позивачу соціальні виплати у розмірах, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5883 грн., суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивач не обґрунтував, в чому саме полягає ця шкода, не зазначено з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. ОСОБА_1 не наводить доказів наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними рішеннями/діями/бездіяльністю відповідача; також не обґрунтована наявність причинно-наслідкового зв'язку такої шкоди з рішеннями/діями/бездіяльністю відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 9-11, 69-71, 158-163 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови було складено та підписано 26 жовтня 2015 року.

Суддя: ОСОБА_3