Рішення № 52727875, 17.09.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17638/15-ц

Провадження №2/761/6736/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

17 вересня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про захист прав споживачів та стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 січня 2015 року між нею та відповідачем було укладено Договір № 300937/3567/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» на суму 3 048,90 доларів США, строком з 13.01.2015 року по 13.04.2015 року.

За умовами п.2.1 Договору всі нараховані відсотки банк зобов»язався перерахувати на рахунок НОМЕР_1 у АТ «Банк «Фінанси та кредит». Після закінчення строку договору, відповідач кошти по депозитному владу позивачу не повернув і продовжує користуватись його коштами. На її усні та письмові звернення не відповідає. Вважає дії відповідача такими, що порушують положення Договору, норми чинного законодавства та її права як споживача. Просила суд стягнути з відповідача на її користь за Договором банківського строкового вкладу заборгованість в розмірі - 3 048,90 доларів США основної суми боргу; процентів за весь час користування коштами в сумі - 44,66 доларів; процентів з прострочення повернення вкладу в сумі 68,23 доларів США; 3% річних в сумі - 21,10 доларів США, усього 3181,99 доларів США.

В судове засідання позивачка не з»явилася, але направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, про час і місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив та не просив розглядати справу у їх відсутність, свого представника до суду не направив, заперечення проти позову не подавав, тому суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні, оскільки відповідач є юридичною особою з певним штатом працівників, а тому мав можливість забезпечити явку в судове засідання одного з них.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Перевіряючи матеріали справи, судом встановлено, що 13 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (надалі по тексту Банк) було укладено Договір № 300937/3567/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» на суму 3 048,90 доларів США, за умовами якого позивач вніс, а Банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті строком з 13 січня 2015 року по 13 квітня 2015 року у порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі. (п. 1.1. Договору) (а.с.7).

Відповідно до п. 2.1. цього Договору, Нарахування процентів за Вкладом за ставками, визначеними п. 1.2. цього Договору, проводяться від дня, наступного за днем надходження Вкладу у Банк, до дня, який передує його повернення Клієнту або списанню з рахунка Клієнта. Проценти зараховуються на рахунок № НОМЕР_1.

Пунктом 2.4. Договору, передбачено, що повернення суми Вкладу Клієнту здійснюється Банком у день закінчення одного із строків, визначених п.п. 1.1.1.-1.1.13 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договори-заяви підписані сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з визначеними умовами.

Позивач свої зобов»язання виконав, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти банківського вкладу в еквіваленті - 3 048,90 доларів США, але відповідач свої зобов»язання щодо повернення належних позивачу грошових коштів не виконує та продовжує користуватись ними.

Судом встановлено, що позивачка 31 березня 2015 року зверталася до відповідача з заявою про повернення суми вкладу (а.с. 9), але кошти за її заявою відповідачем в повному обсязі повернуто не було.

Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)».

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності Позивачу, Відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Крім того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, ч.ч. 1, 2, ст. 319 та ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

При цьому, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом у судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав вимоги позивача щодо повернення коштів, чим допустив порушення його прав як вкладника.

Відповідно до Виписки по особистому рахунку від 22.06.2015 року вихідний залишок ОСОБА_1 за договором №300937/3567/07-15 складає у розмірі 3 093,56 доларів США, які просила суд стягнути з відповідача на свою користь.

Таким чином, заборгованості відповідача за Договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» від 13 січня 2015 року, складає з: основної суми боргу - 3 048,90 доларів США; відсотків за весь час користування коштами - 44,66 доларів США, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Враховуючи, що з діючих норм законодавства вкладник за договором банківського вкладу, в силу ст.ст.1060, 1061 ЦК України, вправі вимагати від банку повернення здійсненого вкладу разом з нарахованими процентами в будь-який момент, а банк, отримавши відповідну вимогу, повинен видати вклад у повному обсязі. Банк не виконав вимог позивача та не повернув суми вкладів, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладів за вказаним договором та відсотків за їх користування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-39 цс13 від 29.05.2013 року банк зобов`язаний повернути депозитні кошти з процентами у строк закінчення дії договору, якщо вкладник звернувся із заявою про повернення вкладу. У разі порушення грошових зобов'язань банк має сплатити вкладнику проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладником, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, позивачка просила суд стягнути на її користь з відповідача кошти по процентам з прострочення повернення вкладу в сумі 68,23 доларів США та 3% річних в розмірі - 21,10 доларів США, які також суд вважає за можливе стягнути, розрахунок позивач надає (а.с. 5).

При цьому, як роз'яснив Верховний суд України у постанові від 18 грудня 2009 року № 14 згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Зважаючи на те, що позивач не розрахував грошові кошти по курсу доллару США до гривні станом на день винесення рішення, тому суд приймає до уваги офіційний курс гривні до долару США станом на 17.09.2015 року, що становить: 1 дол. США - 21,822599 грн.

Таким чином, 3181,99 доларів США (сума боргу з урахуванням всіх відсотків та 3% річних) х 21,822599 грн. = 69 439,29 грн.

Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання по Договором-заявою № 300937/3567/07-15 банківського строкового вкладу (депозит) «Блискуча сімка» і не повертає позивачу належні йому кошти, внаслідок чого, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, а саме в розмірі заборгованості по вкладу в розмірі - 3 048,90 доларів США основної суми боргу; відсотків за користування коштами в сумі - 44,66 доларів США; процентів з прострочення повернення вкладу в сумі 68,23 доларів США; 3% річних в сумі - 21,10 доларів США, усього 3181,99 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.09.2015 року еквівалентно - 69 439,29 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Між тим, суд не вбачає підстав для зобов'язання Банка видати грошові кошти по вкладу одноразовою операцією, оскільки відносини сторін врегульовано ст.ст. 1068, 1073 ЦК України, та умовами договору. Між тим, ані нормами матеріального права, ані умовами договору не передбачено порядок видачі коштів одноразовою операцією.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги підлягаю до часткового задоволення.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі - 694,39 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 208, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України та на підставі ст.ст. 386, 525, 526, 610, 612, 629, 1058, 1060, 1068, 1074 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 300937/35567/07-15 від 13 січня 2015 року заборгованість по вкладу в розмірі - 3 048,90 доларів США основної суми боргу; відсотків за користування коштами в сумі - 44,66 доларів США; процентів з прострочення повернення вкладу в сумі 68,23 доларів США; 3% річних в сумі - 21,10 доларів США, усього 3181,99 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.09.2015 року еквівалентно - 69 439,29 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ25745867) на користь держави судовий збір в розмірі - 694,39 грн

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: