Постанова № 52726277, 30.09.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8819/15-а

провадження № 2-а/753/217/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Парамонова М.Л., за участі секретаря Стрільчук Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 - громадянки Ісламської Республіки Іран до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві - Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 - громадянка Ісламської Республіки Іран 12.05.2015 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві - Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення суб»єкта владних повноважень.

Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що 21.04.2015 року завідувачем сектору міграційної роботи Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві Лопатинським Р.В. було прийняте рішення про примусове повернення громадянки Ісламської Республіки Іран - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України та зобов»язання її покинути територію України до 30.04.2015 року; зазначене рішення було затверджене начальником даного підрозділу Державної міграційної служби України Лазаренко І.В.

Вважаючи зазначене рішення від 21.04.2015 року про примусове повернення за межі України таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, позивачка 27.04.2015 року вимушена була звернутися до Окружного адміністративного суду м. Києва, а після повернення їй цього позову 06.05.2015 року, до Дарницького районного суду м. Києва, як адміністративного суду першої інстанції та просить суд постановити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення №15 від 21.04.2015 року про примусове повернення громадянки Ісламської Республіки Іран - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України та зобов»язання її покинути територію України до 30.04.2015 року.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилась повторно, але своєю заявою-поясненнями від 12.08.2015 року (а.с.98-99) просила справу розглядати за її відсутності та задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачем в особі представника Лопатинського Ю.М. (довіреність від 15.04.2015 року - а.с.38) до матеріалів справи надані копії матеріалів особової справи №2015 Kyiv 0100 - щодо оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянки Ірану ОСОБА_1 (а.с.48-88).

Дослідивши вимоги позову та матеріали даної справи в судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - нелегальним мігрантом (у тому числі) є іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має закордонний паспорт серії/номер НОМЕР_1, виданий Посольством Ірану в м. Києві 20.09.2011 року, з терміном дії до 19.09.2016 року, має громадянство/підданство Ірану (а.с.7-8, 70).

Як стверджує позивачка ОСОБА_1, вона, будучи громадянкою Ірану, мусульманкою за народженням, не може повернутися в Іран, тому що вона змінила свою релігію у 2013 році, чим фактично створила небезпеку своєму життю та свободі у випадку повернення у країну походження.

Як вбачається з наданої копії, 21.04.2015 року завідувачем сектору міграційної роботи Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві Лопатинським Р.В. було прийняте рішення про примусове повернення громадянки Ісламської Республіки Іран - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України та зобов»язання її покинути територію України до 30.04.2015 року; зазначене рішення було затверджене начальником зазначеного підрозділу Державної міграційної служби України Лазаренко І.В. (а.с.9).

Разом з тим, з наданих представником відповідача матеріалів особової справи №2015 Kyiv 0100 - щодо оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянки Ірану ОСОБА_1 (а.с.48-88), наказом Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві №314 від 22.05.2015 року прийнято в оформлення документи громадянки Ірану ОСОБА_1 для вирішення питання про надання їй статусу біженця або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.49-50).

Позивачка ОСОБА_1 має відповідну довідку про звернення за захистом в Україні за №006120 від 28.04.2015 року (а.с.23), термін дії якої станом на день розгляду даної справи судом продовжено до 21.10.2015 року (а.с.109).

Згідно положень ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» - довідка про звернення за захистом в Україні є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов»язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що вона опинилась у такій життєвій ситуації, коли вона не може повернутися в країну походження, відповідають та охоплюються положенням(и) п.4, 13 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», згідно яких позивачка ОСОБА_1 відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону потребує захисту, оскільки вона змушена залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через обґрунтовані побоювання, і не може та не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно п.8 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Аналізуючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази у їх сукупності, та на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.9, 11, 86, 159, 160, 183-5, 41 ч.1 КАС України, на підставі ст.19 Конституції України, ст.1, 3, 26, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.1, 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати неправомірним та скасувати рішення №15 від 21.04.2015 року про примусове повернення громадянки Ісламської Республіки Іран - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України та зобов»язання її покинути територію України до 30.04.2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: Парамонов М.Л.