Вирок № 52726014, 12.10.2015, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8744/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Піковського В.Ю.;

за участі:

секретаря судового засідання Запорожець Я.В.;

прокурора Остапенко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013250020000388 від 22 травня 2013 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда 2 групи, прож. в ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді в.о. директора ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», раніше несудимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України. В ході судового розгляду прокурором було змінено обвинувачення та надано новий обвинувальний акт.

Відповідно до нового обвинувального акту від 13.10.2014 року, досудовим слідством було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи, відповідно до наказу №1-О від 02.01.2013, на посаді виконуючого обовязки директора Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», маючи відповідно до статуту Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», затвердженого наказом Державної СЕС України 28.11.2012 № 115, повноваження, зокрема, щодо здійснення поточного керівництва діяльністю Центру, призначення на посаду та звільнення з посади працівників Центру, тобто будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, використовуючи надану йому владу та службові повноваження, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вчинив злочин за наступних обставин:

Так, він, працюючи на посаді виконуючого обовязки директора Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», протягом травня 2013 року, при розмовах з представником ТОВ «Фокстрейд Плюс» ОСОБА_3, усвідомлюючи наявну для останнього необхідність швидкого проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та отримання санітарно-гігієнічного висновку на товар (миючі засоби), який товариство в травні-червні 2013 року планувало ввезти з Бельгії на територію України, повідомивши ОСОБА_3 порядок та вартість робіт по проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та запевнивши останнього, що проведення таких робіт в лабораторних центрах інших областей коштує дорожче, умисно створив тим самим такі умови, за яких висунув ОСОБА_3 вимогу про надання йому грошових коштів в сумі 10 000 грн. за сприяння у прискореному проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи та отриманні позитивних результатів дослідження, на підставі яких у подальшому буде видано санітарно-гігієнічний висновок на товар (миючі засоби), який товариство в травні-червні 2013 року планувало ввезти з Бельгії на територію України, на що ОСОБА_3 вимушений був погодитися з метою запобігання шкідливим наслідкам у вигляді нарахування грошового стягнення за простій вантажу вищезазначених миючих засобів у випадку відсутності санітарно-гігієнічного висновку на товар (миючі засоби).

В подальшому, 28 травня 2013 року близько 09 год. 45 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні адміністративної будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Волкова, 3, одержав від представника ТОВ «Фокстрейд Плюс» ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди раніше обумовлену суму в розмірі 10000 грн. за вирішення вищевказаних питань.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18.04.2013) як одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та в судовому засіданні пояснив, що він працював на посаді виконуючого обовязки директора Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України». До нього в травні місяці 2013 року звернувся ОСОБА_3, він прийшов в його кабінет та прохав надати висновок на товар у виді миючих засобів. Центр здійснює дослідження питної води, продуктів харчування, полімерних матеріалів, робочої зони. Беруться зразки які чи надаються замовником, чи самостійно організація надає, готується протокол дослідження та підписується лікарем. Висновок державної санітарної екологічної експертизи надає інша організація. Додав, що ОСОБА_3 приходив до нього тричі. Останній раз він приніс із собою гроші і залишив на його столі, там було 10000 гривень. Він подумав що йому потрібно віддати борг в такій сумі, вирішив залишити ці гроші на тимчасове користування, потім підготувати негативну відповідь і повернути отримані гроші. Так як була невідповідність в першочергових документах, він подав хімічні речовини, на роботу із якими їхня установа не акредитована. Тобто надати висновок по його зразкам неможливо. Він це знав, але наперед ОСОБА_3 нічого не казав, від даного представника нічого також не вимагав, він сам наполягав та пропонував гроші. Він йому рекомендував також звернутися на Київ із його питанням, де точно зроблять висновок, тільки це буде коштувати дорожче, скільки він не знає.

Враховуючи невизнання винуватості обвинуваченим, за клопотанням сторін провадження в судовому засіданні були допитані наступні свідки:

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 як свідок показав, що він в квітні-травні здійснював діяльність за дорученням ТОВ «Фокстрейд Плюс». Дана компанія мала здійснити ввезення товару із Бельгії, а саме партій миючих засобів. ОСОБА_1 надав консультацію щодо отримання висновку, для цього надали документи та зразки. До ОСОБА_1 він приходив три - чотири рази. Сума була написана на листочку в 9000 гривень, це була суму «плаваюча», краще сума в 10000 гривень все таки вказав ОСОБА_1 Він зрозумів, що це вимога неправомірна та звернувся до СБУ в Черкаській області із заявою. В телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив, що він або приносить пропозицію або той повертає документи.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5, як свідок показав, що на той час він працював заступником директора, будучи на робочому місці, дізнався що ОСОБА_1 затримали за отримання хабара від громадянина ОСОБА_3, який проживає у Маньківському районі. ОСОБА_1 виконував обовязки директора Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України». До нього звернувся підприємець ОСОБА_3 із проханням сприяти отриманню висновку за винагороду. Що начебто, ОСОБА_1 вимагав і отримав від нього хабара за видачу позитивних результатів санітарно-епідомелогічної експертизи, на відповідність санітарного законодавства. Цей висновок надає право використовувати та реалізовувати речовину або продукцію на території України. Керівник має право самостійно проводити токсикологічні дослідження з юридичної точки зору, а практичної, це не входить у посадові обовязки керівника. Висновок підписує начальник управління чи його заступник. Даний висновок готується на підставі їхнього протоколу. Додав, що із Головного управління надійшов запит але особисто він в цей час перебував на лікарняному. Відповідь надала виконуюча обовязки ОСОБА_6, в якій зазначено, що Державна установа «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», не акридетований на дослідження миючих засобів. Пізніше надійшов запит від СБУ в Черкаській області. Лабораторний центр це самостійна юридична організація, яка займається лабораторними інструментальними дослідженнями, в тому числі з метою санепідемекспертизи, по замовленню Головного управління. Висновок, це документ який свідчить що продукція безпечна, даний висновок видає Головне управління санепідемслужби Черкаської області і затверджує головний лікар. Процедура така, замовник звертається в дозвільний центр і тоді він передає на Головне управління, воно вивчає документи і направляє в лабораторний центр на дослідження, коли дослідження проведені, то головний лікар затверджує, і знову передається все в дозвільний центр. Виготовляється протокол дослідження. Висновок по проведенню експертизи підписує начальник управління чи його заступник. Даний висновок готується на підставі протоколу Центру Держсанепідслужби України. протокол підписує лаборант. Потім Головне управління робить висновок і направляє його для присвоєння номеру та внесення в реєстр. На якій стадії були дослідження які замовляв ОСОБА_3 він не знає. Протокол досліджень підписують ті фахівці, які проводили дослідження та директор центру і передає все на Головне управління. Це все регулюється наказом №247 МОЗ України, який регулює порядок видачі висновків експертизи. Як правило у функції директора і заступника не виходять дослідження, але ніде не заборонено проводити їм дослідження які проводить лаборант. ОСОБА_1 фахівець в галузі токсикології, кандидат медичних наук. Функція контролю директором протоколу входить у його повноваження. Директор може впливати на дотримання термінів проведення висновку, якості дослідження, вимагати на проведення додаткових досліджень. Експерт також несе відповідальність. Всі документи приймає дозвільний центр, вони ніяких документі не приймають. Додав, що не було відмовлено щодо проведення досліджень за час його роботи. Особисто ОСОБА_1 подавав документи щодо атестації Центру, готували спеціалісти лабораторії, є документи відповідно до яких лабораторія може проводити дані експертизи. Експертиза, передбачає наявність активного хлору, чи можна його використовувати.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 як свідок показав, що директор ніяким чином не міг впливати на результати роботи. Заявка про дослідження приходить в дозвільний центр а потім, їм. Але іноді заявка направляється до центру, тоді вони пишуть відмову і повертають назад. Лабораторні центри користуються розцінками з 2003 року, за кожне дослідження встановлена своя ціна. Якщо є продукт, лабораторія як продукт не розглядає без технічних умов, а вона чітко оговорена щодо області застосування, вона не може відрізнятися від галузі застосування технічних умов. Висновок підписується начальником управління після того як він прийде з Києва. Документи також відправляються в Київ, один пакет документів залишається у них, а інший відправляється в Київ.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8, як свідок показав, що він працює завідуючим відділення дезиінфектології «Черкаського обласного лабораторного центру Держсанепідемслужби України», відповідно до статуту п.4.33, ОСОБА_1 має свої конкретно визначені функціональні обовязки відповідно до посадової інструкції. В Україні існує порядок реєстрації та перереєстрації дезінфікуючих засобів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №908 від 03 листопада 2008 року. Відповідно до наказу №739 Міністерства охорони здоровя, «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» не має права проводити експертизу дезінфікуючих засобів. Реєстрацію та перереєстрацію не має проводити права такого виду дослідження жодний заклад в Черкаській області. В постанові КМУ №908 від 03.07.2006 року затверджений порядок державної реєстрації та перереєстрації дезинфікуючих засобів. Дезинфікуючі засоби це хімічні речовини і тому дані дослідження проводяться у визначених установах згідно законодавства. Ніхто, окрім даних закладів, визначених законом, не може проводити дослідження з питань реєстрації та перереєстрації дезинфікуючих засобів. Є державний реєстр дезинфікуючих засобів дозволених у використання, на кожний препарат розробляються методологічні вказівки щодо використання. Якщо проводяться експертизи, робляться дослідження, виготовляються протоколи, протокол підписує виконавець, а затверджується такий протокол Центром. Для реєстрації чи перереєстрації потрібно висновок, потрібні методологічні вказівки по його застосуванню. Є реєстр висновків єдиний в Україні. Якщо даний препарат внесений в реєстр і він дозволений, то відповідно до постанови №908 від 03.07.2006 року і наказ МОЗ від 06.11.2006 року №739, виробник може продавати і реалізовувати такий товар. Таким чином, центр на підставі зазначених постанов не вправі проводити експертизи дезинфікуючих засобів. Та видавати будь-які висновки після їх проведення, чого не міг робити і ОСОБА_1 також додатково додав, що постанова КМУ №908 п.4 затверджує порядок реєстрації та перереєстрації дезинфікуючих засобів. У державі надано лише 6 установам право проводити експертизи дезинфікуючих засобів.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9, як свідок показав, що він працює заступником начальника Головного управління Державної епідеміологічної служби у Черкаській області. Додав, що на адресу установи надійшов запит від 12.12.2014 року від прокуратури, цей запит полягав на його думку, з двох частин, перша, які це речовини і друга, чи має лабораторний центр проводити дослідження. Суть полягала у вивченні і проведенні досліджень, Головне управління відношення до цього немає. Додав, що він не володіє інформацією і це не входить в його компетенцію, тому що відповісти на запит прокуратури, було направлено запит на директора лабораторного центру, про отримання інформації. Отриману відповідь надала ОСОБА_10 про те що Черкаський лабораторний центр, не акредитований на право проведення лабораторних досліджень миючих та дизенфікуючих засобів. Також, надійшов запит від СБУ такого ж змісту, знову, було направлено повторний запит, згідно якого вже на їх адресу направлено відповідь, що Черкаський обласний лабораторний центр атестований на проведення лабораторних досліджень миючих та дизенфікуючих засобів та було додано свідоцтво. Коментувати та пояснювати щодо роботи лабораторного центру він не може, так як відношення він до нього ніякого немає. За їхнім дорученням висновки проводить лабораторний центр, а остаточний документ підписує він і головний лікар. Готуються відповідні документи і направляють йому, якщо є підстави, він дає позитивну відповідь і все направляється на дослідження. За час його роботи центр не повертав дозвільні справи, не памятає точно.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11, як свідок показала, що із ОСОБА_1 знайома, виключно ділові стосунки. Працює біологом в токсикологічній лабораторії у відділі досліджень полімерних матеріалів. Лабораторія не акредитована для досліджень миючих засобів. ОСОБА_9 це знає. Взагалі лабораторія не займається дослідженнями дезинфікуючих засобів. ОСОБА_12 займається ядохімікатами це речовини, якими обробляється будь-що живе для досягнення певних цілей. Лабораторія не атестована на проведення досліджень миючих засобів. В склад центру входить комунальна лабораторія. Свідоцтво на атестацію поширюється на діяльність всього центру.

Стороною обвинувачення в доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18.04.2013) наведено данні наступних доказів:

- даними протоколів огляду та вручення грошових коштів від 28.05.2013, згідно якого оглянуто грошові кошти в сумі 10000 грн. у кількості 25 купюр номіналом 200 грн. та 50 купюр номіналом 100 грн. із зазначенням їх номерів та серій, які вручено ОСОБА_3

- даними протоколу огляду місця події від 28.05.2013, згідно якого у службовому кабінеті ОСОБА_1 на робочому столі виявлено та вилучено гроші в сумі 10000 грн. у кількості 25 купюр номіналом 200 грн. та 50 купюр номіналом 100 грн., серії та номери купюр яких відповідають серіям та номерам купюр, вручених ОСОБА_3

- даними наказу № 115 від 28.11.2012, відповідно до якого утворено Державну установу «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», виконувачем обовязків якої призначено ОСОБА_1

- даними наказу в.о. директора ОСОБА_1 № 1-о від 02.01.2013 про приступання до виконання обовязків в.о. директора ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»

- даними статуту ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», відповідно до якого Центр здійснює лабораторні та інструментальні дослідження і випробування у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення (п.4.3). Директор Центру здійснює поточне керівництво діяльністю Центру, призначає та звільняє з посад працівників Центру та ін. Наведеним підтверджується статус ОСОБА_1 як службової особи, наділеної організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а також його вплив в силу займаної посади на працівників Центру

- даними посадової інструкції в.о. директора Центру, що повторює положення статуту

- даними висновку судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв № 2-000773 від 15.06.2013, яким встановлено, що на грошових коштах, пакеті (файлі), наданих на експертизу, є нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовтого кольору, яка однорідна за хімічним складом та фізико-хімічними властивостями зі спеціальною хімічною речовиною, яка надана в якості зразка;

- даними висновку технічної експертизи документів №1/647 від 25.06.2013, згідно якої грошові кошти в сумі 10 тис. грн. виготовлені підприємством, яке здійснює випуск гривень для Національного банку України;

- направленням від 22.05.2013 миючих засобів (KENOCIDIN, NITRA CID AGRI, KENOSEPT-G, KENOSTART, OMNIWASH LIQUІD, ECO CHLOR, KENODERM, ECO CID, DM CID-S) наданих ТОВ «Фокстрейд Плюс» для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи з резолюцією ОСОБА_1 для організації виконання

- висновку Сумської обласної СЕС державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.02.2012 про те, що миючі засоби для молочної промисловості NITRA CID AGRI, ECO CHLOR, ECO CID, DM CID-S відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути використані в заявленій сфері застосування;

- дозвільної справи ТОВ «Фокстрейд Плюс» з резолюцією про організацію виконання ОСОБА_1 та написом «миючі засоби Бельгія»

- заяви від 20.05.2013, адресованої Головному держ. санітарному лікарю ТОВ «Фокстрейд Плюс» щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи миючих засобів KENOCIDIN, NITRA CID AGRI, KENOSEPT-G, KENOSTART, OMNIWASH LIQUІD, ECO CHLOR, KENODERM, ECO CID, DM CID-S, сфера застосування яких молочна промисловість. Заява прийнята в Єдиному дозвільному центрі 20.05.2013

- сертифікатів безпеки матеріалів миючих засобів KENOCIDIN, NITRA CID AGRI, KENOSEPT-G, KENOSTART, OMNIWASH LIQUІD, ECO CHLOR, KENODERM, ECO CID, DM CID-S. Згідно наведеної у сертифікатах інформації ці миючі засоби не є токсичними, небезпечними, забороненими до використання чи належать до дезінфікуючих засобів.

- даними протоколів № 14/3208, № 14/3209, № 14/3295 за результатами проведення НСРД від 29.05.2013, у яких зафіксовано зустріч ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та факт передачі грошей ОСОБА_3 ОСОБА_1

- даними листа ГУ ДСЕС у Черкаській області № 06-12/3250 від 31.12.2014, а також свідоцтва про атестацію № РЯ 0098/10 про те, що ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр ДержСЕС України» атестований на проведення досліджень дезінфекційних засобів на вміст активного хлору і товарів побутової хімії та парфюмерно-косметичних засобів.

- даними постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.05.2015 року щодо проведення НСРД у зареєстрованому кримінальному провадженню.

- даними постанови про визнання та приєднання в якості речових доказів від 27.06.2015 року, якою диски із записами НСРД, які були зафіксовані працівниками УСБ України в Черкаській області визнано доказами та приєднано до справи.

- даними протоколів № 14/4218, № 14/4219, № 14/4215, № 14/4217, № 14/4220, № 14/4216, № 14/4221 за результатами проведення НСРД від 04.07.2013 та 05.07.2013 за СОП «Гіппократ» №1144, у яких зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_3 щодо вирішення питання по висновку на миючі засоби.

- речовими доказами у виді грошових коштів, які були вилучені в службовому кабінеті ОСОБА_1

- даними відео дисків, які містять відеозапис, документований та описаний у протоколах НСРД щодо зустрічей ОСОБА_3 із ОСОБА_1 та передавання коштів.

- даними дисків, які містять звукозапис телефонних розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Оскільки обвинувачений в судовому засіданні заявив про невизнання своєї вини у вчиненні злочину, то судом було ретельно досліджено докази, які мають значення для зясування змісту і спрямованості умислу обвинуваченого в межах предявленого обвинувачення через призму наданих сторонами та досліджених доказів. Статтею 94 КПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Частина друга даної статті вказує, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. Крім того, на виконання сукупності вимогстатті 7 КПК України, щодо загальних засад кримінального провадження, суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив докази у справі, шляхом допиту обвинуваченого, свідків, перегляду відеозапису з огляду місця події, прослуховування фонограм розмов зафіксованих на технічних носіях інформації, дослідження речових та письмових доказів, оголошення протоколів та інших документів. Слід врахувати, що посилання сторони захисту щодо відсутності підстав для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч.4ст.368 КК України, дають суду підстави, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийти до висновку, що предявлене обвинувачення ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеним, відповідно і не можуть бути кваліфіковані його дії за ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18.04.2013), як одержання службовою особою неправомірної вигоди в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, оскільки правова природа вчиненого злочину, субєктивна та обєктивна сторона вчинених дій, вказують на кваліфікацію його дій за іншою статтеюКК України, спростовуючи обвинувачення в цій частині, виходячи із наступного.

Відповідно дост. 62 Конституції України, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Суд детально опрацював нормативні положення, на які посилалися сторони провадження. Зокрема сторона захисту посилалася на те, що Державна установа «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» не має права проводити експертизи дезінфекційних засобів для подальшої видачі по них дозвільних документів. ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в документах наданих ОСОБА_3 насправді наявні дезінфікуючі засоби, а не миючі засоби для молочної промисловості, тому він мав на меті в подальшому повернути його пакет документів без проведення будь-яких експертиз. Оглянувши сертифікати безпеки матеріалів із дозвільної справи ТОВ «Фокстрейд Плюс» було встановлено, що на більшості матеріалів містяться типологія продукту KENOSTART є дезинфікуючий засіб (Т.1 а.м.к.п. 223); ECO CID називається лужним розчином для очищення із маркуванням спричинення тяжких опіків (Т.1 а.м.к.п. 231- 234); NITRA CID AGRI спричинення тяжких опіків (Т.1 а.м.к.п. 249- 250); ECO CHLOR їдкий для очей, подразник, небезпечний у використанні, при контакті із кислотами утворює токсичні гази, корозійний (Т.1 а.м.к.п. 209- 214) тощо. Дослідження даних документів спонукало суд, для забезпечення обєктивності у розгляді кримінального провадження, ухвалою Суду від 09.12.2014 року, дати стороні обвинувачення доручення в ході судового розгляду зясувати питання складу та хімічного походження наданих на дослідження речовин відповідно до переліченої в дозвільній справі документації (сертифікатів безпеки матеріалів) також було доручено зясування питання чи міг Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України провести на вимогу заявника дослідження перелічених речовин в конкретизованому виді, надати відповідні висновки. На виконання доручення прокурором в судовому засіданні було надано листи ГУ ДСЕС у Черкаській області № 06-12/3250 від 31.12.2014, а також свідоцтво про атестацію № РЯ 0098/10, на їхні запити, де містилася інформація, що ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр ДержСЕС України» атестований на проведення досліджень дезінфекційних засобів на вміст активного хлору і товарів побутової хімії та парфюмерно-косметичних засобів та допитано свідків, які готували дану відповідь. Однак в судовому засіданні так і не було встановлено, чи фактично могли проводитися роботи ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр ДержСЕС України» по дозвільній справі ТОВ «Фокстрейд Плюс» за заявою від 20.05.2013 року та які дані засоби в реальному вигляді відповідно до наданої документації, чи дійсно миючі засоби для використання в молочній промисловості чи лужні хімічні речовини із дезінфекційними властивостями.

На противагу твердження сторони обвинувачення в судовому засіданні достеменно встановлено, що порядок організації роботи з державної реєстрації(перереєстрації) дезінфекційних засобів та видачі реєстраційного свідоцтва здійснюється у відповідності із наказом Міністерства охорони здоровя України за №769 від 06.11.2006 року «Про організацію роботи з державної реєстрації (переєстрації) дезінфекційних засобів, віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок і проведення їх державної реєстрації.» Також даним Наказом затверджено перелік установ і закладів, уповноважених на проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи для потреб державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів, до якого входить виключно 6 установ, до якого не входить Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України. Звідси висновок, що заклад, в якому здійснював службову діяльність ОСОБА_1, не має права провести експертизу дезинфікуючим засобам. Чи були такими надані ТОВ «Фокстрейд Плюс» речовини орган досудового розслідування не встановив, однак в ході оцінки доказів свідки, допитані в судовому засіданні підтвердили твердження обвинуваченого щодо такої неможливості, показання ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 Тому даний сумнів не спростовано стороною обвинувачення та трактується виключно на користь сторони захисту обвинуваченого.

Відповідно дост.368 КК України (в редакції від 18.04.2013)одержання неправомірної вигоди передбачає отримання службовою особою винагороди в інтересах того, хто дає таку вигоду з використанням своїх повноважень. Згідно висновків Верховного Суду України від 01.11.2013 року, які є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України, викладених в рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень за 1 півріччя 2013 року - відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорячих чи адміністративно-господарських обов'язків або таких, яких вона не уповноважена була вчинити, але для вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів на підставі свого службового становища.

У відповідності із ч.4вказаної статті цього Кодексу, субєктивна сторона даного злочину характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Із показів обвинуваченого досліджених звуковідтворюючих файлів телефонної розмови не встановлено, що спростовано і дослідженими в судовому засіданні доказами, що ОСОБА_1 вимагав отримання вигоди та в чому ця вимога безпосередньо виражалася, із прослуханих записів телефонних розмов чітко прослуховується, як ОСОБА_3 наполягає на конкретному виді домовленості, а обвинувачений не дає жодних відповідей, та спрямовує останнього вирішити його питання в Києві, однак натякаючи що це буде дуже дорого (том 1 а.м.к.п. 93); обвинувачений здебільшого розповідає про порядок заходження документів, а заявник неодноразово під час розмови наполягає на наявність ще якихось нюансів, підштовхує до обговорення питань оплати (том 1 а.м.к.п. 80, 87). Та обставина, що обвинувачений отримує наявну документацію по заявкі на проведення експертизи повністю узгоджується із його професійними обовязками, як в.о. директора ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України, що підтверджується посадовою інструкцією (том 1 а.м.к.п. 147-150). Доказів того, що висновок таки по наданим документам був би позитивний, а ОСОБА_1 не повернув всю надану документацію суду не надано. Із наданих суду на дослідження доказів не встановлено обставин, які б вказували про наявність вимоги, примусу до отримання винагороди; відкритої погрози або створення таких умов, які б переконували заявника ОСОБА_3 у наявності реальної небезпеки інтересам товариства, яке він представляв; вчинення дій обвинуваченим, які б погрожували ОСОБА_3 через відмову надати неправомірну вигоду.

Відповідно дост. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013), обєктивна сторона цього злочину являє собою прийняття службовою особою від іншої особи в будь-якому вигляді неправомірну вигоду саме за виконання чи невиконання в інтересах того, хто надає вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. У п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Так, свідок ОСОБА_3 в показаннях наданих у судовому засіданні, зазначає, що обвинувачений працюючи на вказаній посаді маже працювати із наданими документами. Дані обставини, судом були ретельно перевірені і не знайшли свого підтвердження. Суд, звертає увагу, що покази свідка ОСОБА_3 в частині можливості ОСОБА_1 надати відповідний позитивний висновок, таким чином сприяти в рішенні його питання слід оцінювати, як припущення, а обвинувачення в цій частині, як таке що базується на припущені. Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутня обєктивна сторона діяння, яка випливає з визначення поняття одержання неправомірної вигоди.

Під час судових засідань, суд, неодноразово звертав увагу на наміри обвинуваченого щодо отримання грошових коштів від свідка, остільки ОСОБА_1 вказав, що не мав наміру робити висновки по даній дозвільній справі і бажав просто привласнити кошти, розуміючи, що не вправі проводити такий вид експертиз його установою, бажаючи в такий спосіб задоволити свої потреби, при цьому, що визнає свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.190КК України. Суд також звернув увагу, що версії обвинуваченого неодноразово змінювалися за тривалий період судового розгляду кримінального провадження, однак заволодіння коштами ніяк не спростовувалося. Підстави змінювалися, однак корисна мета завжди залишалася на рівні заволодіння грошовими коштами у сумі 10000 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 заволодів чужим майном шляхом обману і, відповідно, перекваліфіковує дії обвинуваченого з ч. 4ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013)на ч.1ст. 190 КК України, як шахрайство.

Оцінюючи всю сукупність досліджених доказів, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст.190КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

З врахуванням того, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1ст.190 КК України, визнав, суд вважає, що його вина підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, що є обовязковим елементом справедливого судового розгляду згідност.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дані дії обвинуваченого, що знайшли відображення у формулюванні фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, спрямовані на заволодіння грошовими коштами у сумі 10000 гривень. Що також підтверджено дослідженими доказами, зокрема: даними протоколу огляду місця події від 28.05.2013, згідно якого у службовому кабінеті ОСОБА_1 на робочому столі виявлено та вилучено гроші в сумі 10000 грн.; даними протоколів № 14/3208, № 14/3209, № 14/3295 за результатами проведення НСРД від 29.05.2013, у яких зафіксовано зустріч ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та факт передачі грошей ОСОБА_3 ОСОБА_1; даними протоколів № 14/4218, № 14/4219, № 14/4215, № 14/4217, № 14/4220, № 14/4216, № 14/4221 за результатами проведення НСРД від 04.07.2013 та 05.07.2013 за СОП «Гіппократ» №1144, у яких зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_3 щодо вирішення питання по висновку на миючі засоби; речовими доказами у виді грошових коштів в сумі 10000 гривень, які були вилучені в службовому кабінеті ОСОБА_1, які узгоджуються із показами обвинуваченого щодо наявності корисного мотиву та умислу, спрямованого на заволодіння грошима. Решту змінених показань обвинуваченого суд розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності, так як вони спростовуються наведеними вище доказами.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеному в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. В даному випадку, положення цієї статті Кодексу знайшло своє мотивоване відображення вище.

При ухваленні вироку судом також взято до уваги, що сторона обвинувачення не взяла до уваги та не намагалася перевірити версію вчинення кримінального правопорушення, наведеного стороною захисту. Таким чином твердження державного обвинувача щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18.04.2013) обвинуваченим залишилося на рівні накладення візи установи, яка скерована ОСОБА_1 «до виконання» та трактується даною стороною, що вказане підлягало б безумовному виконанню зі сторони ОСОБА_1 і лягло в основу доведення вини обвинуваченого.

Суд повною мірою забезпечив дотримання принципу змагальності сторін в ході розгляду даного кримінального провадження.

Обираючи покаранняОСОБА_1, суд, згідно з вимогамист.65 КК України враховуєступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, межі, установлені санкції статті КК України.

Обставин згідно ст.66 КК України, що помякшують покарання підсудного, а також обставин, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Враховуючи вказані обєктивно зясовані обставини, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності імперативних положень КПУ України, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке на підставі ч.2 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, його особу, вік та матеріальний стан, відсутності працевлаштування на даний час, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання у виді штрафу, так як це єдиноможливе покарання, що може бути застосоване до особи обвинуваченого.

Враховуючи досліджені в ході судового розгляду обставини, письмові данні щодо особи обвинуваченого, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, його немолодий вік, 62 роки, стан здоровя, сімейне положення, наявність постійного місця проживання, за яким характеризується виключно позитивно, не перебування на спеціальних обліках, наявність позитивної характеристики за місцем роботи, наявність інвалідності суд обґрунтовує за можливе призначити покарання, наближене до мінімальної межі, передбачене санкцією інкримінованої статті.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не знаходить, враховуючи корисну спрямованість вчинення кримінального правопорушення, застосовуючи шахрайство, обумовлюючи виконанням службових обовязків.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати при проведенні експертиз під час досудового розслідування складають 441,30 грн. за проведену експертизу спеціальних хімічних речовин та 244,50 грн. за проведену судово-технічну експертизу документів.

Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 349, 368-371,374КПК України, ст.ст.65-68, 75-76, 190, 368 КК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 37 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 629 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1, у виді застави, залишити без змін, по набранню вироком законної сили скасувати, повернувши кошти заставодавцю за належністю.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати при проведенні експертиз у розмірі 685,80 гривень.

Речові докази:

- письмові матеріали кримінального провадження, що були досліджені в ході судового розгляду та були долучені прокурором під час дослідження у судовому засіданні зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- грошові кошти в сумі 10000 грн., передані на зберігання АТ «Укрексімбанк», повернути власнику УСБУ в Черкаській області за належністю по набранню вироком законної сили;

- матеріальні носії інформації оптичні диски та відеокасету зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- марлеві тампони зі змивами, зразок СХР знищити по набранню вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано,набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_14