Рішення № 52725495, 23.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3742/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2015 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Багнюк О.І.,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне

спpаву за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у звязку з невиконанням судового рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у звязку з невиконанням судового рішення підтримав у повному обсязі та просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 збитки у розмірі 72898 гривень та 2457,60 доларів США, а також 1338 гривень понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 травня 2001 року між сторонами був укладений договір позики на суму 6000 доларів США терміном до 01 травня 2005 року. У звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором позики зобовязань, позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року, яке набрало законної сили 25 червня 2012 року, з відповідача на користь позивача було стягнуто 47610,6 грн боргу, 11426,54 грн пені за невиконання умов договору та 620,75 грн судових витрат. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист і 16 жовтня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідач ухиляється від виконання судового рішення, на теперішній час сплатив лише 24657,89 грн, а з 01 березня 2015 року кошти не перераховує взагалі. Посилаючись на те, що позика відповідачу надавалася у доларах США, сплачені відповідачем в ході виконавчого провадження кошти в національній валюті - гривні перераховує в іноземну валюту долари США за офіційним курсом НБУ на час внесення коштів і вважає, що станом на 01 березня 2015 року заборгованість за договором позики становить 4339,19 доларів США або, з урахуванням різниці курсу долара США станом на 01 березня 2015 року та на день ухвалення судового рішення (25 березня 2011 року), 72898 грн, яку і просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, посилаючись на вимоги частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних та проценти за користування коштами, визначені на рівні облікової ставки НБУ, на загальну суму 2457,60 доларів США.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та, підтримавши подані письмові заперечення на позовну заяву, просить суд відмовити в позові і закрити провадження в справі як за пропуском строку по основних і додаткових вимогах, так і по суті позовних вимог.

На заперечення позовних вимог посилається на те, що позивач ОСОБА_4, подаючи до нього позов про стягнення боргу за договором позики, ставила вимогу про стягнення боргу в національній одиниці України гривні і саме така вимога була задоволена судом повністю, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність проведення позивачем розрахунків як у доларах США, так і з використанням різниці курсу долара США на час ухвалення судового рішення і на теперішній час.

Вказує на те, що невиконання судового рішення відбулося через неодноразові скасування судових рішень вищестоящими судами і через неодноразове зупинення виконання судового рішення та через незаконні рішення, дії і бездіяльність судового виконавця, які він оскаржує.

Крім того зазначає, що після одержання правильної суми боргу та рахунку, ним було сплачено 24657 грн.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є недоведеними та безпідставними, а тому її позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року, яке набрало законної сили 25 червня 2012 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 було стягнуто борг за договором позики у розмірі 47610,60 грн, пеню за невиконання умов договору у розмірі 11426,54 грн та судові витрати по справі у розмірі 620,75 грн.

Як слідує із позовної заяви ОСОБА_4 про стягнення боргу та з її заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст.31 ЦПК України від 12 березня 2011 року, ОСОБА_4, посилаючись на укладення з відповідачем договору позики в іноземній валюті у розмірі 6000 доларів США, просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики та пеню в національній грошовій одиниці України гривні, а саме, 47610,60 грн та 11426,54 грн відповідно.

Таким чином, Рівненський міський суд своїм рішенням від 25 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив у повному обсязі.

08 жовтня 2012 року Рівненським міським судом на виконання рішення від 25 березня 2011 року було видано виконавчий лист № 2-2455, який 10 жовтня 2012 року ОСОБА_4 було подано до виконавчої служби.

16 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню згаданого виконавчого листа № 2-2455, якою боржнику було запропоновано добровільне виконання до 23 жовтня 2012 року.

Судом також встановлено, що згадана постанова відповідачем своєчасно отримана не була.

Згідно заяв ОСОБА_3 на адресу старшого державного виконавця Ясько Д.В., відповідач неодноразово звертався до державного виконавця з проханням надати йому (надіслати поштою) постанову про відкриття виконавчого провадження і надання строку для добровільного погашення боргу.

З переписки ОСОБА_3 зі старшим державним виконавцем Ясько Д.В. слідує, що лише 03 червня 2014 року відповідач одержав реквізити рахунків для погашення боргу.

Як слідує з показань допитаного в судовому засіданні в якості свідка старшого державного виконавця Ясько Д.В., який під час допиту посилався на наявні у нього матеріали виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 жовтня 2012 року була отримана ОСОБА_3 при повторному її направленні лише 20 серпня 2014 року.

З наданої відповідачем копії скарги на незаконні рішення державного виконавця від 22 серпня 2014 року слідує, що він звернувся до Рівненського міського суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Ясько Д.В., в якій, серед іншого, просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 жовтня 2012 року. Вказана скарга ОСОБА_3 на теперішній час перебуває у провадженні Рівненського міського суду (справа № 569/13581/14-ц).

Крім того судом встановлено, що по справі № 569/13581/14-ц за скаргою ОСОБА_3, на підставі ухвали суду від 16 лютого 2015 року, старшим державним виконавцем Ясько Д.В. 23 лютого 2015 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, яке зупинено до теперішнього часу.

Сторонами визнається, що в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 було сплачено 10 червня 2014 року 4657,89 грн, 24 вересня 2014 року 10000 грн та 04 лютого 2015 року 10000 грн, а всього 24657,89 грн, які були перераховані позивачу 12 червня 2014 року, 26 вересня 2014 року та 05 лютого 2015 року відповідно.

За встановлених і наведених судом обставин твердження позивача про ухилення відповідача від виконання судового рішення суд визнає безпідставними та недоведеними, а тому до уваги не приймає.

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та рішення суду від 25 березня 2011 року по цим вимогам, не може прийняти до уваги суд і надані позивачем розрахунки заборгованості боргу за договором позики, трьох процентів річних, процентів за користування коштами та шкоди у звязку з неналежним виконанням судового рішення, які проведено позивачем з урахуванням різниці офіційного курсу гривні щодо долара США в різний час, оскільки вказані розрахунки не ґрунтуються на положеннях чинного цивільного законодавства та не відповідають характеру спірних правовідносин сторін.

Відповідно до вимог частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Разом з тим, як передбачено частиною пятою статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною пятою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд визнає, що цивільні права та обовязки, які виникли та існували між сторонами на підставі договору позики від 30 травня 2001 року, були припинені ухваленням 25 березня 2011 року рішення суду і на підставі цього рішення суду між сторонами виникли інші цивільні права та обовязки, тобто інше зобовязання.

Відповідно до частин першої та другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як слідує зі змісту резолютивної частини рішення суду від 25 березня 2011 року, яке суд визнає новим зобовязанням, у ньому не визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, а тому сума, що підлягає сплаті у гривнях за цим зобовязанням, не може визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Як на правові підстави позовних вимог та в обґрунтування наведених розрахунків позивач посилається на положення частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України, що суд визнає помилковим.

На думку суду, наявність рішення Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року про стягнення боргу та пені за договором позики, характер та зміст цього рішення, наявність незавершеного виконавчого провадження по виконанню вказаного рішення та його зупинення на теперішній час, виключають можливість застосування положень частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у звязку з невиконанням судового рішення відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення складено 26 жовтня 2015 року.

Суддя: Ю.П.Куцоконь