Ухвала суду № 52724360, 13.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/133/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2008/15Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Буленка О.О., Гальонкіна С.А.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідачів - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2015року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на частину домоволодіння та зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, треті особи: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Кременчуцького РУЮ про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на частину домоволодіння.

В позовній заяві посилалася на те, що вона з 1991 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_8 та перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах. 15 серпня 2007 року шлюб між ними було зареєстровано Білецьківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідачі у справі є доньками ОСОБА_8 від першого шлюбу.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 - помер. Після його смерті відкрилась спадщина. До спадкової маси може увійти домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке було придбано ОСОБА_8 в 1989 році та з 1991 року добудовувалось за їх спільні сімейні кошти. Вважає, що за нею має бути визнано право власності на частку в зазначеному домоволодінні, оскільки воно не може бути повністю віднесено до складу спадкового майна, зважаючи на те, що значну частину домоволодіння (66%) за вищевказаною адресою було створено її спільною з ОСОБА_8 працею та за спільні сімейні кошти. А згодом за рахунок зароблених та отриманих нею в кредит коштів були здій-снені істотні поліпшення домоволодіння. Таким чином, вважає, що наявні підстави для виз- нання вказаного домоволодіння її спільною сумісною власністю з померлим ОСОБА_8, як такого, що істотно збільшилось у вартості за час спільного проживання з ним за рахунок праці членів сім'ї, а також з підстав, передбачених ст. 62 ч.ч. 1, 2 СК України. Просила суд визнати за нею право власності на ? частину зазначеного домоволодіння /т. 1 а. с. 2-8/.

В ході розгляду справи ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги та просила суд, враховуючи її первісні позовні вимоги, та успадкування ? частини домоволодіння, яка має увійти до складу спадщини, визнати за нею право власності на 5/8 частин спірного домоволодіння /т. 2 а. с. 57-58/.

У квітні 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, третя особа - Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування.

Просили суд встановити факт належності на праві особистої приватної власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 нерухомого майна, а саме: будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Визнати право спільної часткової власності за ОСОБА_6 на 3/8частини будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8, що знаходиться за вищевказаною адресою. Визнати право спільної часткової власності за ОСОБА_7 на 3/8 частини будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, що знаходиться за вищевказаною адресою /т. 1 а.с. 177-182/.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2015року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на частину домоволодіння - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Білецьків-ської сільської ради Кременчуцького району, треті особи: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Кременчуцького РУЮ про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування - задоволено.

Встановлено факт належності на праві особистої приватної власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 нерухомого майна, а саме будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1.

Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_6 на 3/8 частини будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_7 на 3/8 частини будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Додатковим рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13липня 2015 року вирішено питання про судові витрати /т. 3 а. с. 44-55; 85-86/.

Не погодившись з основним рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_4 -ОСОБА_5, оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невід-повідність висновків обставинам справи, просила скасувати оскаржуване нею додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право власності на 49,75% частин будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_8, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Зустрічний позов задовольнити частково та визнати право спільної часткової власності за за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 25,125 частин будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, що знаходиться за вищевказаною адресою /т. 3 а. с. 59-63/.

Уточнивши прохальну частину апеляційної скарги, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просила скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2015 рокута ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право власності на 199/400 частин будинку з господарськими будівлями /т. 3 а. с. 86/.

Вважає, що суд прийшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_4 не пербувала з ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах з 1991 року до офіційної реєстрації шлюбу в 2007 році, а також не погоджується з висновком суду, що поліпшення стану спірного будинку з дати укладення шлюбу позивачки з ОСОБА_8 до дати смерті останнього не є істотними, та такими, що давали б підстави для визнання за позивачкою права власності на ? частину домоволодіння.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України,апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів спрви, що ОСОБА_8. до 26 квітня 1990 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, що підтверд-жується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1. В шлюбі у них народились доньки: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, - позивачі за зустрічним позовом, що підтверджується свідоцтвами про їх народження.

З15 серпня 2007 року ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем за первісним позовом - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 - помер /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10- мати ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняли в установлений законом строк для прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_8 по ? частині домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі ст. 1261 ЦК України та по 1/8 частині вказаного домоволодіння на підставі ст. 1276 ЦК України - після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 рідної баби та матері ОСОБА_8 - ОСОБА_10, яка не встигла прийняти спадщину після ОСОБА_8, -але у видачі свідоцтв про право на спадщину їм було відмовлено постановами нотаріуса.

ОСОБА_4 також прийняла в установлений законом строк спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка - ОСОБА_8, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй теж було відмовлено.

Окрім того, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 12 грудня 1989 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_11 продав ОСОБА_8житловий будинок незакінчений будівництвом (готовності 34%), що знаходиться в с. Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області та розташований на земельній ділянці розміром 0.12 га з фонду радгоспу „Більшовик".

Визнаючи неспроможними твердження ОСОБА_4 про те, що вона має право на ? частину спірного домоволодіння як дружина померлого, оскільки з 1991 року перебувала з ОСОБА_8у фактичних шлюбних відносинах до реєстрації 15 серпня 2007 року між ними шлюбу, -суд першої інстанції виходив з норм ч. 2 ст. 59 ЦПК України, згідно яких обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судом встановлено, що сторонами не оспорюється те, що закінчення будівництва спадкового домоволодіння закінчилось на початку літа 1992 року, та що право власності виникло в цей період, однак беззаперечних доказів того, що ОСОБА_4 приймала участь в добудові незавершеного будівництвом спірного будинковолодіння до 1992 року, - суду надано не було.

Суд правомірно не взяв до уваги посилання позивачки на обставини, встановлені рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10 лютого 2014 року, з огляду на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_8в період з 1991 року по 2007 рік не ставилося в позовних вимогах у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6,ОСОБА_7 про усунення їх від права на спад-кування, за наслідками розгляду якої були ухвалені зазначені судові рішення /т. 2 а.с.28-32/.

Окрім того, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 273 ЦПК України в редакції 1963 року, який діяв до набрання чинності ЦПК України в редакції 2004 року, суд розглядає справи про перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах запису актів громадського стану не може бути зареєстрованим внаслідок смерті одного з подружжя.

Згідно роз'яснень, наведених в п.11 Постанови Плунуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 з відповідними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», - встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п. 5 ст. 273 ЦПК України 1963року може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі безвісти на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органх РАГС. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

З набранням чинності ЦПК України 2004 року, згідно п.5 ч.1 ст. 256 цього Кодексу суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Нормами ст. 3 СК України, чинного з 01 січня 2004 року, визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки ст. 74 СК України перед-бачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, що визначає право спільної сумісної власності подружжя. Тобто, встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу тягне за собою визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час спільного проживання.

Кодексом про шлюб та сім'ю України, що діяв до 01 січня 2004 року, не передбачалось набуття майна в спільну сумісну власність подружжя чоловіка та жінки, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Так, стаття 24 КпШС визначала роздільне майно подружжя.

За змістом ст. 25 цього Кодексу,якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В розумінні цієї норми, її слід застосовувати лише до осіб, які перебувають у шлюбі. Це стосується і положень ст. 17 Закону України «Про власність».

Отже, КпШС України та Закон України «Про власність» чітко розмежовували поняття «подружжя» та «членів сім'ї», а також наслідки для цих осіб у разі набуття права власності на майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Оскільки спірний будинок був придбаний померлим ОСОБА_8в незавершеному будівництві, а добудований до укладення шлюбу із ОСОБА_4, звідси вірним є висновок суду про те, що він не може бути спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи 3/8-15 від 27 березня 2015 року відсоток будівельних поліпшень до вартості домоволодіння у 2007-2012 роках становить 19,37%.

Окрім того, за поясненнями допитаного в судовому засіданні судового експерта ОСОБА_12, встановлено, що у спірному домоволодінні за період з 2007 року по 2013 рік роботи з реконструкції не проводились, що могло б свідчити про істотне збільшення вартості будинку; площа будинку збільшена не була. Був проведений поточний (у кімнатах) та капітальний ремонт (щодо заведення інженерного обладнання), однак точний рік виконання вищезазначених робіт встановити неможливо, за винятком влаштування мережі газопостачання.

З урахуванням наведених обставин, встановивши, що ОСОБА_4 не довела належними доказами того факту, що здійснені нею поліпшення є істотними, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за нею права власності на ? частину спірного будинковолодіння, зазначивши, що вона має право на грошову компенсацію з боку відповідачів її витрат на будівельні поліпшення, але таких вимог до ОСОБА_6 таОСОБА_7 позивачка перед судом не ставила.

Вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 таОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, за змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Нормами ст. 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України,відсутність свідоцтв про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме: Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше на законодавчому рівні було встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Звідси вірним є висновок суду, що домоволодіння, яке було збудоване до набрання чинності Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не підлягало введенню в експлуатацію.

Факт належності ОСОБА_8спірного будинковолодіння підтверджується наявними у справі доказами в їх сукупності, а саме: наказом директора радгоспу «Більшовик» Кременчуцького агропромислового об'єднання с. Білецьківка Кременчуцького району Пол-тавської області від 2 грудня 1989 року №98 про виділення ОСОБА_8земельної ділянки у розмірі 0,12 га у зв'язку з придбанням незавершеного будівництва у ОСОБА_13; договором купівлі-продажу спірного будинку від 12 грудня 1989 року; договором купівлі-продажу ? частини спірного будинку від 24 квітня 1990 року; довідкою Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27 січня 2014року про те, що за ОСОБА_8згідно запису в по господарській книзі під №0518-1 значиться житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.

Беручи до уваги наведені вище обставини, що підтверджуються зібраними у справі доказами, виходячи з цитованих норм закону, районний суд визнав доведеним факт належ-ності на праві особистої приватної власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 будинку з господарськими будівлями, розташованого за вищевказаною адресою, а також дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, визнавши за нею право власності на ? частину будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 таОСОБА_7 в повному обсязі, визнавши за кожною з них право власності на 3/8 частини будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8, що знаходиться за вищевказаною адресою.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: