Рішення № 52722801, 15.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1125/15-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Л.М.Провадження № 22-ц/780/5467/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 58 15.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Кашперської Т.Ц.

при секретарі: Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Голосіївської у місті Києві РДА про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон без згоди та супроводу батька та на виготовлення проїзних документів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що вона починаючи з жовтня 2006 року до січня 2014 року включно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 Від даних відносин у них народилося двоє синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання відносин проживають разом з нею та не спілкуються із батьком. ОСОБА_5 є дитиною шкільного віку і 01 вересня 2015 року йде до першого класу школи № 87 м. Києва. Зазначила, що приділяє велику увагу фізичному і духовному розвитку синів, їх навчанню та вихованню. Крім того, діти мають захворювання органів дихання, що потребує оздоровлення у визначеному лікарями кліматному поясі, яким є Республіка Туреччина, але без добровільної згоди батька дітей вони не можуть покинути територію України та оформити дитячі проїзні документи чи інші необхідні для виїзду документи. Дані обставини і змусили її звернутись до суду, оскільки хлопчики не можуть виїжджати за межі України з метою оздоровлення та культурного розвитку. У зв'язку з цим просила суд надати її дозвіл на оформлення проїзного документу дитини для виїзду за кордон, без згоди батька та, надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України, її малолітнім дітям у супроводі матері без згоди батька до досягнення дітьми шістнадцятиріччя.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 року позов задоволено частково, надано дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України неповнолітньому ОСОБА_5 у супроводі його матері ОСОБА_3 без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2 тривалістю виїзду за межі України в період починаючи з 25 грудня до 14 січня включно та з 01 червня до 31 серпня включно до досягнення дитиною шістнадцятиріччя до Республіки Туреччина, надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проїзного документу, паспорту громадянина України для виїзду закордон, отримання відповідних віз та дозволів в консульських та інших дипломатичних установах та перетину кордону України для неповнолітнього сина ОСОБА_5 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, надано дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України неповнолітньому ОСОБА_4 у супроводі його матері ОСОБА_3 без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2 тривалістю виїзду за межі України у період починаючи з 25 грудня до 14 січня включно та з 01 червня до 31 серпня включно до досягнення дитиною шістнадцятиріччя до Республіки Туреччина, надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проїзного документу, паспорту громадянина України для виїзду закордон, отримання відповідних віз та дозволів в консульських та інших дипломатичних установах та перетину кордону України для малолітнього сина ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3 974,40 грн. сплаченого судового збору та 3409,00 грн. витрат на правову допомогу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити рішення в частині встановлення фактів, виключити з мотивувальної частини рішення суду твердження «Судом встановлено, що сторони починаючи з жовтня 2006 року та до січня 2014 року включно проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, що визнано сторонами, а тому не підлягає доказуванню. Також сторонами в судовому засіданні визнано проживання дітей разом з позивачкою та знаходження їх на її утриманні», змінити рішення суду в частині надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон без згоди та супроводу батька та на виготовлення проїзних документів дітей за кордон, надавши такий дозвіл в період літніх канікул з 1 червня по 31 липня включно та на період три роки, посилаючись на його незаконність, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд в своєму рішенні вийшов за межі позовних вимог сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що суд виходить із засад рівності прав батьків на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Разом з тим, реалізація особами своїх батьківських прав не може мати наслідком порушення прав дитини на вільний та всебічний розвиток. Надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон у супроводі матері, без згоди батька, а також надання дозволу матері на оформлення проїзного документа для дітей для виїзду за кордон - буде відповідати інтересам хлопчиків, які ростуть, розвиваються та потребують стабільності умов їх проживання, але з обов'язковим покладенням обов'язку на матір забезпечити приїзд синів до України, не виходячи за часовий проміжок наданого дозволу. Внаслідок захворювання органів дихання неповнолітнім синам сторін корисно буде відвідати екологічно чисті місця за кордоном, а також необхідність тимчасово виїжджати за межі України для культурного, духовного та всебічного розвитку. Також суд при визначенні строку виїздів дітей за межі території України приймає до уваги вік дітей, один з яких є дитиною шкільного віку, а відповідно і виїжджати за кордон матиме змогу лише під час перебування на канікулах, тривалий термін яких є в зимовий та літній періоди. У зв'язку з цим позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню шляхом надання дозволу матері на оформлення проїзного документа для дітей для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд неповнолітніх синів за кордон, у супроводі матері, без згоди та супроводу другого з батьків на термін, що відповідає строку тривання зимових та літніх шкільних канікул до досягнення дітьми шістнадцятиріччя.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний висновок.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року за №57, виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду. Оформлення паспорта громадянам України, які не досягли 16-річного віку, провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або їх законних представників у разі потреби в самостійному виїзді таких осіб за кордон.

Відповідно до п.1 п.4 Правил виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: - за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон; - без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина країни для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання і вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03.1995 року, визначено, зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який відповідно до Правил записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Відповідно до ст. 18 Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народився син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане 17 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ м. Києва, актовий запис № 2666 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане 17 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ м. Києва, актовий запис № 4075 (а.с.15).

Згідно довідки вих. № 23/12/2 від 23 грудня 2014 року виданої генеральним директором ТОВ «А-ТУРИСТИК ІНТЕРНЕШНЛ» ОСОБА_3 з 01 жовтня 2014 року працює на посаді спеціаліста відділу продажів в туристичній компанії, де за характеристикою від 25 лютого 2015 року вих. № 25/02/2, зарекомендувала себе з позитивної сторони (а.с. 16-17).

З бізнес плану розвитку напрямку Туреччина на сезон 2015 року від 25 лютого 2015 року за вих. № 25/02/1 ОСОБА_3 у період з 09 березня 2014 року до 07 вересня 2014 року проживала у Туреччині та має власне житло в м. Анталія, Туреччина, а також в період з 01 травня 2015 року до 25 листопада 2015 року призначено відповідальною за розробку, організацію та виконання заходів з розширення діяльності компанії ТОВ «А-Туристик Інтернешнл» на ринку туристичних послуг по напрямку «Туреччина» (а.с. 18-20).

Наявність у позивачки нерухомості в Республіці Туреччина підтверджено також свідоцтвом про володіння нерухомістю, реєстр. № 28261, том № 142, сторінка № 14077 від 18 липня 2014 року (а.с. 40-42).

Як вбачається із дозволу на виїзд дітей за кордон від 03 вересня 2014 року, реєстр. № 14354, засвідченого 07 травня 2014 року нотаріусом 13-ї нотаріальної контори Антальї Ахмет Османджиоглу, відповідач надав згоду на виїзд своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом з їх матір'ю ОСОБА_3 за кордон та видачу їм у цьому зв'язку паспортів, поновлення виданих раніше паспортів, а також надав згоду на їх поїздку, отримання віз, продовження терміну дії віз та паспортів, повернення до Туреччини, їх проживання в Туреччині, отримання документів на проживання (а.с.44-45).

Як вбачається з довідок та консультативних висновків, виданих 23 квітня 2015 року лікарем медичного центру «Велес», ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, рекомендовано оздоровлення в умовах морського середземного клімату (а.с. 48-51).

За висновком від 03 серпня 2015 року складеним за результатом дослідження психоемоційного стану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та оцінки дитячо-батьківських відносин, неочікуваний від'їзд дітей разом з батьком з Туреччини без інформування їх матері про це справило неабияке враження на дітей, травмувало їх. Психоемоційний стан дітей викликав у психологів тривогу. Обидва хлопчика потребують психологічної реабілітації та стабільності умов їх проживання. Конфлікти батьків не повинні стосуватися дітей. Діти потребуються захисту від агресії, невизначеності, вони не повинні бути присутніми при з'ясуванні батьками своїх стосунків (а.с.137-140).

Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2015 року, яке станом на час розгляду справи не набрала законної силизадоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання малолітніх дітей (а.с.141-145).

На час розгляду даної справи між сторонами існує спір з приводу встановлення порядку спілкування дитини з батьком. Представником позивача в судовому засіданні було надано проект мирової угоди щодо врегулювання спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, визначення часу та місця побачення з дітьми, який ще на стадії погодження (а.с.151).

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки суд виходив із засад рівності прав батьків на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Разом з тим, реалізація особами своїх батьківських прав не може мати наслідком порушення прав дитини на вільний та всебічний розвиток. Надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон у супроводі матері, без згоди батька, а також надання дозволу матері на оформлення проїзного документа для дітей для виїзду за кордон - буде відповідати інтересам хлопчиків, які ростуть, розвиваються та потребують стабільності умов їх проживання, але з обов'язковим покладенням обов'язку на матір забезпечити приїзд синів до України, не виходячи за часовий проміжок наданого дозволу. Внаслідок захворювання органів дихання неповнолітнім синам сторін корисно буде відвідати екологічно чисті місця за кордоном, а також необхідність тимчасово виїжджати за межі України для культурного, духовного та всебічного розвитку. Також суд при визначенні строку виїздів дітей за межі території України приймає до уваги вік дітей, один з яких є дитиною шкільного віку, а відповідно і виїжджати за кордон матиме змогу лише під час перебування на канікулах, тривалий термін яких є в зимовий та літній періоди. У зв'язку з цим позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню шляхом надання дозволу матері на оформлення проїзного документа для дітей для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд неповнолітніх синів за кордон, у супроводі матері, без згоди та супроводу другого з батьків на термін, що відповідає строку тривання зимових та літніх шкільних канікул до досягнення дітьми шістнадцятиріччя.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач бажає приймати участь у вихованні дітей під час їх відпочинку зимою та влітку, а тому діти повинні виїжджати за кордон з 1 червня по 31 липня та на період три роки, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки в разі визначення судом часу відпочинку батька з неповнолітніми дітьми, зазначене рішення про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей закордон не буде порушувати прав батька.

Разом з цим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо виключення з мотивувальної частини посилання на встановлення факту спільного проживання сторін з жовтня 2006 року та до січня 2014 року є обґрунтованими, оскільки відсутні підстави для встановлення зазначеного факту в межах цього провадження по справі та з урахуванням того, що у сторін є спір щодо розподілу спільного майна придбаного за час спільного проживання однією сім'єю.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, разом з цим з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню встановлені судом обставини, що сторони починаючи з жовтня 2006 року та до січня 2014 року включно проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, що визнано сторонами, а тому не підлягає доказуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 року встановлені судом обставини, що сторони починаючи з жовтня 2006 року та до січня 2014 року включно проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, що визнано сторонами, а тому не підлягає доказуванню.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: