Рішення № 52720347, 20.10.2015, Вишгородський районний суд Київської області

20.10.2015 Справа № 363/2611/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 18.02.2014року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №182.

Згідно умов договору позивач передав у власність відповідача ОСОБА_2, а останній прийняв у власність строком до 01.09.2014року грошові кошти у розмірі 397706,80грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 46000,00 доларів США.

На день укладення договору позики відповідач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, яка дала у встановленому законом порядку нотаріально посвідчену згоду на укладення договору позики, тому, відповідно до вимог ст.65 СК України у останньої також при укладенні договору позики виникли зобовязання перед позивачем. Станом на 10.06.2015року зобовязання за договором позики відповідачем ОСОБА_2 не виконані.

Позивач вважає, звязку з тим, що договір позики було укладено з дозволу дружини відповідача ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, відповідачі мають нести солідарну відповідальність перед позикодавцем, тому просив стягнути з них солідарно на свою користь:

- 973787,75грн. (46000,00 доларів США*2116,9299грн. офіційний курс НБУ станом на 10.06.2015року) основного боргу;

- 3% річних від простроченої суми згідно ст.625 ЦК України за період з 03.09.2014року по 10.06.2015року 22490,50грн. (973787,75грн.*3%:365дн.);

- суму процентів пені за несвоєчасно виконане грошове зобовязання за кожен день прострочення виконання згідно ст.549 ЦК України:

●за період з 03.09.2014року по 12.11.2014року 71дн. 47355,43грн. (973787,75*71дн.*12,50% (облікова ставка НБУ)*2:365дн.);

●за період з 13.11.2014року по 05.02.2015року 85дн. 63496,30грн. (973787,75грн.*85дн.*14,00% (облікова ставка НБУ)*2:365дн.);

●за період з 06.02.2015року по 03.03.2015року 26дн. 27052,62грн. (973787,75грн.*26*19,50% (облікова ставка НБУ)*2:365дн.);

●за період з 04.03.2015року по 10.06.2015року 99дн. 158473,95грн. (973787,75,99грн.*99*30,00% (облікова ставка НБУ) *2:365дн.).

а всього 1292656,55грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення коштів з відповідача ОСОБА_3

Відповідачі до суду не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

18.02.2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за №182 (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно ч.2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За умовами договору позики позивач (позикодавець) передав у власність відповідачу ОСОБА_2 (позичальнику) грошові кошти у розмірі 397706,80грн., що в еквіваленті на день укладення договору становило 46000,00доларів США за курсом НБУ. Договір позики безпроцентний.

Згідно п.5.1 договору позики позичальник зобовязався повернути позикодавцеві позику протягом одного календарного дня після закінчення строку, визначеного в п.4.1 цього договору, тобто 01.09.2014року.

Як визначились сторони у договорі, що закріплено у п.5.2 договору позики, документом, що підтверджуватиме повернення позики є заява позикодавця про повний розрахунок за цим договором, без цієї заяви позика вважається такою, що не повернута.

На даний час зобовязання за договором позики з боку відповідача (позичальника) не виконані.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 1 статті ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строку, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 згідно умов договору мав повернути позику до 01.09.2014року, однак своїх зобовязань не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання зобовязання, а тому має повернути позикодавцеві позику, 3% річних від простроченої суми та пеню за несвоєчасне виконання зобовязання (неустойка).

Частиною 2 статті 533 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Посилаючись на вимоги ст.ст.533,549,554,612,625,1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу 979787,75грн., суму процентів за користування грошовими коштами 22490,50грн., суму процентів пені 296378,30грн. та витрати по сплаті судового збору 3654,00грн.

Зокрема, вимога позивача щодо солідарного стягнення коштів ґрунтується на ч.4 ст.65 СК України, згідно якої договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Так, відповідач ОСОБА_3 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладання та підписання договору позики, заявивши при цьому, що такий правочин відповідає їх інтересам, та погодилась з тим, щоб умови договору позики визначались чоловіком самостійно, на умовах на його власний розсуд (а.с.73), про що 18.02.2014року власноруч підписала відповідну заяву, яка нотаріально посвідчена і зареєстрована в реєстрі за №181.

Як вбачається зі змісту ч.4 ст.65 СК України, умовою створення обовязків для іншого з подружжя при укладенні договору одним з них, є використання придбаного за договором майна саме в інтересах сім'ї.

Отже, для виникнення в обох із подружжя цивільних обовязків, які випливають з договору позики, вимагається використання придбаного за цим договором майна в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки суду не надано доказів використання наданих відповідачеві ОСОБА_2 коштів за договором позики саме в інтересах сім'ї, відповідач ОСОБА_3 не може нести солідарну відповідальність як дружина відповідача ОСОБА_2, тому вимога позивача щодо солідарного стягнення боргу з відповідачів є безпідставною, а відтак, задоволенню не підлягає у частині солідарної відповідальності відповідачів перед позивачем.

Отже, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконав своїх зобовязань, зазначених договорі позики, приймаючи до уваги розрахунок пені та 3% річних, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми основного боргу 979787,75грн., суми процентів за користування грошовими коштами 22490,50грн., суми процентів пені 296378,30грн.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним при подачі позовної заяви судового збору 3654,00грн.

Керуючись ст.ст.526,625,1046-1050 ЦК України, ст.ст.3,10,11,58,60,88,209-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н.НОМЕР_2) основного боргу у розмірі 973787,75грн., суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 22490,50грн. та пені у розмірі 296378,30грн., а всього 1292656,55грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н.НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00грн.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д.Рудюк