Ухвала суду № 52718875, 21.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/8049/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 19 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 про визнання поруки такою, що припинена

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_1 (надалі позивач або поручитель) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ «УкрСиббанк» або банк, або кредитор) та ОСОБА_2 (надалі - відповідач або позичальник, або боржник). Просила визнати поруку, що виникла на підставі договору від 19 лютого 2007 року, припиненою. В обґрунтування позову посилалася на те, що 19 лютого 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту. Із метою забезпечення виконання основного зобов'язання 19 лютого 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та нею укладений договір поруки. Оскільки, внаслідок підписання між банком та ОСОБА_2, без її згоди, додаткових угод від 02 лютого 2009 року, 11 серпня 2009 року та 25 лютого 2010 року, збільшився обсяг її відповідальності за договором про надання споживчого кредиту, вважає поруку припиненою.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2015 року позов задоволено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що згідно додаткових угод процентна ставка не змінилася, а тому обсяг відповідальності поручителя не збільшився. Позивач погодилася нести відповідальність за позичальника за кредитним договором, за умовами якого банк мав право збільшувати розмір кредитної ставки, вона була обізнана про ці умови. Доказів, які б вказували на те, що банк збільшив відповідальність поручителя і таке збільшення відбулося з порушенням встановленого кредитним договором порядку, не надано.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України , у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частинами 1, 2 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо, без додаткового повідомлення поручителя та укладання окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання поруки такою, що припинена.

Судом установлено, що 19 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11118528000, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у розмірі 49 724 швейцарських франків терміном до 19 лютого 2028 року (п.1.1 та п.п.1.2.1 п.1.2 розділу 1 договору про надання споживчого кредиту, а.с.9-13).

Погашення кредиту мало відбуватися відповідно до графіка, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1), щомісячними платежами в розмірі 197,32 швейцарських франків.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, 19 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 укладений договір поруки №11118528000, відповідно до умов якого остання поручилася солідарно з боржником відповідати за невиконання ним своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту (а.с.16).

У пункті 2.1 договору поруки банк і поручитель домовилися, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом поставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Як убачається з матеріалів справи, 02 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої сторони домовилися викласти додаток 1 (графік) до кредитного договору у новій редакції (а.с.19-21). Новий графік передбачав, що з 19 лютого 2007 року до 19 січня 2027 року місячний платіж мав становити 197,32 дол. США, а після - 295,98 дол. США. Згода поручителя на зміну графіка відсутня.

11 серпня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої сторони знову змінили графік погашення кредиту (а.с.22-24). За цим графіком щомісячний платіж з 19 лютого 2007 року по 19 грудня 2008 року встановлювався на рівні 197,32 дол. США, а після - 208,23 дол. США. Згода поручителя на чергову зміну графіка відсутня.

25 лютого 2010 року між відповідачами знову укладено додаткову угоду №3 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої сторони вчергове змінили графік погашення кредиту (а.с.30-32). За останнім графіком щомісячний платіж з 19 лютого 2007 року по 19 січня 2009 року встановлювався на рівні 197,32 швейцарських франків, з лютого місяця 2009 року до січня місяця 2010 року нічого не треба було сплачувати у погашення кредиту, 19 лютого 2010 року підлягав до плати щомісячний платіж у розмірі 208,23 швейцарських франків, з 19 березня 2010 року до 19 серпня 2010 року позичальник зобов'язався сплачувати щомісячний платіж по 100 швейцарських франків, з 20 вересня 2010 року до 19 січня 2028 року - по 211,32 швейцарських франків, а останній платіж здійснити не 19 лютого 2028 року, а 21 лютого 2028 року у розмірі 211,53 швейцарських франків. Згода поручителя на останню зміну графіка також відсутня.

Таким чином, додатковими угодами змінено графік погашення кредиту, унаслідок чого збільшився розмір щомісячних платежів і термін погашення заборгованості по кредиту, проте згода поручителя на зміну графіка відсутня.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20 лютого 2013 року в справі №6-172цс12 (аналогічна позиція в справі №6-73цс12), до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Так, відповідно до змісту пункту 7.1 розділу 7 «Відповідальність сторін» договору про надання споживчого кредиту за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

Таким чином, у разі, якщо ОСОБА_2 допустить несвоєчасну сплату щомісячного платежу, у банка наступить право нараховувати пеню за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання (як повернення тіла кредиту, так і сплати процентів за користування кредитом), яка буде нараховуватися на суму простроченого платежу, а розмір щомісячного платежу збільшився з 197,32 швейцарських франків до 211,32 швейцарських франків, що може призвести до збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, хоча її згоду відповідачі при укладанні додаткових угод не запитували.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано вказував на те, що оскільки, внаслідок внесення сторонами договору про надання споживчого кредиту на підставі додаткових угод змін до графіка погашення кредиту, було збільшено обсяг щомісячного зобов'язання позичальника та термін повернення кредиту, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1, з якою такі зміни умов основного договору не узгоджувалися, а договір поруки не передбачає можливості змін за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомленні поручителя та укладення окремої угоди, тому відповідно до ст. 559 ЦК України є всі підстави для припинення поруки.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що згідно додаткових угод процентна ставка не змінилася, а тому обсяг відповідальності поручителя не збільшився, не видаються обґрунтованими, оскільки збільшення обсягу відповідальності у даному випадку не пов'язується з процентною ставкою, вона не змінилася, а збільшився обсяг (розмір) щомісячного платежу, що у випадку прострочення позичальником термінів повернення кредиту тягне збільшення суми пені, тобто сум, що можуть бути згодом стягнуті з поручителя.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач погодилася нести відповідальність за позичальника за кредитним договором, за умовами якого банк мав право збільшувати розмір кредитної ставки та вона була обізнана про ці умови не мають правового значення для розгляду даного спору з огляду на вищевикладене та додаткового правового обґрунтування не потребують.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що поручитель, як дружина позичальника, була поінформована про зміну графіку є припущенням, а суд не може ґрунтувати свої висновки на них та у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу відповідальності навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в догові поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Банк збільшив відповідальність поручителя і таке збільшення відбулося з порушенням встановленого договором порядку.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні рішення та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки, з огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги не змінюють висновків суду першої інстанції та не потребують додаткового правового обґрунтування, а тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: