Рішення № 52717916, 23.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11965/15-ц Провадження № 22-ц/773/1558/15 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Категорія: 50 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

04 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та на своє утримання до досягнення дочкою трьох років, який мотивує тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого народилося троє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_4 року - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року - син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_6 року - дочка ОСОБА_5, які проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча працює, але не офіційно і його щомісячний дохід становить 5000 грн..

Враховуючи наведене, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дітей у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, а на своє утримання - у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_5 трьох років.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у твердій грошовій сумі 1700 грн. щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року і до досягнення повноліття ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 04.08.2015 року і до досягнення трьох років ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 243 грн. 40 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить це рішення в частині визначення розміру стягнутих аліментів на дітей змінити, встановивши його 1500 грн. щомісячно, а в частині стягнення аліментів на утримання дружини скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В апеляційному суді відповідач апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Позивач апеляційну скаргу заперечила та просить її відхилити.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові у цій частині з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони являються батьками трьох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7, 8, 9).

Сторони проживають окремо і відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги у повному обсязі на утримання дітей не надає.

Відповідач ствердив, що офіційно не працевлаштований і має нерегулярний дохід.

З врахуванням вимог ст.ст.180, 184 СК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача на утримання трьох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі, а також вірно визначено розмір стягуваних аліментів - 1700 грн. щомісячно, виходячи з того, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, а сума стягуваних аліментів буде відповідати інтересам та потребам дітей. Цей розмір відповідає встановленому законодавством прожитковому мінімуму на дитину відповідного віку, половину якого і зобов'язаний забезпечити батько.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

З врахуванням наведеного безпідставними є покликання апелянта на необхідність зменшення визначеного судом розміру стягнення аліментів на утримання дітей.

Крім того, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на її утримання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років та, враховуючи матеріальне становище позивача, яка ніде не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, дійшов висновку, що достатнім та справедливим буде розмір стягуваних на її утримання аліментів - 500 грн. до досягнення дочкою трьох років.

Проте такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що чоловік може надавати матеріальну допомогу на її утримання, у зв'язку з чим не довела своє право на утримання, передбачене ч.ч.2, 4 ст.84 СК України.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання дружини зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2015 року в даній справі в частині стягнення аліментів на утримання дружини скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді