Рішення № 52717709, 20.10.2015, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2139/15-ц

Провадження № 2/163/307/15

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

20 жовтня 2015 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої судді - Гайдук А.Л.,

при секретарі Горпинко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

в с т а н о в и в :

31.08.2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14.05.1996 року, який розірвано рішенням Любомльського районного суду від 16.09.2011 року. Від даного шлюбу сторони мають двоє дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно рішення Любомльського районного суду від 23.03.2009 року з відповідача стягувалися аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі ? частки від усіх його доходів до повноліття дітей. Син ОСОБА_5 30.08.2015 року досяг повноліття та на даний час навчається в Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту, при цьому, термін навчання визначено до 30 січня 2016 року. Син проживає разом з позивачем та, у звязку із навчанням, потребує додаткових витрат, зокрема, на придбання одягу, взуття, продуктів харчування, оплати гуртожитку, на пошиття форми за свій рахунок для проходження практики, а також ліків, оскільки часто хворіє простудними захворюваннями. Надавати матеріальну допомогу синові, який навчається, відповідач відмовляється, хоча має таку можливість, так як працює на постійній основі складачем вагонів в м.Ковель ЛВЧД №4 та отримує заробітну плату. З наведених підстав, просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, який продовжує навчання, в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів, починаючи з дня подачі позову до суду і до 30.01.2016 року.

В судове засідання сторони не зявились.

20.10.2015 року позивач в канцелярію суду подала заяву у якій погодилась на стягнення з відповідача аліментів в розмірі ? частки від усіх його доходів та одночасно просила розгляд справи проводити у її відсутності, не заперечуючи проти винесення у справі заочного рішення.

Відповідач двічі належним чином судом був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак в судове засідання не зявився, заяв чи клопотань щодо суті позову та процедури його розгляду, в тому числі про відкладення, не подав.

За таких обставин, суд провів заочний розгляд справи в порядку ч. 2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 серії АС №145261, виданого 06.12.1996 року Любомльським РВ УМВС України у Волинській області, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.05.1996 року, який був розірваний на підставі рішення Любомльського районного суду Волинської області від 16.09.2011 року (а.с.9-10).

В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на яких згідно рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23.03.2009 року було вирішено стягувати з відповідача в користь позивача аліменти в розмірі ? всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного, до їх повноліття (а.с.3, 7-8).

Сину сторін - ОСОБА_3 30.08.2015 року виповнилось 18 років, відповідно стягнення аліментів на його утримання на підставі зазначеного судового рішення з вказаної дати припинено.

З довідки Здолбунівського вищого професійного училища залізничного транспорту від 25.08.2015 року №321 встановлено, що ОСОБА_3 навчається в ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» третього рівня акредитації на денній формі навчання. Термін його навчання визначено з 01.09.2014 року по 30.01.2016 року (а.с.4).

Довідкою Хворостівської сільської ради Любомльського району Волинської області від 26.08.2015 року за №182 стверджено, що діти сторін, зокрема, син ОСОБА_3 проживає разом з матірю позивачем ОСОБА_1 (а.с.6).

Обидві сторони працевлаштовані: позивач працює в Руденському психоневрологічному інтернаті та має середній заробіток в сумі 3369,23 грн., відповідач складачем поїздів ДТГО «Львівська залізниця» Пасажирське вагонне ДЕПО Ковель та отримує середньомісячну заробітну плату в розмірі 4359,61 грн., а за мінусом відрахувань сплачених ним аліментів середньомісячна сума його доходу становить 2914,77 грн., що підтверджується довідками відповідних установ роботодавця від 20.10.2015 року та від 04.09.2015 року за №545 (а.с.21-22).

Статтею 199 СК України передбачено що, якщо повнолітні дочка, син, продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 своєї постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування окремих норм «Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розяснив, що обовязок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обовязкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у звязку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до вимог ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. При визначенні розміру аліментів одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ч.1 ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до зазначених норм та розяснень, судом встановлено, що син сторін ОСОБА_3 досяг повноліття і його вік перевищує 18 років та є меншим 23 років, він продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, а відповідач ОСОБА_2 має регулярний дохід у виді заробітної плати та, відповідно, має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, у звязку з його навчанням в учбовому закладі, що дає підстави для стягнення з нього аліментів у частці від його доходу.

Також суд враховує те, що на даний час з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 відповідно до рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23.03.2009 року.

Разом з тим, суд не приймає до уваги надану стороною позивача довідку фельдшерсько-акушерського пункту села Руда Любомльського району Волинської області від 26.08.2015 року, як таку, що не є належним доказом, оскільки вона стосується стану здоровя сина сторін ОСОБА_3 у його неповнолітньому віці (а.с.5).

Таким чином, за встановлених судом обставин, за яких повнолітній син сторін ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, у звязку з навчанням, а відповідач має можливість надавати таку допомогу, при цьому, протилежного суду останній не довів, тому суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно.

В силу ст.ст. 191, 201 СК України, аліменти слід присудити з дня подання позовної заяви, тобто з 31.08.2015 року, та з огляду на вимоги ст.199 СК України, стягувати до припинення навчання, але не довше, як до досягнення повнолітнім сином сторін двадцяти трьох років, а не як просить позивач - до 30 січня 2016 року, у звязку із чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім цього, з відповідача слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, п.1 ч. 1 ст. 367, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 182, 198, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31.08.2015 року і до припинення навчання, але не довше, як до досягнення останнім двадцяти трьох років.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Любомльський районний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: суддя А.Л.Гайдук