Ухвала суду № 52717699, 22.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8728/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/1523/15 Категорія: 58 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю представника третьої особи - Рудого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» - Рудого Андрія Валерійовича на рішення Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Ухвалено звільнити з-під арешту рухоме майно: автомобіль марки Renault Master, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яке перебуває у заставі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно з договором застави транспортних засобів від 20.01.2014 року, реєстраційний № 132.

В апеляційній скарзі представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» - Рудий Андрій Валерійович покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2014 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №011/1101/73/191090, за яким останній отримав кредит в сумі 350000,00 грн. (а.с. 4-9). З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.01.2014 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та майновим поручителем за Позичальника - ОСОБА_4 було укладено договір застави, згідно якого передано в заставу банку рухоме майно: Renault Master, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (10-13). Після укладення договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 21.01.2014 року було внесено відповідний запис - реєстраційний номер обтяження 14132945 (а.с. 23, 24).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.04.2015 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 011/1101/191090 від 20.01.2014 року в розмірі 255308,72 грн. 04.06.2015 року за згоди банку був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу з метою врегулювання боргових зобов'язань позичальника (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором № 011/1101/73/191090 були забезпечені шляхом укладення з майновим поручителем ОСОБА_4 договору застави транспортного засобу від 12.01.2014 року, зокрема автомобіля Renault Master, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.04.2015 року стягнуто з Позичальника та його поручителів заборгованість за кредитом в розмірі 255308,72 грн., яка не погашена і станом на 05.06.2015 року становить 284082,92 грн.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має переважне перед іншими кредиторами право на одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань із повернення кредиту Позивач отримав право задоволення вимог за рахунок предмету застави.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що постановою відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику (а.с. 23, 24).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Враховуючи наведене суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки накладення арешту на рухоме майно, що перебуває в заставі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», порушує його права як заставодержателя, так як у нього є переважне право перед наступними стягувачами на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна та позбавляє права заставодержателя на продаж заставного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було звернено стягнення на заставлене майно в рахунок погашення боргу за кредитним договором, а тому права заставодержателя задовольняються не шляхом звільнення майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство не обмежує можливих способів звільнення майна з-під арешту залежно від порядку його накладення та наявності чи відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет застави. Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися, як на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, так і в позасудовому порядку згідно із цим законом. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право в повному обсязі задовольнити свою вимогу за укладеним із відповідачем кредитним договором за рахунок належного ОСОБА_4 майна як предмета застави, на яке накладено арешт.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» - Рудого Андрія Валерійовича відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді