Ухвала суду № 52717685, 19.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/2259/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Провадження № 22-ц/773/213/15 Категорія: 47 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

при секретарі Вергуну Т.С.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району, ОСОБА_5, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Жорнищенської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №11/4 від 19.07.2012 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1, визнання недійсним Державного акту серії НОМЕР_1 від 21.11.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, грубе порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 25.03.1997р. ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 0,5060га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2. Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач по справі ОСОБА_5 є власником суміжної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 21.11.2012 року ОСОБА_5 на підставі рішення Жорнищенської сільської ради від 19.07.2012 року, №11/4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим 21.11.2012 року ОСОБА_5 на підставі рішення Жорнищенської сільської ради від 19.07.2012 року, №11/4.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

За змістом ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для встановлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до наведених термінів в статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що став власником майна належного покійній ОСОБА_6 в порядку спадкування.

Відповідно до ст.1225 ЦК України та ст.131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільвого призначення.

Згідно ст.126 ЗК України,в редакції яка діяла на час відкриття спадщини, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.

Цивільним кодексом України закріплено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Стаття 182 ЦК України вказує на необхідність спадкоємця зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Позивач не подав суду доказів, які б підтверджували, що він являється власником земельної ділянки по АДРЕСА_2, в т.ч. свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку. Житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_2 26.08.14р. на підставі рішення Кіцверцівського районного суду від 06.08.14р. Проте дана обставина не підтверджує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Оспорюючи рішення Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №11/4 від 19.07.2012 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку, позивач, крім того, що не довів свого права власності на земельну ділянку, не довів факту накладання суміжних земельних ділянок і судом не встановлено накладання меж суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 на 5,07м. від поворотної точки А по межі ГА відповідно до державного акту від 21.11.2012р., виданого ОСОБА_5, як про це зазначає позивач у позовній заяві.

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 17.09.2015р., яка проведена в даній справі, встановлено, що накладання земельних ділянок проходить по суміжній межі і площа накладання земельної ділянки ОСОБА_5 (державний акт виданий 21.11.2012р.) на земельну ділянку ОСОБА_6 (державний акт виданий 25.03.1997р.) становить 59 кв.м. В судовому засіданні апеляційного суду експерт пояснив, що накладання земельних ділянок проходить по суміжній межі, починаючи від дороги АДРЕСА_1 становить 0,77м і в подальшому іде звуження накладання, а експертиза проводилась на основі топографо-геодезичної зйомки досліджуваних об'єктів.

Разом з тим, суд оцінює даний висновок судової земельно-технічної експертизи у сукупності з іншими доказами.

Позивач не надав суду технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2, межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 в с.Жорнище не встановлені.

Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_6 виданий 25 березня 1997 року і у ньому ж зазначено, що земельна ділянка, площею 0,5060га, передається у приватну власність на підставі рішення сесії Жорнищенської сільської ради народних депутатів №11/4 від 25 березня 1997 року, тобто від того самого числа, що і дата видачі державного акту, а сам акт не містить відомостей про реєстрацію його в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. В рішеннях сесії Жорнищенської сільської ради від 25.03.1997р. про виділення земельної ділянки та видачу Державного акту на право власності ОСОБА_6 не значиться, що підтверджується листом архівного відділу Ківерцівської районної державної адміністрації від 12.11.2014р. №14К-288.

Матеріали справи містять акт погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 із суміжними землекористувачами. Відсутність спірних питань, непорозумінь і претензій з боку суміжних землекористувачів щодо зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5 підтверджується і Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.06.2014р. залишено без змін рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2014 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 земельною ділянкою в АДРЕСА_1 шляхом звільнення частини земельної ділянки площею 0,0165 га, а саме: 5,07 м від поворотної точки А по межі БА відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21.11.2012 року, знести частину господарської споруди (гаража для сільгосптехніки), що розташована в межах частини самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,00165 га.

Вирішуючи вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді