Рішення № 52716568, 22.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015Справа №910/23824/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ"

про стягнення 283 125,34 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Пріцак І.Є. (довіреність № 78 від 01.10.2015)

від відповідача: Антощук Е.І. (довіреність б/н від 06.10.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" про стягнення 283125,34 грн. грн. заборгованості за кредитним договором № 157/Ю від 24.05.2013.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" взятих на себе за кредитним договором №157/Ю від 24.05.2013 зобов'язань, у зв'язку з чим, у позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків. Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" за вказаним договором станом на 17.08.2015 складає 283125,34 грн., з яких: 246235,53 грн. - заборгованість за основним боргом; 7900,20 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 28989,61 грн. - заборгованість по пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 порушено провадження у справі № 910/23824/15 та призначено її до розгляду на 24.09.2015.

22.09.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду.

В судове засідання 24.09.2015 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 розгляд справи №910/23824/15, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 22.10.2015.

21.10.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2015 надав додаткові пояснення по справі , які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.2015 надав пояснення щодо клопотання про відкладення розгляду справи, просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач зазначає, що ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою від 16.10.2015 №1682 до ПАТ "Український бізнес банк" про визнання недійсними пунктів кредитного договору №157/Ю від 24.05.2013. Відповідач просить суд відкласти розгляд справи №910/23824/15 для отримання ним ухвали винесеної Господарським судом Донецької області за результатами розгляду вищевказаного позову, оскільки у разі прийняття Господарським судом Донецької області до розгляду позову про визнання недійсними пунктів кредитного договору виникне необхідність у зупиненні провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З долученої до клопотання копії позовної заяви від 16.10.2015 №1682 вбачається, що ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" заявлено про визнання недійсним п. 4.6. кредитного договору №157/Ю від 24.05.2013 та визнання частково недійсним п. 4.5. кредитного договору №157/Ю від 24.05.2013, а також викладення п. 4.5. у редакції запропонованій ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ". Відповідачем, також, долучено копію опису та квитанцію про сплату поштових послуг в підтвердження направлення вказаної позовної заяви до Господарського суду Донецької області (відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України № 21-р від 24.04.2015 відновлено роботу Господарського суду Донецької області з 27.04.2015 за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 5).

Проте, оскільки, суд може самостійно встановити обставини для повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи про стягнення заборгованості по кредитному договору за наявними у справі доказами, то підстави для відкладення розгляду справи для отримання відповідачем ухвали, яка буде винесена Господарським судом Донецької області за результатами розгляду позову про визнання недійсним п. 4.6. та частково недійсним п. 4.5. кредитного договору №157/Ю від 24.05.2013, відсутні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Однак, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для її розгляду.

Також, суд зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та не допускати зловживання такими правами, а неодноразове заявлення відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги, проте письмового відзиву на позов не надав.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 22.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (позичальник, відповідач) укладений кредитний договір №157/Ю (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії з лімітом користування у сумі 485001,00 грн. на придбання транспортного засобу строком до 23.05.2016 зі сплатою 21% річних; ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (додаток № 1). Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку застосовується умовно 360 днів у році.

Позичальник зобов'язується щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним перераховувати на рахунок № 37393032197367 суму процентів за користування кредитом у відповідності до договору (4.2 кредитного договору).

Позичальник зобов'язується погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.5 кредитного договору).

Згідно із п. 4.6 кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми кредитування з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 23 травня 2016 року включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до п. 4.7 кредитного договору, кошти у погашення заборгованості в першу чергу направляються для сплати комісій, процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав, потім простроченої заборгованості за кредитом, сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Пунктом п. 8.12. кредитного договору визначено, що строк дії цього договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

Додатковими угодами № 1 від 27.12.2013, №2 від 25.02.2014 сторони вносили зміни у Додаток 1 до кредитного договору, виклавши у новій редакції Графік погашення заборгованості.

Додатковою угодою №3 від 17.10.2014 до кредитного договору сторони домовились внести зміни до п. 1.1. договору та викласти його наступній редакції: "Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 485001,00 грн. на придбання транспортного засобу строком до 23 травня 2016 року зі сплатою:

- у період з 24 травня 2013 року до 30 вересня 2014 року включно - 21 % річних;

- у період з 01 жовтня 2014 року до 23 травня 2016 року включно - 15 % річних".

Також, вказаною додатковою угодою сторони погодили, що відповідно до п. 4.6. кредитного договору, позичальник зобов'язується у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. кредитного договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 23 травня 2016 року включно, сплатити банку проценти у розмірі:

- у період з 24 травня 2013 року до 30 вересня 2014 року включно - 50 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення;

- починаючи з 01 жовтня 2014 року - 15 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Додатковою угодою №4 від 04.12.2014 сторонами було викладено пункт 4.12 у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується забезпечити об'єм кредитових надходжень на поточний рахунок №26005032197310 відкритий у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", у сумі не менше 0 (нуль) гривень та 00 копійок впродовж кожного місяця, починаючи з травня 2013 року".

На виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 485001,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №260_6 від 24.05.2013 та випискою з особового рахунку позивача.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі недотримання позичальником умов договору. Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок і збитків, банк письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойку, передбачені договором

17.07.2015 позивачем направлено відповідачу вимогу №3796 від 17.07.2015, в якій позивач, посилаючись на п. 5.3. кредитного договору, вимагав протягом тридцяти днів сплатити заборгованість по кредиту, по відсоткам та пені. Направлення вказаної вимоги відповідачу та отримання її останнім підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0209411785021, описом вкладення від 17.07.2015, списком згрупованих поштових відправлень та квитанцією про сплату поштових послуг.

Вказана вище вимога позивача була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

За розрахунком позивача, станом на 17.08.2015, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 283125,34 грн., з яких: 246235,53 грн. - заборгованість за основним боргом, в тому числі, 96291,94 грн. - прострочена заборгованість; 7900,20 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, в тому числі, 6258,60 грн. - прострочена заборгованість; 28989,61 грн. - заборгованість по пені, у тому числі, 27463,48 грн. - пеня за основним боргом, 1526,13 грн. - пеня за простроченими процентами.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як підтверджується матеріалами, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти позичальнику - ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" у розмірі 485001,00 грн., тоді як позичальник свої зобов'язання, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, в частині своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачених умовами кредитного договору не виконував.

Позивач на підставі п. 5.3. кредитного договору направив відповідачу вимогу №3796 від 17.07.2015, в якій вимагав від відповідача протягом тридцяти днів сплатити заборгованість по кредиту, по відсоткам та пені.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по кредиту у розмірі 246235,53 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 7900,20 грн.

Відповідачем, у відповідності до ст. 33-34 ГПК України, розмір заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитними коштами, заявлений до стягнення позивачем, належними доказами не спростований, власний контррозрахунок заборгованості не наданий.

З приводу заперечень відповідача щодо наявності підстав для визнання недійсним п. 4.6. та частково недійсним п. 4.5. кредитного договору №157/Ю від 24.05.2013, суд зазначає наступне.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, пунктами 1.1., 4.6. кредитного договору сторонами погоджено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та розмір процентної ставки у разі невиконання відповідачем зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 1. ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Як вбачається із умов кредитного договору сторонами погоджено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та визначено умови за яких процентна ставка підлягає збільшенню, розмір процентів, визначений у п. 4.6. кредитного договору не являється додатковими процентами, а відтак, пункт 4.6. кредитного договору №157/Ю від 24.05.2013 не суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку із чим, доводи відповідача про наявність підстав для визнання недійсним вказаного пункту договору визнаються судом безпідставними.

Також, погоджена сторонами у п. 4.5. кредитного договору умова щодо зазначення призначення платежу при сплаті кредитної заборгованості відповідає визначеним загальним правилам, видам і стандартам розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, які визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банкуУкраїни від 21.01.2004 № 22, та окрім того, жодним чином не обмежує прав ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" на розпорядження власними коштами.

Крім того, суд зазначає, що сторони, укладаючи кредитний договір погодили всі істотні умови для даного виду, зокрема погоджено суму кредиту, строки повернення кредитних коштів (пункт 1.1.), строк дії договору (пункт 8.12.), розміри процентів та порядок їх сплати (пункти 1.1., 4.6.). Будь-яких заперечень щодо умов кредитного договору при його укладенні з боку відповідача не було.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 246235,53 грн. та заборгованості по процентам у розмірі 7900,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, встановлена сторонами у п. 5.10. кредитного договору, відповідно до якого, при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.2, п. 4.3, п. 4.5) вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Позивачем здійснено нарахування пені за основним боргом за період загальний з 15.02.2015 по 16.08.2015 у розмірі 27463,48 грн. та пені за простроченими процентами за загальний період з 15.02.2015 по 16.08.2015 у розмірі 28989,61 грн.

Здійснені позивачем розрахунки пені є арифметично вірними, а тому вимога про стягнення пені у загальному розмірі 28989,61 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 ГПК України не спростовано, факт наявності заборгованості за кредитним договором №157/Ю від 24.05.2013, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача є обґрунтованими, у зв'язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 283125,34 грн., з яких: 246235,53 грн. - заборгованість за основним боргом; 7900,20 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 1526,13 грн. - заборгованість по пені.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ПАТ "Український бізнес банк" повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (у редакції чинній на час подання позову), за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки, позивачем заявлено до стягнення 283125,34 грн., то розмір судового збору за подання даного позову складає 5662,51 грн.

Враховуючи, позовні вимоги судом задоволені повністю, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати у розмірі грн. на відповідача.

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання позову) від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 23 квітня 2015 року № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2015 р. № 87, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білу Ірину Володимирівну строком на 1 рік з 24 квітня 2015 року до 23 квітня 2016 року включно.

Оскільки, позов було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у відповідності до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання позову) була звільнена від сплати судового збору, судовий збір в сумі 5662,51 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 13, офіс 211, код ЄДРПОУ 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, будинок 125, код ЄДРПОУ 19388768) заборгованість за основним боргом в розмірі 246235,53 грн., заборгованість за процентами в розмірі 7900,20 грн., пеню у розмірі 28989,61 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 13, офіс 211, код ЄДРПОУ 38291386) в дохід Державного бюджету України судовий збір 5662,51 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2015 р.

Суддя С.О. Турчин