Постанова № 52715407, 05.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук С.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/5206/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Блажкевич В.А. ,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" грудня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 край» звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_5 обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення недостовірних даних до акту перевірки від 25.10.2011року та складання на його підставі податкового повідомлення - рішення та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення №0000201650 від 10.11.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ''ОСОБА_5 край" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги товариства у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та підпункт 15.3.1. пункту 15.3 статті 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, оскільки податкові накладні були виписані в березні 2010 року у зв'язку з чим, на думку представника позивача, правовідносини щодо підстав виникнення та формування податкового кредиту до 1 січня 2011 року не регулюються нормами Податкового кодексу України, з урахуванням чого висновок податкового органу про порушення позивачем абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є протиправним.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" зареєстроване як юридична особа ОСОБА_5 районною державною адміністрацією 23.02.2007 року; відповідно до статуту здійснює види діяльності, зокрема, вирощування, збирання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції; тваринництво, рослинництво та бджільництво; оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами ; перебуває на обліку як платник податків в ОСОБА_5 ОДПІ з 24.02.2007 року ; зареєстроване як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.12.2010року згідно свідоцтва НБ № 070485.

Судом встановлено, що у вересні 2011року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2010року, в якому було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 297992грн., за податковими накладними, виписаними ТОВ «Агроальянс» у березні 2010року (№ 91890 від 18.03.2010року, № 91889 від 17.03.2010року, № 91779 від 09.03.2010року (а.с.33 -35).

25.10.2011року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами якої складено акт №057/1650/34712933 від 25.10.2011року в якому відображено порушення абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у відображенні позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010року (котрий поданий до податкового органу у вересні 2011 року) сум податкового кредиту в розмірі 297992грн., що сформований за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами позивача в березні 2010року.

На підставі висновків названого акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000201650 від 10.11.2011року про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010року в розмірі 297992грн.

Колегія суддів приходить до переконання про неправомірність висновку податкового органу щодо порушення позивачем абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час виписки податкової накладної № 1009 від 23.09.2009 року, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, було встановлено строки давності для визначення податкового зобов'язання, а також встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, відповідно до законодавства, чинного на час виникнення правовідосин, пов'язаних з правом позивача сформувати податковий кредит з урахуванням податкових накладних за березень 2010 року, таке право зберігалося за позивачем протягом 1095 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, який набув чинності з 01.01.2011 року, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності. визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, становить 1095 днів.

Уточнюючий розрахунок, яким позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі вищевказаної податкової накладної, подано у вересні 2011 року, а отже ним не пропущено строк в 1095 днів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України звужено право платника податків на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість терміном від 1095 днів (в порівнянні з попереднім податковим законодавством) до 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Оскільки правовідносини, у зв'язку з якими в позивача виникло право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за березень 2010 року виникли в березні 2010 року, суд вважає, що до регулювання таких правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, однак з урахуванням норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто, до податкових накладних, що виписані до 01.01.2011 року, застосовується строк на включення до податкового кредиту 1095 днів, але не більше 365 днів після 01.01.2011 року.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає неправомірним застосування приписів абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України до податкових накладних, що виписані до набрання чинності вказаними нормами, без урахувань попередньо чинного законодавства, оскільки це призводить до звуження права платника податків на формування податкового кредиту та, відповідно, до необгрунтованого збільшення податкового зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень не дотримався приписів закону, діяв необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, нерозсудливо, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відтак податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 ОДПІ № 000211650 від 10.11.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставною позовну вимогу про визнання протиправними дій ОСОБА_5 ОДПІ щодо внесення недостовірних даних до акту перевірки та складення на підставі недостовірних даних податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини 2 цієї статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В розумінні закону, рішеннями суб'єкта владних повноважень можуть бути як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються конкретної ситуації. Усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Суд вважає, що в даному адміністративному спорі права та законні інтереси позивача порушені не внаслідок вчинення активних дій відповідача. Настання юридичного наслідку у вигляді зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість пов'язується безпосередньо з рішенням контролюючого органу, а не з поведінкою відповідача щодо складання акта перевірки та прийняття такого рішення. Відтак, законні інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, в повній мірі поновлюються при скасуванні рішення суб'єкта владних повноважень, яке на думку суду є протиправним.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про визнання протиправними дій податкового органу до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин апеляційна скарга управління ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" грудня 2011 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_5 об'єднаної податкової інспекції №0000201650 від 10 листопада 2011 року, яким ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 297 992, 00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: ОСОБА_6 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 край" вул.Львівська,31,с.Верба,Дубенський район, Рівненська область,35670

3- відповідачу ОСОБА_5 об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600