Ухвала суду № 52711121, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32780/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Швеця В.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Василькові та Васильківському районі Київської області (далі - УПФ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП» (далі - ТОВ «Київхімременерго-БЛП») про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 115501,55 грн. заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Посилався на наявність заборгованості, яку ТОВ «Київхімременерго-БЛП» в добровільному порядку сплачувати не бажає.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Київхімременерго-БЛП» на користь УПФ заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 115501,55 грн.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує на те, що УПФ не обґрунтовано здійснений розрахунок витрат. Крім того, при розгляді справи відповідач не повідомлявся належним чином про дату та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" ? "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених УПФ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає дійсним обставинам справи, ТОВ «Київхімременерго-БЛП» належним чином вимоги закону не виконувало та виплати у визначеному розмірі не здійснювало. Згідно результатів інвентаризації, проведеної УПФ, ТОВ «Київхімременерго-БЛП», виникла заборгованості по витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за 2011 рік в розмірі 115 501, 55 грн. із них за списком № 1 - 92 163, 26 грн., за списком № 2 - 23 338,29 грн. При цьому відповідачем не доведена розбіжність в сумі заборгованості.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 10 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

За правилами цієї норми ТОВ «Київхімременерго-БЛП» зобов'язано вести акти взаєморозрахунків з Пенсійним фондом. Метою звірок є отримання відповідей на такі запитання: який розмір реальної дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві; чи є на підприємстві прострочена1 заборгованість; чи є на підприємстві у складі простроченої заборгованості дебіторська та кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Позивач, при зверненні до суду, надав документальне підтвердження сум заборгованості: претензію про погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій від 01.11.2012 року, акти перевірки правомірності призначення пенсій, довідки про пільгових характер роботи пенсіонерів, розрахунки витрат на виплату і доставку пенсій, розміри пенсій тощо.

В свою чергу представник відповідача не наводить будь-яких інших розрахунків, які мають спростувати доводи позивача.

Виходячи із зазначеного, розбіжності суми боргу в процесі розгляду справи не встановлено.

Щодо посилання в касаційній скарзі на неналежне повідомлення про розгляд справи, необхідно зазначити наступне.

Порядок вручення повістки визначений статтею 35 цього Кодексу. Відповідно до положень цієї норми повістка вручається під розписку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи судовими повістками, врученими 19.02.2013 року, 23.02.2013 року та телеграмою.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку представник відповідача був присутній, що не перешкоджало можливості надати докази, які не були представлені в суді першої інстанції.

При подачі касаційної скарги відповідач теж не позбавлений права надати докази, які б свідчили про невідповідність висновків претензії щодо розміру боргу.

Враховуючи наведене, підстав для скасування судових рішень попередніх інстанції, передбачених статтею 229 КАС України, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП» відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

В.В. Швець