Постанова № 52710543, 21.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015 року Справа № 904/2028/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокова Л.П. - доповідач,

суддів: Орєшкіної Е.В., Прокопенко А.Є. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 20.10.2015р.).

при секретарі судового засідання: Мацекос І. М.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровського області від 25.05.2015р. у справі № 904/2028/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку

"Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 79 872,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. по справі №904/2028/15 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - 39500,00 грн боргу зі сплати кредиту, 23 204,77 грн боргу зі сплати відсотків, 4977,00 грн боргу зі сплати комісії, 12190,47 грн пені та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що на час прийняття рішення у справі припинила свою діяльність як підприємець, про що до суду першої інстанції були надані підтверджуючі докази. Проте, в порушення ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв рішення по суті спору, стягнувши з неї як з фізичної особи всю суму боргу з відсотками, комісією та пенею. Зазначила також, що в порушення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд порушив її право на справедливе правосуддя, оскільки не зменшив розміру неустойки, яка за підрахунком Позивача складає майже суму боргу.

Позивач вимог суду не виконав, відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення № № 4994307523914, 4994307592770).

Відповідач в судове засідання також не з`явилась, причин неявки не повідомила, не зважаючи на те, що належним чином була повідомлена за адресою місця реєстрації (АДРЕСА_1) та в усній формі за допомогою телефонного зв`язку.

Жодних клопотань, доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень від сторін не надходило.

Враховуючи те, що наявних матеріалів у справі достатньої для вирішення спору по суті, колегія суддів в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирішила розглянути справу за наявними доказами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при перегляді справи встановлено, що 23.02.2012р. між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" як банком (надалі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як клієнтом (надалі - Відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитків печатки (а. с. 12).

Згідно вище зазначеної заяви Відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 23.02.2012р. Відповідач, згідно вище вказаної заяви, взяв на себе зобов'язання виконувати умови вище зазначених Умов та Правил надання банківських послуг.

Пунктом. 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на власний вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнту (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За умовами п. 3.2.1.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому даними "Умовами та правилами надання банківських послуг", клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного у повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, зазначеного у повідомленні.

Пункт 3.2.1.1.6 Умов встановлює наступне: ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

За змістом п. 3.2.1.2.2 Умов та правил клієнт зобов'язується використовувати кредит на цілі, визначені п. 3.2.1.1.1 даних Умов, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, сплатити банку винагороду відповідно до п. п. 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.2, п. 3.2.1.4.1.3 умов та правил).

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2 проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8; відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3 Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з п. 3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 грн.

За приписами п. 3.2.1.4.5 Умов та правил клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода оплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату визначеної в даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачу були встановлені наступні кредитні ліміти: 24.02.2012р. - 2 300,00 грн; 05.11.2012р. - 15 000,00 грн; 14.11.2012р. - 30 000,00 грн; 04.02.2013р. - 37 500,00 грн; 04.03.2013р. - 39 500,00 грн; 01.03.2014р. - 39500,00 грн, що підтверджується довідкою Позивача від 25.02.2015р. за № 08.7.0.0.0/150225145532 (а. с. 28).

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань згідно підписаних Умов та невчасної сплати тіла кредиту, у Відповідача станом на 13.02.2015р. виникла заборгованість по тілу кредиту 39 500,00 грн, зі сплати відсотків за період з 29.08.2013р. по 13.02.2015р. - 23204,77 грн, зі сплати комісії за період з 31.12.2013р. по 13.02.2015р. - 4 977,00 грн. Заборгованість підтверджуються випискою по рахунку клієнта, що є належним доказом надання та сплати коштів, та не спростована Відповідачем.

За положенням ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, а також те, що строк оплати по укладеним умовам настав, проте доказів сплати заборгованості Відповідачем не надано, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог Позивача в частині стягнення 39 500 грн заборгованості за кредитом, 23 204,77 грн - зі сплати відсотків за користування кредитом, 4 977,00 грн - зі сплати комісії.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами п. 3.2.1.5.1 умов передбачено наступне: при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

За умовами договору (п. 3.2.1.5.4) нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.1.5.7 умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

На підставі наведених пунктів та у зв'язку із порушенням Відповідачем зобов'язань по Договору, Позивач просив стягнути Відповідача пеню за період прострочення з 04.09.2013р. по 13.02.2015р. в сумі 12 190,47 грн. Розрахунок визнаний судом вірним та стягнення пені є правомірним.

Стосовно заперечень Відповідача апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.05.2015р. вбачається , що Відповідач за власним рішенням 08.05.2015р., тобто після порушення провадження у справі №904/2028/15, яке відповідно до ухвали суду здійснено 13.03.2015р., припинила підприємницьку діяльність.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено (п. 4.7), що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак, у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 Господарського процесуального кодексу України та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 Господарського процесуального кодексу України, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення фізичною особою підприємницької діяльності та втрата нею статусу суб'єкта такої діяльності не призводять до втрати нею цивільної правоздатності, тому, враховуючи, що суб'єктний склад сторін у даній справі на час порушення судом провадження у справі відповідав вимогам ст. 1 та ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, то фізична особа ОСОБА_2, незалежно від припинення нею діяльності суб'єкта господарювання, є відповідальною за зобов'язаннями, що виникли у спорі. Підстави для припинення провадження у справі відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України таке право надано суду у виняткових випадках.

З огляду на те, що доказів виконання зобов`язання належним чином Відповідачем не надано, відсутність вини у невиконанні зобов`язання не доведена, майновий стан не підтверджений, клопотання про зменшення розміру санкцій не заявлялось ні в суді першої інстанції, ні в апеляції, у суду відсутні підстави для застосування положень ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровського області від 25.05.2015р. у справі № 904/2028/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 23.10.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Е.В. Орєшкіна