Рішення № 52710536, 15.10.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015 р.Справа №917/1995/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод",

вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36030

про стягнення 111 915,86 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про стягнення 111 915,86 грн., з яких 77 081,50 грн. основний борг, 17 948,88 грн. пені, 997,64 грн. 3 % річних, 15 887, 84 грн. інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором №3791 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.09.2015р., ухвала про відкладення розгляду справи від 29.09.2015р., що направлялись відповідачу за вказаною в позові адресою, отримані останнім, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення. Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Зважаючи на те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обовязком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що договір №3791 від 12.01.2015 р. укладено за рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1721/14 від 03.11.2014 року, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року. Відповідно до вказаного договору ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (надалі Теплопостачальна організація, позивач) зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі за адресою пров. Соколова, 9 - гуртожиток, а Публічне акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" (надалі Споживач, відповідач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію відповідно до умов Договору.

В пункті 24 Договору, Споживач зобов'язується проводити кінцеву оплату за опалення у строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 27 Договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягується 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, згідно вимог статті 625 ЦК України.

Позивач зазначив, що внаслідок невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати теплової енергії за останнім утворилась заборгованість в розмірі 77 081,50 грн. за період з 01.11.2014 р. по 30.04.2015 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 111 915,86 грн. заборгованості, яка утворилась на підставі договору №3791 від 12.01.2015 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.11.2014р. по 30.04.2015 р., в тому числі: 77 081,50 грн. основний борг, 17 948,88 грн. пеня 997,64 грн. 3% річних, 15 887, 84 грн. інфляційні втрати.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. №2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 77 081,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статей 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

В п. 27 Договору вказано, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягується 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, згідно вимог статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу до стягнення 17 948,88 грн. пені за період з 15.12.2014 р. по 31.07.2015 р., 997,64 грн. 3 % річних за період з 15.12.2014 р. по 31.07.2015 р., 15 887, 84 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 р. по червень 2015 р.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснивши перевірку нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 238,32 грн. покладаються на відповідача відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36030, код 13962568) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код 03338030) 77 081,50 грн. основного боргу, 17 948,88 грн. пені, 997,64 грн. 3% річних, 15 887, 84 грн. інфляційних втрат та 2 238,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 20.10.2015 р.

СуддяКульбако М.М.