Рішення № 52710410, 01.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015Справа №910/16646/15

За позовомпублічного акціонерного товариства «Авант-банк»До відповідачапублічного акціонерного товариства «Дельта банк»Треті особина стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинський консервний комбінат» 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» 4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» 5. Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації»Прозвернення стягнення на заставлене майно на суму 455895778,05 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача Пеліхос Є.М. (за дов.)

від відповідача Мединський М.М. (за дов.)

від третіх осіб 1. Гвоздецький А.М. (за дов.)

2. Краснокутська Н.М. (за дов.)

3. не з'явились

4. не з'явились

5. Давидков Д.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Авант-банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта банк» з такою вимогою: в рахунок виконання обов'язків ПАТ «Дельта банк» на користь ПАТ «Авант-банк» за договорами, що визначені в п. 1.3 договору застави майнових прав від 05 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Авант-банк» та ПАТ «Дельта банк» та п. 3 договору про внесення змін та доповнень до договору застави майнових прав від 05 лютого 2015 року, укладеного 12 лютого 2015 року ПАТ «Авант-банк» та ПАТ «Дельта банк», звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав, укладеного між ПАТ «Авант-банк» та ПАТ «Дельта банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевчук З.М. 05.02.2015 за реєстровим номером 213 (з урахуванням змін внесених договором про внесення змін та доповнень до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 12.02.2015 за реєстровим № 235), а саме: на майнові права за кредитними договорами:

- кредитний договір № 19К-Н від 21.01.2011 між ПАТ «Сведбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ «Фудмаркет», - 166009867,40 грн.

- кредитний договір № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором та ТОВ «Гайсинський консервний комбінат», - 11925122,19 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай», -14889139,96 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором , та ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», - 183183457,49 грн.

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 між АТ «Дельта банк» (кредитор), та державним підприємством (далі - ДП) «Завод 410 ЦА» (позичальник) - 79888191,01 грн.,

шляхом переводу на ПАТ «Авант-банк» всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за вказаними договорами на загальну суму грошової вимоги у розмірі 455895778,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту запровадження у ПАТ «Дельта банк» тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-банк» у зв'язку з наявністю у договорі застави майнових прав умови правочину уступки права вимоги з відкладальною умовою позивач набув всіх прав та обов'язків кредитора за вищевказаними кредитними договорами та договором кредитної лінії, укладеними між ПАТ «Дельта банк» та, відповідно, товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», товариством з обмеженою відповідальністю «Гайсинський консервний комбінат», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації».

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю. Заперечення відповідача ґрунтуються на такому:

- договір застави майнових прав є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 5 та7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- вимога позивача є вимогою, задоволення якої не може бути здійснено згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників ті інших кредиторів банку;

- договір застави майнових прав був предметом дослідження у судах у справах № 902/392/14 та № 916/4024/14, рішеннями у яких відмовлено у заміні ПАТ «Дельта банк» на ПАТ «Авант-банк».

Суд своєю ухвалою від 23.07.2015 залучив до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (третя особа-1), товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинський консервний комбінат» (третя особа-2), товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» (третя особа-3), товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (третя особа-4), державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» (третя особа-5).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» (третя особа-3) проти задоволення позову заперечило. Дана третя особа вважає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення лише з вартості заставленого майна. Він має перевагу на це майно перед іншими кредиторами. Таким чином, укладення договору застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні (оскільки він є способом забезпечення зобов'язань) на відміну від правочину відступлення права вимоги, за яким здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, на думку третьої особи-3, у позивача не виникло право на звернення стягнення за кредитними договорами, укладеним між відповідачем та третіми особами. Крім того, з моменту введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно (майнові права) банку.

З таких підстав проти позову заперечили товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинський консервний комбінат» (третя особа-2) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (третя особа-4).

Представник товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» у судових засіданнях позов підтримав.

Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» свою позицію по позову не сформувало.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.02.2015 публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» (заставодержатель) та публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (заставодавець) уклали договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 236 (далі - Договір), а 12.02.2015 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору (із змінами), предметом застави за договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитний договір). Станом на 05.02.2015 заборгованість за кредитними договорами становить 376007587,04 грн., в т.ч.:

- кредитний договір № 19К-Н від 21.01.2011 між ПАТ «Сведбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ «Фудмаркет», - 166009867,40 грн.

- кредитний договір № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором та ТОВ «Гайсинський консервний комбінат», - 11925122,19 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай», -14889139,96 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором , та ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», - 183183457,49 грн.

Станом на 12.02.2015 заборгованість за договором кредитної лінії становить 79888191,01 грн., в т. ч.:

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012 між АТ «Дельта Банк» (кредитор), та ДП «Завод 410 ЦА» (позичальник) - 79888191,01 грн.

За умовами п. 1.2. Договору (із змінами), майнові права сторони за домовленістю оцінили в сумі 455895778,05 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що виплавають (та/або випливатимуть) з договору про надання міжбанківського кредиту № ММ70343LG від 11.11.2014, договору про надання міжбанківського кредиту № MM69765LG від 26.09.2014, з договору №180814Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 18.08.2014, укладених між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до них, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них) та письмових повідомлень від заставодавця, (далі разом або окремо - кредитний договір), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

У п. 1.4. договору визначено, що кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 01.04.2015.

Згідно з умовами п. 3.1.4 Договору, заставодержатель має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, серед іншого, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.

Також п. 4.7 Договору встановлено, у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.4 договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора та боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за цим договором.

02.03.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних». На підставі вищевказаної постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення № 51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 71 від 08.04.2015, яким внесено зміни та запроваджено тимчасову адміністрацію до 02.09.2015.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на березень 2015 року) на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було покладено обов'язок забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених частиною третьою. 11 березня 2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк» затвердила протокол засідання комісії з перевірки правочинів. Відповідно до даного протоколу Договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 5 та 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема:

- постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» заборонено передавати забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором, однак Договір укладено без такого погодження;

- Договір надає позивачу, що є кредитором банку, переваги перед іншими кредиторами, оскільки передбачає безумовну передачу заставодержателю предметів застави;

- Договір не відповідає вимогам Закону України «Про заставу», оскільки не містить умов щодо розміру основного зобов'язання, строку його виконання, а тому внаслідок цього банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- уклавши Договір застави банк безоплатно здійснив відчуження майнових прав та відмовився від власних майнових вимог.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України)

З огляду на це закон виходить з презумпції правомірності договору, за винятком, якщо недійсність договору прямо не встановлена законом (нікчемний договір), або він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Станом на час укладення Договору підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку визначались ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких були такі підстави:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Наведені обставини у протоколі засідання комісії з перевірки правочинів, який 11 березня 2015 затвердила уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк», за твердженням відповідача, свідчить про нікчемність Договору саме з цих підстав.

Оскільки протоколі засідання комісії з перевірки правочинів, на рівні з іншими документами, є тільки одним із доказів у справі, який підлягає оцінці за правилами ст. 43 ГПК України, і не має заздалегідь визначеної сили, наведені у ньому обставини підлягають аналізу та оцінці на загальних підставах.

У зв'язку з цим доводи відповідача щодо нікчемності Договору є такими, що підлягають перевірці на предмет їх об'єктивності, достовірності та правомірності.

1. Порушення вимог постанови Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» щодо заборони передавати забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором.

Оцінюючи даний аргумент відповідача суд констатує, що чинним на час укладення Договору законодавством України (Договір підлягає оцінці на відповідність законодавству, чинному на час його укладення), у тому числі і Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не було передбачено застережень щодо заборони укладення даних договорів у зв'язку з прийняттям подібних постанов Національним банком України, рівно, як і не було передбачено такого наслідку порушення вимог Національного банку України як нікчемність договору. Отже, не додержання вимог постанови Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» не має встановлену законом недійсність Договору, тобто його нікчемність.

Також відсутні правові підстави для оцінки Договору на відповідність вищевказаній постанові в контексті вирішення питання його недійсності як оспорюваного правочину. Зокрема, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Виходячи з даної норми, зміст правочину підлягає оцінці на відповідність актам цивільного законодавства України. Даними актами є Конституція України, Цивільний кодекс України та інші закони, постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти органів державної влади (ст. 4 ЦК України). Нормативно-правовим актом є офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування (наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2005, № 34/5).

Постанова Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» не є нормативно-правовим актом, а тому недодержання її приписів не має наслідком невідповідності Договору передбаченим ст. 203 ЦК України вимогам чинності правочину.

2. Договір надає позивачу, що є кредитором банку, переваги перед іншими кредиторами, оскільки передбачає безумовну передачу заставодержателю предметів застави.

Перевіряючи правомірність даного аргументу відповідача суд виходить з того, що застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору, належить до забезпечувальних обтяжень, правовий режим регулювання яких здійснюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ст. 1, ст. 21 даного Закону).

В розумінні Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон) майнові права та обов'язки є рухомим майном, а тому норми даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За правилами ст. 5 Закону рухоме майн може бути предметом декількох обтяжень, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло попереднє зареєстроване обтяження. Договір, на підставі якого виникло приватне обтяження, не може забороняти встановлення публічного обтяження.

Договір не містить заборони передачі майнових прав в заставу іншим кредиторам відповідача і даних, які би свідчили про те, яким чином застава їх за Договором надала переваги позивачу перед іншими кредиторами, суду не подано. Обов'язок доведення вказаних обставин, в силу ст. 33 ГПК України, покладається на відповідача .

З огляду на це, відсутні обставини, які би свідчили про порушення вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на час укладення Договору).

3. Договір не відповідає вимогам Закону України «Про заставу», оскільки не містить умов щодо розміру основного зобов'язання, строку його виконання, а тому внаслідок цього банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Ці аргументи відповідача спростовують умовами Договору, оскільки розмір забезпеченого зобов'язання визначено пунктом 1.3. Договору, а термін його виконання - пунктом 1.4 Договору.

При цьому, термін «порядок здійснення операцій» не є тотожній терміну «зміст правочину». Порядок - це чітка послідовність дій певного процесу із зазначенням способів, форм, строків (термінів) ужиття працівниками банку цих дій. Таким чином, відповідач помилково ототожнює ці дві правові категорії. Порушення порядку вчинення Договору відповідачем суду не надано.

Отже, є не обґрунтованими доводи відповідача щодо невідповідності Договору вимогам п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на час укладення Договору).

4. Уклавши Договір застави банк безоплатно здійснив відчуження майнових прав та відмовився від власних майнових вимог.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на п. 4.7 Договору, яким встановлено, що у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.4 договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за цим договором. На думку відповідача, цей порядок відрізняється від звернення стягнення на предмет застави, визначеного Договором, Законом України «Про заставу» та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Застава є одним із засобів забезпечення виконання зобов'язань, при якому кредитор-заставодавець має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава носить похідний характер і залежність від заставного правовідношення, яке зумовлює призначення застави - забезпечувати основне зобов'язання.

Розділом 4 Договору, у тому числі і пунктом 4.7 Договору, визначено такий порядок звернення стягнення та реалізації майнових прав як відступлення вимоги. Відступлення заставодержателю права грошової вимоги, якщо предметом забезпечення є грошова вимога, як позасудовий спосіб звернення стягнення на заставлене майно, передбачено Законом Україну «Про заставу» (ст. 23) та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (п. 3 ч. 1 ст. 26).

Крім того, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ч. 5 ст. 32) при перевищені грошової суми, отриманої обтяжувачем за відповідним правом грошової вимоги, над розміром забезпеченої обтяженням вимоги, на останнього покладається обов'язок переказу даної суми боржнику.

З огляду на це, укладений Договір не є договором про безоплатне відчуження майнових прав, оскільки він врегульовує відносини застави як способу забезпечення зобов'язань. Визначена Договором процедура звернення стягнення на заставлені майнові права не суперечить Закону, а п. 4.7 є відступленням права вимоги з відкладальною умовою, який узгоджується з визначеним розділом 4 Договору порядком звернення стягнення та не суперечить йому.

Наведене свідчить про відсутність таких ознак нікчемності правочину як безоплатне відчуження майна, відмова від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дйшов висновку, що наведені у протоколі засідання комісії з перевірки правочинів, який 11 березня 2015 затвердила уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк», не свідчить про нікчемність Договору, а Доводи відповідача не є об'єктивними, достовірними. Наслідком цього є відсутність правових підстав вважати Договір нікчемним, тобто він є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 4.1 Договору, у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього Договору та чинного законодавства заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством України.

У п. 4.7 Договору встановлено, у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.4. договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за цим договором.

Зміст пункту 4.7 Договору обумовлює настання прав та обов'язків обставиною, тобто є відкладальною обставино (ч. 1 ст. 212 ЦК України).

Отже, виходячи з умов п. 4.7. договору та п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із запровадженням у відповідача тимчасової адміністрації позивач набув всіх майнових прав та обов'язків за заставленими майновими правами.

Право поєднання в одному договорі елементів різних договорів надано сторонам законом (ч. 2 ст. 628 ЦК України), а доводи третіх осіб про те, що укладення договору застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, не ґрунтуються ні на законі, ні на фактичних обставинах справи.

Порядок реалізації права грошової вимоги, яка є предметом забезпечувального обтяження, визначено ст. 32 Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

На вимокання даного порядку позивач здійснив державну реєстрацію обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг № 465464427 від 11.03.2015 (копія - в матеріалах справи).

Після реєстрації обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, позивач надіслав на адресу відповідача лист за № 15/03/51-БТ від 12.03.2015, в якому повідомив про настання події, із якою пов'язаний перехід всіх прав та обов'язків кредитора за кредитними договорами по відношенню до боржників.

Таким чином, позивач з моменту запровадження тимчасової адміністрації набув всіх майнових прав та обов'язків за заставленими майновими правами.

Дане набуття не пов'язано з задоволенням вимог вкладників та інших кредиторів банку під час дії тимчасової адміністрації або примусовим стягнення майна, а тому безпідставними є посилання відповідача та третіх осіб на ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підставу для відмови у позові. Набуття права вимоги не є задоволенням майнових вимог позивача і не тягне за собою припинення основного зобов'язання, виконання якого було забезпечено заставою. В разі недостатності коштів, отриманих за відповідними правами грошової вимоги, задоволення вимог позивача до відповідача повинно здійснюватись з урахуванням процедури, визначеної Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи відповідача про те, що договір застави майнових прав був предметом дослідження у судах у справах № 902/392/14 та № 916/4024/14, рішеннями у яких, що носять преюдиційний характер, відмовлено у заміні ПАТ «Дельта банк» на ПАТ «Авант-банк», не можуть бути покладені судом в основу рішення про відмову у позові у цій справі. Вищевказані рішення, на які посилається відповідач, не є преюдицією у розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки не пов'язані з встановленням обставин, а носять характер оцінки доказів, з якою даний суд не пов'язаний.

Оскільки, позивач з моменту запровадження тимчасової адміністрації відповідача набув всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за заставленими майновими правами, вимога позивача обраним ним способом не може бути задоволена.

Однак, враховуючи, що право вимоги позивача не визнається та оспорюється і, виходячи з визначеного ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини права позивача на ефективний засіб судового захисту, сама по собі дана обставина, враховуючи обґрунтованість та правомірність доводів позивача, не може бути підставою для відмови у позові.

З огляду на це, права позивача підлягають судовому захисту, а позов задоволенню шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Авант-банк» внаслідок набуття за договором застави майнових прав, укладеним між публічним акціонерним товариством «Авант-банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта банк», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевчук З.М. 05.02.2015 за реєстровим номером 213 (з урахуванням змін внесених договором про внесення змін та доповнень до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 12.02.2015 за реєстровим № 235), майнових прав та обов'язків кредитора на загальну суму грошової вимоги у розмірі 455895778,05 грн. за вказаними договорами:

- кредитний договір № 19К-Н від 21.01.2011, укладений між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», на суму 166009867,40 грн.;

- кредитний договір № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007, укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гайсинський консервний комбінат», на суму 11925122,19 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012, укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», на суму 14889139,96 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010, укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», на суму 183183457,49 грн.;

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012, укладений між акціонерним товариством «Дельта банк» та державним підприємством «Завод 410 ЦА», на суму 79888191,01 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на публічне акціонерне товариство «Дельта-банк» у розмірі 73080,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за публічним акціонерним товариством «Авант-банк» внаслідок набуття за договором застави майнових прав, укладеним між публічним акціонерним товариством «Авант-банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта банк», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевчук З.М. 05.02.2015 за реєстровим номером 213 (з урахуванням змін внесених договором про внесення змін та доповнень до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 12.02.2015 за реєстровим № 235), майнових прав та обов'язків кредитора на загальну суму грошової вимоги у розмірі 455895778,05 грн. за вказаними договорами:

- кредитний договір № 19К-Н від 21.01.2011, укладений між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», на суму 166009867,40 грн.;

- кредитний договір № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007, укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гайсинський консервний комбінат», на суму 11925122,19 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012, укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», на суму 14889139,96 грн.;

- кредитний договір № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010, укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», на суму 183183457,49 грн.;

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012, укладений між акціонерним товариством «Дельта банк» та державним підприємством «Завод 410 ЦА», на суму 79888191,01 грн..

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36 літ. «Б», код 34047020) на користь публічного акціонерного товариства «Авант банк» (03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 23, код 36406512) 73080 грн. судового збору.

Рішення підписано 23.10.2015

Суддя С.А. Ковтун