Рішення № 52702735, 23.10.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5792/15-ц

Провадження № 2/522/5463/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ Державтоінспекції з обслуговування м. Одеси УДАІ ГУМВС України в Одеській області, про визнання недійсними договорів, визнання права власності, скасування державної реєстрації, витребування майна та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ Державтоінспекції з обслуговування м. Одеси УДАІ ГУМВС України в Одеській області, про визнання недійсним укладеного 02.11.2013 р. від його імені з ФОП ОСОБА_3 договору № 6845/454, визнання недійсним укладеного 02.11.2013 р. від його імені з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу легкового автомобіля Ford Fusion, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом оформлення довідки-рахунка серії ААВ № 58055 від 01.11.2013 р., скасування державної реєстрації цього транспортного засобу проведеної ВРЕР ДАІ № 2 м. Одеси 02.11.2013р. з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, визнання за ним права власності на вказаний автомобіль та зобовязання ОСОБА_2 передати йому цей автомобіль, й стягнення з ФОП ОСОБА_3 і ОСОБА_2, з кожної, моральної шкоди в розмірі по 10000,00 грн. (а.с.3-8, 37-38).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що є власником автомобіля Ford Fusion, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, на підстав свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 452453 від 30.12.2011 р., але наприкінці січня 2014 року йому стало відомо, що вказаний автомобіль, без його відома та при невідомих йому обставинах, було відчужено і перереєстровано.

Також позивач вказує, що згодом йому стало відомо, що на підставі заяви від його імені на імя ФОП ОСОБА_3 від 02.11.2013 р. про перереєстрацію транспортного засобу, заяви від його імені на імя ФОП ОСОБА_3А . від 02.11.2013 р. про відчуження транспортного засобу, укладеного 02.11.2013 р. від його імені з ФОП ОСОБА_3 договору № 6845/454 від 02.11.2013 р., та акту № 454 від 02.11.2013 р. технічного стану транспортного засобу або його частини, що має ідентифікаційний номер, - 02.11.2013 р. на підставі довідки-рахунка серії ААВ № 584055 від 02.11.2013 р. належний йому автомобіль був зареєстрований ВРЕР ДАІ № 2 м. Одеси за ОСОБА_2, але він не підписував вказані документи та взагалі не мав наміру відчужувати належний йому автомобіль та, більш того, в період з 30.10.2013 р. по 06.11.2013 р. перебував за межами України, що підтверджується виданим туристичною компанією ANEX TOUR йому ваучером від 17.10.2013 р. за № 1422613.

Позивач просив розглянути справу без його участі та задовольнити позов, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Відповідачі ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 не повідомили суду причини своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені за допомогою телефонного звязку, що підтверджується телефонограми від 24.09.2015 р., які приєднані судом до матеріалів справи (а.с.85, 86).

Відділ Державтоінспекції з обслуговування м. Одеси УДАІ ГУМВС України в Одеській області не повідомив суду причину неявки свого представника, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про одержання ним судової повістки.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 452453, виданого 30.12.2011 р. РЕВ № 8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

На підставі заяви від імені позивача на імя ФОП ОСОБА_3 від 02.11.2013 р. про перереєстрацію транспортного засобу, заяви від імені позивача на імя ФОП ОСОБА_3А . від 02.11.2013 р. про відчуження транспортного засобу, укладеного від імені позивача з ФОП ОСОБА_3 договору № 6845/454 від 02.11.2013 р. та акту № 454 від 02.11.2013 р. технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, довідки-рахунка серії ААВ № 584055 від 02.11.2013 р., - 02.11.2013 р. належний позивачу автомобіль марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, був зареєстрований ВРЕР ДАІ № 2 м. Одеси за ОСОБА_2, що в свою чергу підтверджується виданим ОСОБА_2 свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ 433267 від 02.11.2013 р.

Позивач стверджує, що не мав наміру відчужувати вказаний автомобіль, що цей автомобіль було відчужено без його відома та при невідомих йому обставинах на підставі вищевказаних документів, які він не підписував, про що йому стало відомо лише наприкінці січня 2014 року.

Як вбачається з висновку експерта № 93 від 11.03.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_4 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Одеській залізниці, підписи розташовані : в заяві на імя директора ФОП ОСОБА_3 від 02.11.2013 р. про перереєстрування транспортного засобу, в заяві на імя директора ОСОБА_3 від 02.11.2013 р. про відчуження транспортного засобу; в графі «Сторана-1» договору № 6845/454 від 02.11.2013 р.; в графі «Комітент (довірена особа)» акту № 454 від 02.11.2013 р., - ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідачі не спростували вищевказані доводи позивача, а також не спростували згаданий висновок експерта № 93 від 11.03.2014 р.

Вирішуючи дану справу, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що укладений від імені позивача з ФОП ОСОБА_3 договір № 6845/454 від 02.11.2013 р. є договором комісії, а предметом цього договору є оформлення довідки-рахунку для продажу автомобіля.

Відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, одним із способів відчуження транспортного засобу є його продаж через оформлення довідки-рахунку.

Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. № 1200, визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами віх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельні меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 12 цього Порядку субєкт господарювання для продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, повинен мати довідки-рахунки.

Згідно п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджуються правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимога безпеки дорожнього руху, а також вимогам які є підставою для внесення змін до р реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, є довідка-рахунок за формою згідно х додатком 1, видана субєктом господарюванням, діяльність якого повязана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, підготовлена та видана ФОП ОСОБА_3, на виконання договору № 6845/454 від 02.11.2013 р., довідка-рахунок серії ААВ № 584055 від 02.11.2013 р. підтверджує продаж автомобіля марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, а саме перехід права власності на цей автомобіль від позивача до ОСОБА_2 та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу цього транспортного засобу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

З приписами ч. 1 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відпродати його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що укладений від імені позивача з ФОП ОСОБА_3 договір № 6845/454 від 02.11.2013 р. та укладений від імені позивача з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу оформлений довідкою-рахунком серії ААВ № 584055 від 02.11.2013 р., на підставі яких було відчужено автомобіль марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, є недійсними, оскільки ці правочини було вчинено поза волею позивача.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, повязаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, повязані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Згідно ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 1213 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У відповідності до ч. 1 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підставі (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому положення Глави 29 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про : 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо того, що у звязку з незаконним відчуженням належного йому автомобіля, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у його моральних стражданнях, повязаних з переживаннями та порушенням його права власності.

Враховуючи тяжкість і тривалість моральних страждань, які зазнав позивач, ступінь вини відповідачів у спричиненні позивачу моральної шкоди, на думку суду, відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 20000,00 грн. буде цілком відповідати засадам розумності, виваженості й справедливості та вимогам ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що в період з 30.10.2013 р. по 06.11.2013 р. він нібито перебував за межами України, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження цієї обставини, а саме свого закордонного паспорту з відповідними відмітками, а виданий йому туристичною компанією ANEX TOUR ваучер від 17.10.2013 р. за № 1422613 не є таким доказом.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Задовольнити позов ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір № 6845/454 від 02.11.2013 року, укладений від імені ОСОБА_1 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, укладений 02.11.2013 року від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 шляхом оформлення довідки-рахунка серії ААВ № 584055 від 02.11.2013 року.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_3, виданий Роздільнянським РВ ГУДМС України в Одеській області 22.01.2013 р., ІПН : НОМЕР_4, що зареєстрований за адресою : 65020, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Набережна, буд. 14) право власності на автомобіль марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Скасувати державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, проведену ВРЕР ДАІ № 2 м. Одеси 02.11.2013 року з ОСОБА_1 на ОСОБА_2.

Зобовязати ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_5, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) передати ОСОБА_1 автомобіль марки «Ford», модель «Fusion», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_6, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 03.10.1996 р., ІПН: НОМЕР_7, що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_5, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в рівних частинах судові витрати в сумі 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 75 коп. на користь ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Ільченко

23.10.2015