Рішення № 52689995, 16.09.2015, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2269/15-ц

№ 2/207/1105/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 рокуБаглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Смоли» про визнання незаконним наказу про накладання дисциплінарного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства «Смоли», у якій просила визнати незаконним наказ № 44/К від 21.04.2015 року «Про накладання дисциплінарного стягнення» та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з 01.07.2014 року працює на посаді радника директора з комерційної роботи ДП «Смоли». Наказом від 21.04.2015 року № 44/К «Про накладання дисциплінарного стягнення» їй було оголошено догану за порушення трудової дисципліни. У тексті даного наказу зазначено, що 23.03.2015 року позивачка була відсутня на своєму робочому місці без поважної причини протягом всього робочого часу, чим порушила п. 4 наказу підприємства «Про зупинку виробництва» № 225 від 03.09.2013 року і Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Даний наказ позивачка вважає незаконним, таким, що суперечить обєктивним обставинам та чинному законодавству і порушує її трудові права та охоронювані законом інтереси, оскільки порушень трудового законодавства з її боку не було.

Представник позивачки ОСОБА_2 заявлений позов підтримала повністю та пояснила, що з наказом підприємства «Про зупинку виробництва» № 225 від 03.09.2013 року, вимоги якого на думку адміністрації порушені, Позивачка ознайомлена не була у встановленому чинним законодавством порядку (ні при прийомі на роботу, ні у будь який інший час). Тільки після нарахування їй заробітної плати за лютий 2015, в усному порядку Позивачка дізналася, що для неї раптово встановлено неповний робочий тиждень.

На думку представника позивачки, зміна робочого графіку є істотною умовою праці, оскільки при прийнятті на роботу для позивачки було встановлено пятиденний робочий графік.

У порушення вимог ст. 32 КЗпП України та Колективного договору, роботодавець, не ознайомивши Позивачку з наказом від 03.09.2013 року № 225 «Про зупинку виробництва», без необхідного попередження, протизаконно змінив для неї істотні умови праці.

З наказом від 03.09.2013 року № 225 «Про зупинку виробництва» і новим графіком роботи Позивачка ознайомлена не була, а лише у березні 2015 року, помітила різке зменшення заробітної плати та дізналася про встановлення неповного робочого тижня.

Вважає, що за таких умов, роботодавець, не довівши до відома зміст зазначеного наказу, залишив за нею визначення робочих днів (виходів на роботу). Таким чином, у період з 23.03.2015 року по 27.03.2015 року нею було відпрацьовано чотири календарні дні, а саме: 24.03.2015 року, 25.03.2015 року, 26.03.2015 року, та 27.03.2015 року, що було пояснено нею письмово у відповідь на розпорядження директора ДП «Смоли» від 30.03.2015 року № 31.

За таких обставин, на думку представника Позивачки, з боку Позивачки, не було допущено порушення трудової дисципліни, тоді як накладання дисциплінарного стягнення на підставі звинувачення у порушенні нею вимог п. 4 наказу від 03.09.2013 року № 225 «Про зупинку виробництва», зі змістом якого вона навіть ознайомлена не була, як потребує діючий Кодекс законів про працю України, є необґрунтованим і незаконним порушенням її трудових прав.

З питання незаконного накладання на неї дисциплінарного стягнення, 28.04.2015 року Позивачка звернулася із відповідною заявою до комісії трудових спорів ДП «Смоли», але її заява так і не була розглянута і будь якої відповіді на неї вона не отримала дотепер.

Вважає позицію керівника ДП «Смоли» по відношенню до неї, упередженою і необґрунтованою, з порушенням її прав і законних інтересів та небажанням вирішувати спірне питання у досудовому порядку.

Представник Відповідача ОСОБА_3 предявлений до підприємства позов не визнала та пояснила, що 01.07.2014 року Позивачка прийнята на посаду радника директора з комерційної роботи в о. директора ДП «Смоли» ОСОБА_4.

Згідно п. 1.3. Посадової інструкції радника з комерційної роботи, затвердженої наказом в.о. директора від 05.08.2014 року, радник підпорядкований безпосередньо директору підприємства.

23.03.2015 року позивачка була відсутня на роботі в кабінеті № 212 А заводоуправління ДП "Смоли" у м. Дніпродзержинську протягом всього робочого часу, про свою відсутність на робочому місці, діючого директора підприємства не повідомила.

Згідно докладної референта директора ОСОБА_5 № 37 від 23.03.2015 року, вранці 23.03.2015 року телефоном, заступник директора з фінансів та комерції ДП «Смоли» ОСОБА_6 повідомив, що він та Позивачка знаходяться на лікарняному. Позивачка безпосередньо директора підприємства про можливий такий факт, не повідомляла.

Відповідно до отриманих пояснень від охорони заводоуправління ДП «Смоли» ОСОБА_7, 23.03.2015 року, Позивачка через прохідну заводоуправління ДП «Смоли» 23.03.2015 року (м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 179) не проходила.

23.03.2015 року факт відсутності Позивачки на робочому місці був закріплений актом, у складі заступника директора з економіки ОСОБА_8, начальника ВТФЗ ОСОБА_9, референта директора ОСОБА_5, з яким Позивачка ознайомлена.

24.03.2015 Позивачка зявилася на своєму робочому місці та не надала виправдувальних документів своєї відсутності.

31.03.2015 року у відповідь на розпорядження директора підприємства від 30.03.2015 року № 31, Позивачка підготувала пояснення з приводу відсутності на робочому місці 23.03.2015 року та не надала виправдувальних документів для підтвердження письмових пояснень.

Представник Відповідача вважає доводи Позивачки про визначення робочих днів (виходів на роботу) на власний розсуд, безпідставними та незаконними, оскільки право самостійно працівникам встановлювати виходи на роботу та визначення робочих днів тижня, тривалість щоденної роботи, законодавством не надано.

Відповідно до п.4 наказу ДП «Смоли» «Про зупинку виробництва» № 225 від 03.09.2013 року для працівників заводоуправління встановлено робочу неділю тривалістю 26.7 г. ( в т.ч. 26 годин 42 хв.) з графіком роботи з 08-00 до 15-30 хвилин тривалістю робочого дні 7 годин 30 хвилин (6,7 годин) з врахуванням обідньої перерви 48 хвилин з понеділка по четверг, пятниця вихідний для всіх працівників заводоуправління. Працівники підприємства працювали у визначений наказом робочий час протягом визначеного робочого тижня.

Як пояснила представник Відповідача, причини не ознайомлення Позивачки з наказом ДП «Смоли» «Про зупинку виробництва» № 225 від 03.09.2013 року при прийомі на роботі та згодом, діючому директору підприємства не відомі. Підстави для встановлення для Позивачки повного робочого часу не доведені, окремих письмових розпоряджень від в.о. директора ОСОБА_4 щодо Позивачки не було. У звязку з чим, діючому директору підприємства не доведено до відома Позивачкою про встановлення щодо неї при прийнятті на роботу пятиденного робочого тижня. З огляду на це, з моменту вступу на посаду діючого директора, нарахування заробітної плати щодо Позивачки здійснювалося відповідно як і іншим працівникам з урахуванням положень наказу № 225 від 03.09.2013 року.

Позивачка при виконанні покладених на неї посадових обовязків не могла не бути ознайомлена з наказом ДП «Смоли» від 03.09.2013 року № 225. Наказ ДП «Смоли» від 03.09.2013 року № 225 про зупинку виробничого процесу був основним у роботі всіх підрозділів, а особливо у комерційній, фінансово економічній роботі підприємства. Покладені на радника з комерційної роботи посадові функції та обовязки тісно взаємоповязані з даною роботою. Таким чином, Позивачка, перебуваючи на посаді радника директора з комерційної роботи не могла не бути ознайомлена з даним наказом.

Тому, доводи Позивачки, що вона не ознайомлена з наказом № 225 від 03.09.2013 року не відповідають фактичній дійсності.

Факт того, що Позивачка знаходилася на робочому місці 24.03.20015 року (вівторок), 25.03.2015 (середа), 26.03.2015 року (четверг), 27.03.2015 року (пятниця), а 23.03.2015 року (понеділок) була відсутня, підтверджений нею.

Таким чином, 23.03.2015 року є днем прогулу Позивачки, тобто відсутність на робочому місці, без поважних причин та без надання виправдувальних документів.

Згідно вимог КЗпП України, у разі порушення трудової дисципліни, роботодавець має право застосувати одну з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Упередженої та необґрунтованої позиції Відповідача по відношенню до Позивачки не могло бути, за відсутності будь яких підстав для цього.

Досудового врегулювання спору не могло бути, подана скарга Позивачки до комісії трудових спорів не могла бути розглянута, оскільки на підприємстві дана комісія відсутня.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. А отже, працівник має право на звернення безпосередньо до суду в будь-якому разі, якщо він вважає, що його права та законні інтереси були порушені роботодавцем, незалежно від того, чи створено на підприємстві КТС, чи попередньо звертався він до КТС, чи попередньо вживав заходів щодо врегулювання розбіжностей у безпосередніх переговорах із роботодавцем.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює на посаді інженера 1 категорії комерційного відділу з 2012 року та підтверджує, що 27.03.2015 року, у пятницю, Позивачка була присутня на робочому місці протягом всього робочого часу.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Позивачка працювала на підприємстві ДП «Смоли» з 01.07.2015 року по 17.08.2015 року на посаді радника директора з комерційної роботи.

Наказом ДП «Смоли» від 21.04.2015 року № 44/К «Про накладання дисциплінарного стягнення» їй було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що проявилася у відсутності на робочому місці 23.03.2015 року без поважної причини, протягом всього робочого часу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, прогул це відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дні, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З наказом від 21.04.2015 року № 44/К «Про накладання дисциплінарного стягнення» Позивачка ознайомлена того ж дня.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

На розпорядження директора ДП «Смоли» від 30.03.2015 року № 31, Позивачка надала письмові пояснення.

У своїх поясненнях від 31.03.2015 року за № 39, Позивачка пояснила, що після нарахування заробітної плати за лютий 2015 року дізналася, що її переведено на триденний графік роботи підприємства. З наказом про суттєву зміну умов праці та з графіком роботи ознайомлена не була, що повинно бути здійснено роботодавцем згідно ст. 32 КЗпП України. Таким чином, залишила право встановлення робочих днів (виходів на роботу), на свій розсуд та, що в період з 23.03.2015 року по 27.03.2015 року відпрацювала чотири календарні дні з 08 год.00 хвилин до 15 год. 30 хвилин, а саме 24.03.2015 року, 25.03.2015 року, 26.03.2015 року, 27.03.2015 року.

За порушення трудової дисципліни відповідно до ст. 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення у вигляді догани, застосоване до Позивачки в межах строків, визначених ст. 148 КЗпП України.

Суд вважає, що прийняття наказу про накладання дисциплінарного стягнення на Позивачку у вигляді догани за прогул здійснено відповідно до вимог 147-149 КЗпП України з дотриманням процедури застосування дисциплінарного стягнення.

Доводи Позивачки, що Відповідач, не ознайомив її з наказом ДП «Смоли» від 03.09.2013 року № 225 «Про зупинку виробництва», змінив істотні умови праці, порушивши вимоги ст. 32 КзпП України, у звязку з чим, їй надано право встановлення робочих днів (виходів на роботу) на власний розсуд, суд оцінює критично.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. В цьому випадку про зімну істотних умов праці систем розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 встановлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т.ч. перехід на бригадну або індивідуальну форму впровадження передових методів, технологій, тощо.

Наказом від 03.09.2015 року № 225 «Про зупинку виробництва» зупинено виробництво підприємства, що викликане відсутністю сировини у звязку ії зупинкою ПАТ «Дніпроазот», постачальника АВС, азоту, хлору.

Тобто, даним наказом на ДП «Смоли» запроваджено простій, що є відповідно до вимог ст.34 КЗпП України, зупиненням роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою застосовуються норми ст.113 КЗпП України, а не ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Як пояснив представник Відповідача, на підставі наказу № 225 від 03.09.2013 року працівники виробничих професій не виходили на роботу у період простою та отримували 2/3 заробітної плати у відповідності із законом. Черговий персонал отримував заробітну плату в повному обсязі з усіма додатковими виплатами в межах законодавства. Працівники заводоуправління працювали за скороченим графіком роботи.

Жодних заяв, скарг від працівників підприємства про відмову працювати на умовах неповного робочого часу, не було.

Суд дійшов висновку, що процедура попередження працівників за два місяці, що передбачена ст. 32 КЗпП України, на яку посилається Позивачка у позові, у цьому випадку не застосовується, оскільки змін в організації виробництва і праці на підприємстві не було; на підприємстві запроваджено простій з відповідним графіком роботи, а Позивачка фактично з ним була ознайомлена, перебуваючи на посаді радника директора з комерційної роботи, тому відсутні підстави у Позивачки на власний розсуд встановлювати робочі дні (виходи на роботу). Причина відсутності Позивачки 23.03.2015 року на роботі протягом всього робочого часу, не доведена.

Ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 139 КзпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

З огляду на наведене, суд вважає, що наказ від 21.04.2015 року № 44/К «Про накладання дисциплінарного стягнення» прийнятий з дотриманням всіх вимог діючого законодавства, в тому числі КЗпП України.

Керуючись ч. 3 ст.ст. 32, 34, 113, 139, 147-149 КЗпП України, ст.ст. 8, 15, 60 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Смоли» про визнання незаконним наказу № 44/К від 21.04.2015 року «Про накладання дисциплінарного стягнення», - відмовити.

Протягом десяти днів з дня проголошення цього рішення сторонами або їх представниками може бути подана апеляційна скарга на рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Суддя В.Г. Тюлюнова