Постанова № 52688650, 21.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 жовтня 2015 року

(11 год. 20 хв.)

Справа № 808/7090/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Державного підприємства Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України про стягнення податкового боргу.

11.09.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заявою Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Державного підприємства Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України (далі – відповідач), в якому позивач просить: стягнути кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб у розмір 60572,50 грн. з рахунків платника податків у банках обслуговуючих відповідача.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 60572,50 грн., в тому числі, з податку на додану вартість у сумі 4304,81 грн., з земельного податку з юридичних осіб у сумі 56267,69 грн. Борг виник внаслідок несплати підприємством узгоджених сум податкових зобов’язань, визначених самостійно у податковій звітності.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 14.09.2015 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 01.10.2015.

У визначений судом строк від позивача до суду надійшов уточнений адміністративний позов, у якому позивач зазначив поштову адресу відповідача.

Ухвалою судді від 05.10.2015 було відкрите провадження у справі, судове засідання призначене на 21.10.2015.

21.10.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на позовних вимогах наполягає.

У судове засідання 21.10.2015 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 30.10.1995 зареєстрований в якості юридичної особи.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем було подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за 2014 рік №9053762319 від 18.09.2014, якою самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 8174,00 грн., терміном сплати до 30.09.2014.

Згідно даних облікової картки відповідача та довідки про частину податкового боргу відповідачем було частково сплачено наявну заборгованість у розмірі 3869,19 грн.

Отже, згідно даних облікової картки відповідача та довідки про частину податкового боргу загальна сума боргу відповідача з податку на додану вартість складає 8174,00 грн. - 3869,19 грн. = 4304,81 грн.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем були подані позивачу податкові декларації з плати за землю:

- від 01.02.2014 №9003747441, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов’язання з земельного податку за 2014 рік у розмірі 42449,10 грн., з щомісячним платежем з січня по листопад 2014 року – 3537,42 грн. та за грудень 2014 року – 3537,48 грн.

- від 22.02.2015 №9020788208, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов’язання з земельного податку за 2015 рік у розмірі 51661,45 грн., з щомісячним платежем з січня по листопад 2015 року – 4305,12 грн. та за грудень 2015 року – 4305,13 грн.

До податкової декларації з плати за землю від 01.02.2014 №9003747441 відповідачем була подана уточнююча декларація від 07.08.2014 №9045529172, відповідно до якої відповідачем самостійно було збільшено податкові зобов’язання з земельного податку за 2014 рік з серпня по листопад 2014 року на суму 1842,49 грн., за грудень 2014 року на суму 1842,43 грн.

Податковий борг з земельного податку виник у зв’язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов’язань з земельного податку з серпня 2014 року по січень 2015 року на суму (3537,42 грн. х 5) + 3537,48 грн. + (1842,49 грн. х 4) + 1842,43 грн. = 30436,97 грн., з березня по липень 2015 року на суму 4305,12 грн. х 6 = 25830,72 грн.

Судом встановлено, що згідно даних облікової картки відповідача та довідки про частину податкового боргу загальна сума боргу відповідача з земельного податку складає 30436,97 грн. + 25830,72 грн. = 56267,69 грн.

Отже, згідно даних облікової картки відповідача та довідки про частину податкового боргу загальна сума боргу відповідача становить 4304,81 грн. + 56267,69 грн. = 60572,50 грн.

Вищезазначені суми грошових зобов’язань відповідачем не були сплачені.

20.01.2014 у зв’язку із виникненням у відповідача податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням позивачем була сформована та направлена податкова вимога №470-11 на суму 6103,81 грн. Вказана податкова вимога була отримана відповідачем 28.01.2014.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 16.1 п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зазначені строки нараховані податкові зобов’язання не сплачено, тому згідно п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У ст. 285 Податкового кодексу України зазначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку, відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України, є дані державного земельного кадастру.

Згідно п. 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання зазначених норм права, у зв’язку з непогашенням відповідачем податкового боргу, податківцями була направлена в його адресу податкова вимога від 20.01.2014 №470-11, сума грошового зобов’язання визначена у розмірі 6103,81 грн. Вказана податкова вимога була отримана відповідачем 28.01.2014.

Вищенаведеними нормативними актами не передбачено направлення податкової вимоги в інших випадках.

Пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, тому у суду відсутні підстави вважати податкову вимогу від 20.01.2014 №470-11 відкликаною. Відтак, податкова вимога позивача від 20.01.2014 №470-11 є чинною.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.137 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування вимог позивача, тому, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, суд доходить висновку про наявність необхідної сукупності обставин, які дають підставу для висновку щодо правомірності заявленого позову.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, вказана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Державного підприємства Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05447585, зареєстроване: 71100, м. Бердянськ, вул. Макарова, буд. 12), з рахунків в банках, які його обслуговують, податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмір 56267,69 грн. (п’ятдесят шість тисяч двісті шістдесят сім гривень 69 коп.) на р/р 33213811700011, код платежу - 18010500, отримувач – Місцевий бюджет, банк отримувача – Бердянський УДКСУ Запорізької області, код ЄДРПОУ 38042560, МФО 813015.

Стягнути з Державного підприємства Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05447585, зареєстроване: 71100, м. Бердянськ, вул. Макарова, буд. 12), з рахунків в банках, які його обслуговують, податковий борг з податку на додану вартість у розмір 4304,81 грн. (чотири тисячі триста чотири гривні 81 коп.) на р/р 31115029700011, код платежу - 14010100, отримувач – Державний бюджет, банк отримувача – Бердянський УДКСУ Запорізької області, код ЄДРПОУ 38042560, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль