Рішення № 52688376, 19.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2015 р.

Справа № 916/3698/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНФО ЛТД";

про стягнення 11 100 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНФО ЛТД", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 11 100 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНФО ЛТД" умов укладеного між сторонами по справі договору на транспортне експедирування № Д35 від 17.02.2014р., зазначаючи, що строк позовної давності на пред’явлення позовних вимог був перерваний 25.09.2014р. шляхом часткового погашення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. було порушено провадження у справі №916/3698/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 23.09.2015 року.

Ухвалою суду від 23.09.2015р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання ним витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 19.10.2015р.

У судове засідання 19.10.2015р. представник позивача не з’явився, проте надіслав для огляду оригінали документів та просив розглянути справу за його відсутністю (а.с.50).

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНФО ЛТД" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 03.09.2015 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 23.09.2015 року на адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.41-42), на поштову адресу, зазначену у договорі (49041, м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 4), а також на адресу керівника товариства, у судові засідання не з’являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення вищевказаних ухвал були повернуті поштою з відміткою «за зазначеною адресою не проживає»; «за закінченням терміну зберігання», суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНФО ЛТД" (Експедитор) було укладено договір на транспортне експедирування № Д35 (а.с.10-11), предметом якого відповідно до п. 1.1 є взаємовідносини, які виникають між Експедитором та Перевізником при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами Перевізника по замовленням (заявкам) Експедитора від імені та за дорученням Замовника та пов’язаних із ними різноманітних послуг (а.с.10-11).

Згідно п. 2.1 договору умови перевезень на транспортно-експедиційне обслуговування регулюються Цивільним та Господарським кодексом України, Законом України «про транспортно-експедиційну діяльність», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.), Статутом автомобільного транспорту України, іншими нормативними актами та угодами, що регулюють правовідносини при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом та наданні транспортно-експедиційних послуг.

Положеннями п. 3.2.7 договору закріплено, що Експедитор зобов’язаний оплатити послуги Перевізника на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціни, порядок і термін оплати обумовлюються в замовленні на перевезення (заявці), що направляється Перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

Оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором в національній валюті на розрахунковий рахунок Перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу товаро - транспортних документів з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, договору та замовлень (заявок) з «мокрою» печаткою та підписом уповноваженої особи Перевізника. Безготівковий розрахунок за рахунок Експедитора, готівковий – за Перевізника (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. чи до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, надавши послуги з організації перевезень на суму 18200 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних автоперевезень № 59 від 19.02.2014р. (а.с.24) та № 61 від 20.02.2014р. (а.с.20).

Про сплату сум за вказаними актами надання послуг позивачем були виставлені відповідні рахунки: №Счт-000074 від 19.02.2014р. та №Счт-000076 від 20.02.2014р. (а.с.17,22).

Водночас, як слідує з відомостей, наданих позивачем, і інше не спростовано в процесі розгляду справи, відповідачем надані послуги були сплачені частково, на суму 7 100 грн., у зв’язку із чим у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі 11 100 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 11 100 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд не надає оцінку доводам позивача про дотримання ним строку позовної давності на пред’явлення позовних вимог.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНФО ЛТД" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Лесі Українки, буд. 51, код ЄДРПОУ 20228722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" (61034, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10, код ЄДРПОУ 34954579) суму основного боргу у розмірі 11 100 /одинадцять тисяч сто/ грн. 00 коп. та 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 жовтня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська