Ухвала суду № 52687568, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/14902/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представника позивача - Противні С.Л., представника відповідача - Косинської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у адміністративній справі за позовом ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ПАТ «Перший Український міжнародний банк»звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, в якому просив:

- визнати дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві під час проведення 01.08.2014 позапланової перевірки ПАТ «ПУМБ» неправомірними.

- скасувати припис від 01.08.2014 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві;

- скасувати постанову від 07.08.2014 № 246/14/7/26-35/0708/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 54810,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2014 року позов задоволено частково: скасовано припис від 01.08.2014 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві; скасовано постанову від 07.08.2014 № 246/14/7/26-35/0708/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 54810,00 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2014 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задоволено повністю: визнано дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві під час проведення 01.08.2014 позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» протиправними; скасовано припис від 01.08.2014 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві; скасовано постанову від 07.08.2014 № 246/14/7/26-35/0708/02/2 про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 54810,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала до Вищого адміністративного суду України клопотання про заміну відповідача у справі.

Проте, як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду, колегією суддів під час розгляду справи протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача про процесуальне правонаступництво з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Враховуючи викладене, клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволенню не підлягає, оскільки відповідна заміна відповідача була здійснена судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, з підстав необхідності проведення перевірки достовірності даних наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень відділення банку поштова/будівельна адреса-проспект Оболонський, 22в» в Оболонському районі м. Києва у присутності підрядника - керівника ТОВ «Київ Інвест-буд» - Селих Ольги Іванівни, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил реконструкція нежитлових приміщень № 30, № 31 під офіс з влаштуванням окремого входу по вул. Л.Первомайського, буд. 3 у Печерському районі м. Києва.

За результатами перевірки встановлено, що на проспекті Оболонський, 22-В Оболонського району м. Києва підрядною організацією - ТОВ «Київ Інвест-буд», на замовлення ПАТ «Перший Український міжнародний банк» виконуються будівельні роботи із реконструкції нежитлових приміщень відділення банку на підставі декларації на початок виконання будівельних робіт КВ № 082141900690 від 09.07.2014 року зареєстрованої Інспекцією державною архітектурно-будівельною контролю у м. Києві.

Під час перевірки встановлено, що замовник будівництва - ПАТ «Перший Український міжнародний банк» експлуатує нежитлові приміщення відділення банку по проспекту Оболонський, 22-В в Оболонському районі м. Києва без документа, який надає право на експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, в установленому законодавством порядку, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 01.08.2014 року та видано припис з вимогою заборонити експлуатацію та усунути виявлені порушення містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства до 01.09.2014 року.

Крім того Інспекцією складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01.08.2014 року та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.08.2014 року № 246/14/7/26-35/0708/02/2, за якою на позивача накладено штраф у розмірі 54810 гривень.

Вважаючи, дії по проведенню перевірки, припис та постанову протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що перевірка була проведена відповідно до законодавства, а тому вимога про визнання протиправними дій відповідача при проведенні перевірки задоволенню не підлягає. Разом з тим, дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил підлягають скасуванню з підстав прийняття їх не уповноваженою особою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані припис та постанова є протиправними, оскільки відповідачем було порушено порядок проведення перевірки.

Суд касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Обов'язково у судовому рішенні суд має зазначити мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався відповідно до ст.ст. 163 та 206 КАС України.

Також, відповідно до КАС України під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Між тим, в порушення вказаних норм процесуального права, судом першої інстанції під час розгляду справи, не досліджувалось питання щодо наявності чи відсутності в діях позивача правопорушень у сфері містобудівної діяльності, що знайшли своє відображення в Акті відповідача за наслідками проведеної позапланової перевірки, та на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржувані припис та постанову про накладення штрафу.

Апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув, рішення суду першої інстанції скасував, та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. В обґрунтування протиправності припису та постанови про накладення штрафних санкцій апеляційний суд вказав виключно на недотримання відповідачем порядку проведення позапланової перевірки, як то неналежне повідомлення позивача про її проведення.

В свою чергу, відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим, Положеннями Порядку № 553 не передбачено обов'язку Інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю повідомляти суб'єкта містобудування про проведення позапланової перевірки.

Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що навіть встановлення факту не повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки не може автоматично тягнути за собою визнання протиправними оскаржуваних припису та постанови, без дослідження питання щодо наявності чи відсутності в діях позивача правопорушень у сфері містобудівної діяльності, які і стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу.

В силу частини 4 статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України, що в свою чергу, не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: