Ухвала суду № 52687392, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/10786/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Тищенко О.В., Шевченко А.О.

відповідача - Макаренка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014

у справі № 810/6201/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0002662201 від 24.10.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДК Ельбрус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» за період діяльності 2014 рік, складено акт № 512/10-13-22-03/37091235 від 07.10.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) на загальну суму 3 170 659 грн., в т.ч. за січень 2014 року на суму 1 470 750 грн., за лютий 2014 року на суму 958 117 грн., за березень 2014 року на суму 630 187 грн., за квітень 2014 року на суму 111 605 грн.

Такий висновок податкового органу зроблений на підставі постанови слідчого з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Сергієнко А.В. від 25.09.2014, даних інформаційних ресурсів податкових органів, листа ГУ Міндоходів у Київській області від 14.04.2014 № 2733/7/36-22-03-11/45, протоколу допиту свідка від 25.03.2014 директора ПП «ОК «Ельбрус», службової записки оперуповноваженого ГУ Міндоходів у Київській області.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що на всіх податкових накладних, виписаних ПП «ОК «Ельбрус» на користь ТОВ «ДК Ельбрус» наявний підпис ОСОБА_6, яка заперечує свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності ПП «ОК «Ельбрус».

До перевірки не надано підтверджуючих документів щодо транспортування товару, а саме: товарно-транспортні накладні, згідно яких можливо б було встановити суб'єкта господарської діяльності, який здійснював транспортування товару та маршрут даного товару.

В ході відпрацювання встановлено, що ТОВ «ДК Ельбрус» за перевіряємий період перебувало в господарських відносинах з ПП «ОК «Ельбрус» за період січень-липень 2014 року на загальну суму 19 023 954 грн., в т.ч. ПДВ - 3 170 659 грн.

Згідно отриманої інформації встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ПП «ОК «Ельбрус» являється гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Співробітниками оперативного управління ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено та опитано гр. ОСОБА_6 по кримінальному провадженню від 05.03.2014 № 32014100000000036, порушеному відносно службових осіб ТОВ «ДК Ельбрус» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Так, в ході допиту було встановлено, що гр. ОСОБА_6 до фінансово-господарської діяльності ПП «ОК «Ельбрус» не має жодного відношення, а також було з'ясовано, що дане підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США, без мети ведення підприємницької діяльності. Де перебувають реєстраційні документи, печатка підприємства, фінансово-господарські документи їй особисто не відомо.

На підставі чого, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «ОК «Ельбрус» є фіктивними правочинами та такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.10.2014 відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0002662201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 963 324 грн., в т.ч.: 3 170 659 грн. основного платежу та 792 665 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.09.2011 між позивачем (Покупець) та ПП «ОК «Ельбрус» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/09/04-11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується здійснити поставку UNI Скретч-карт для поповнення абонентського рахунку/номеру у телекомунікаційній мережі Київстар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов, викладених у цьому договорі.

Факт виконання господарських операцій між ТОВ «ДК Ельбрус» і ПП «ОК «Ельбрус» судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними.

Суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту у відповідний період, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з документального підтвердження фактичного здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП «ОК «Ельбрус» товару - UNI Скретч-карт для поповнення абонентського рахунку/номеру у телекомунікаційній мережі Київстар; на час укладання та виконання зазначеного правочину ПП «ОК «Ельбрус» було зареєстровано як юридичну особу та платником податку на додану вартість; документи, які були використані в ході перевірки та на підставі яких були зроблені висновки щодо порушень ним податкового законодавства (протокол допиту свідка від 25.03.2014 директора ПП «ОК «Ельбрус», витяг із кримінального провадження № 32014100000000036 від 05.03.2014), відповідно до ст. ст. 20, 21 Податкового кодексу України не можуть бути підставою для висновків, наведених в акті перевірки; з 29.09.2012 позивач володіє та експлуатує пікап FORD F-150, реєстраційний номер ELBRUS, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та фото-таблицею його експлуатації для ведення фінансово-господарської діяльності; ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Циктіч В.М. від 29.10.2014, дослідивши покази ОСОБА_6, відповідь від 03.06.2014 старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндодходів в АР Крим Самородова М.В., висновок експерта від 04.07.2014 № 297 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи підписів на фінансово-господарських документах ПП «OK «Ельбрус», якою встановлено, що підписи виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, і висновок № 0980 судового експерта ОСОБА_8 від 28.10.2014, згідно якого підписи ОСОБА_6 у договорі купівлі-продажу від 01.09.2011 та додатках до нього, у податкових та видаткових накладних за 2014 рік виконані самою ОСОБА_6, встановлено, що пред'явлена слідством підозра директору позивача у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 212 КК України не обґрунтована, тому у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 2-го відділу KP СУ ФР Міндоходів у м. Києві Андрійчук Л.І. про застосування до директора запобіжного заходу у вигляді застави відмовлено; згідно висновку № 0980 судового експерта ОСОБА_8 від 28.10.2014 підписи ОСОБА_6 у договорі купівлі-продажу від 01.09.2011, у податкових та видаткових накладних за 2014 рік виконані самою ОСОБА_6; 22.10.2014 позивачем від Київської Незалежної Судово-Експертної Установи отримано висновок експерта № 0973 від 22.10.2014, згідно якого висновки викладені в акті перевірки № 512/10-13-22-03/37091235 від 07.10.2014 документально та нормативно не підтверджуються; згідно висновку № 1059 судово-економічної експертизи від 25.12.2014 встановлено, що висновки викладені в акті перевірки № 512/10-13-22-03/37091235 від 07.10.2014 документально та нормативно не підтверджуються навіть із врахуванням матеріалів кримінального провадження.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару, за наявності належних первинних документів, що підтверджують купівлю товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операції.

Слід також зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Сам факт порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «ДК Ельбрус» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами правовідносин з ПП «OK «Ельбрус».

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, формування податкового кредиту спірного періоду здійснене позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний