Ухвала суду № 52687387, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/25106/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року

по справі № 826/1884/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ТОВ «Клуб сиру» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0014902205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Клуб сиру» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1819169,00 грн. за період червень 2014 року.

Керуючись висновками перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0014902205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2728754,00 грн., в тому числі основний платіж - 1819169,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 909585,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено апеляційним судом, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Агентство маркетингових досліджень» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договором № 39359 про надання послуг від 01.01.2014 року разом з додатками; актом №005132 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року; актом №006039 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 31.05.2014 року; звітами про надані послуги за квітень та травень 2014 року; податковими накладними №556 від 29.04.2014 року №597 від 30.04.2014 року, №748 від 31.05.2014 року; платіжними дорученнями №609 від 29.05.2014 року №358 від 29.04.2014 року, №805 від 27.06.2014 року та ін.

Наявність слайдів у звітах маркетингових досліджень також підтверджується матеріалами справи.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТМ «Весела ферма», судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що така продукція виготовлялась та реалізовувалась TOB «Клуб сиру», а саме - позивач виготовляв твердий сир і масло вершкове під ТМ «Весела ферма» (яка належала TOB «АТБ-МАРКЕТ»).

У квітні-травні 2014 року ТОВ «Клуб сиру» отримувало маркетингові послуги від ПП «Агентство маркетингових досліджень» щодо таких видів продукції під ТМ «Весела ферма»: квітень 2014 року - сир твердий «Гауда»; травень 2014 року - масло вершкове, сир твердий «Голландський», сир твердий «Російський», сир твердий «Звенигородський», сир твердий «Гауда».

Таким чином, з наведеного вбачається, що ТOB «Клуб сиру» є виробником продукції, яка реалізовується під ТМ «Весела ферма», і як виробник ТОВ «Клуб сиру» отримувало інформацію про результати реалізації продукції, переваги споживачів, залишки вказаної продукції у мережі магазинів «АТБ-МАРКЕТ», яка, у свою чергу, була необхідна для планування об'ємів виробництва продукції, безпосередньо пов'язаної із господарською діяльністю позивача.

Крім того, згідно довідки про обґрунтування економічної вигоди та доданим до неї витягам із Оборотно-сальдової відомості, згідно якої у 2013 році обороти TOB «Клуб сиру» з TOB «АТБ-МАРКЕТ» по дебету склали - 277137678,96 грн. з ПДВ., у 2014 році обороти TOB «Клуб сиру» з TOB «АТБ-МАРКЕТ» по дебету склали - 296152491,35 грн. з ПДВ.

Таким чином, у 2014 році у порівнянні з 2013 роком оборотів між - TOB «Клуб сиру» з TOB «АТБ-МАРКЕТ», мережею, по якій саме і надавалися послуги у березні 2014 року за Договором №39359, збільшено на 19014812,39 грн.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по справі № 826/1884/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписРибченко А.О. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 16.10.2015 р.