Ухвала суду № 52687338, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/37130/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року

у справі № 808/9127/14 (ДО/808/1250/14)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» (далі - позивач, ТОВ «Катоіл плюс»)

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Краматорську)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Катоіл плюс» звернулось у грудні 2014 року до суду з позовом до ДПІ у м. Краматорську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 року № 0000162201/29355 та № 0000172201/29356.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.07.2009 року по 31.07.2012 року, результати якої оформлено актом від 07.12.2012 року № 2423/22-1-36332535, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого завищено валові доходи за 3 квартал у розмірі 143 793,00 гривні та занижено податок на прибуток підприємства всього у сумі 283 621,00 гривня; пп. 3.1.1 п. 3.1 п. 4.1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено податкові зобов'язання за серпень 2010 року на суму 28 759,00 гривень, завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 28 759,00 гривень та занижено податок на додану вартість всього у сумі 226 895,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року: № 0000162201/29355, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 226 895,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 723,75 гривні; № 0000172201/29356, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 283 621,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70 905,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки первинні документи, у тому числі і податкові накладні, видані ТОВ «Донтрансторг», не можуть свідчити про реальність здійснення поставки нафтопродуктів ТОВ «Катоіл плюс», у зв'язку з тим, що ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24.13.2013 року у справі № 255/15917/13-к встановлено факти, які вказують на неможливість складання та підписання первинних документів ОСОБА_4 як директором ТОВ «Донтрансторг», оскільки у липні 2009 року останній передав установчі документи та печатку товариства ОСОБА_5

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті.

Приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач (покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ «Донтрансторг» (продавець) за договорами від 26.11.2009 року № 26/11-09 та від 08.02.2010 року № 8/02-10, відповідно до умов яких продавець передає у власність покупця бензин (А-80, А-92, А-95) та дизельне паливо.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, акту приймання, змінних звітів операторів, якими здійснювалось приймання та реалізація отриманих нафтопродуктів.

Як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, для формування податкового кредиту необхідно оцінювати реальність (фактичність) проведеної господарської операції.

Так, при дослідженні зазначених документів судом під час апеляційного розгляду встановлено, що такі складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що порушення контрагентом податкового законодавства, так само як і протиправна діяльність посадових осіб цього контрагента, встановлена вироком суду не може впливати на правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку, а тому колегія суддів вважає за необхідне зауважити про безпідставність посилань податкового органу на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24.13.2013 року у справі № 255/15917/13-к, оскільки зазначене судове рішення не містить будь-яких посилань на взаємовідносини зазначеного підприємства з ТОВ «Катоіл плюс».

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги ТОВ «Катоіл плюс».

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у справі № 808/9127/14 (ДО/808/1250/14) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько