Ухвала суду № 52687318, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30452/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року

у справі № 826/3787/15

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФО-П ОСОБА_4)

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась у березні 2015 року до суду з позовом до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 636 372,64 гривні.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СПД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 року № 494/26-56-17-01-04/1211004081.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 року: № 0000582656170109, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 гривень; № 0000592656170109, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 549 757,29 гривень; № 0000602656170109, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі сумі 70 778,50 гривень.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2013 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.08.2013 року № 0000602656170109, № 0000592656170109 та № 0000582656170109, яку в подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, при дослідженні наявних у матеріалах справи податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість судами встановлено, що відповідачем визначено щомісячні авансові внески, зокрема, у деклараціях: № 9087369477 від 11.02.2013 року термін сплати 15.03.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 гривні; № 9087369477 від 11.02.2013 року термін сплати 15.05.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 гривні; № 9087369477 від 11.02.2013 року термін сплати 15.08.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 гривні; № 9087369477 від 11.02.2013 року термін сплати 15.11.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 гривні; № 9087368736 від 11.02.2013 року термін сплати 31.07.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 2218,00 гривень; № 9087639603 від 30.04.2013 року термін сплати 31.07.2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 2218,00 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за ФО-П ОСОБА_4 обліковується податковий борг на загальну суму 636 372,64 гривні, у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 79 789,57 гривень та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 556 583,07 гривні.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому, на виконання вимог ст. 59 ПК України, позивачем сформовано податкову вимогу від 17.12.2014 року № 7505-25, якою визначено суму податкового боргу платника податків у сумі 636 372,64 гривні за узгодженими станом на 16.12.2014 року зобов'язаннями та надіслано на адресу відповідача, яку отримано останнім 29.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Приписами п. 58.13 ст. 58 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

З аналізу наведених норм вбачається, що зазначені суми податкових зобов'язань є узгодженими, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що за встановлених обставин, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку відповідачем не сплачується, та з урахуванням вчинених заходів, які вживалися позивачем щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суди попередніх інстанцій, враховуючи повноваження податкового органу, які визначено п. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України, дійшли обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та правомірно стягнули з ФО-П ОСОБА_4 заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість у сумі 636 372,64 гривні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі № 826/3787/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько