Ухвала суду № 52687303, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/37254/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Ковпатюк Л.О.,

представника відповідача Іващенка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року

у справі № 810/2767/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО» (далі - позивач, ТОВ «КЛО»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області)

третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-ОЙЛ» (далі - третя особа, ТОВ «КЛО-ОЙЛ»)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «КЛО» звернулось у листопаді 2008 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2008 року № 0001212300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2008 року № 0001212300/0 щодо визначення ТОВ «КЛО» податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 17 200 000,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій на вказану суму, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів попередніх інстанції залишені без змін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2008 року № 0001212300/0 щодо визначення ТОВ «КЛО» податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 17 200 000,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій на вказану суму.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2008 року № 424/23-1/21563629, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат за 3 квартали 2007 року безпідставно віднесено витрати на придбання векселів в сумі 68 800 000,00 гривень, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2007 року на 17 200 000,00 гривень; пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до валових доходів за 1 квартал 2008 року не враховано доходи від оренди на суму 21 648,00 гривень, в результаті чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2008 року на суму 5412.00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.10.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001212300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 34 410 824,00 гривні, у тому числі за основним платежем 17 205 412,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17 205 412,00 гривень.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 року, передана на новий розгляд справа стосувалась нарахування відповідачем податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з висновками акту відповідача про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у безпідставному включенні до складу валових витрат за 3 квартали 2007 року витрат на придбання векселів у сумі 68 800 000,00 гривень, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 3 квартали 2007 року на 17 200 000,00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшов висновку про те, що у позивача не виникло права переносити від'ємний фінансовий результат по операціях з цінними паперами до валових витрат загального обліку податку на прибуток за 3 квартали 2007 року, оскільки векселі, номінальна вартість на придбання яких була внесена позивачем до валових витрат були придбані як товар, та в подальшу відчужені їх емітенту (ТОВ «КЛО-ОЙЛ»), що за своїм змістом було операцією зі зворотного викупу векселів.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом спору у даній справі є рішення відповідача від 21.10.2008 року № 0001212300/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 17 200 000,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17 200 000,00 гривень по обліку операцій з векселями, розраховане відповідачем за порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно п. 17.1.3, п. 17.1.6 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, яким нараховано податок на прибуток, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначено вказані норми підставою для визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), та не вказано жодних нарахувань за порушення позивачем пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналіз приписів п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону дає підстави вважати, що приписи п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поширюються на ті операції з цінними паперами та деривативами, які передбачають саме торгівлю цінними паперами, тобто, у даному випадку, операції з придбання та продажу векселів, які здійснюються на підставі відповідних цивільно-правових угод та у встановленому законодавством порядку, шляхом здійснення розрахунків, в результаті яких передбачається зарахування грошових коштів на рахунки продавця для компенсації вартості векселя.

У випадку ж здійснення бартерних операцій, зміст яких полягає у проведенні розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), порядок оподаткування, визначений п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюється на такі операції.

Крім того, відповідач у своєму акті перевірки зробив висновок про те, що п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до оподаткування операцій з цінними паперами ТОВ «КЛО», зазначеними в акті перевірки, не застосовується.

Також судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки деклараціям з податку на прибуток, що містяться в матеріалах справи, та не з'ясовано чи використовував позивач право на відображення від'ємного фінансового результату по операціях з цінними паперами (спірними векселями) в Декларації та у Додатку К3 до декларації, ведення якого передбачено Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі № 810/2767/14 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько