Ухвала суду № 52687293, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/6592/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року

у справі № 815/6190/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Забудова 2000» (далі - позивач, ТОВ «Забудова 2000»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Забудова 2000» звернулось у жовтні 2014 року до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року № 0002862201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року № 0002862201 на суму сплаченого земельного податку в розмірі 168 000,00 гривень та відповідну суму штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року TOB «Забудова 2000» згідно умов договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 20.09.2011 року № 38/1 задекларувало плату за землю на суму 390 020,24 гривень. 14.05.2014 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси засобами електронного зв'язку надійшла уточнююча податкова декларація по платі за землю за 2013 рік, у зв'язку з чим було знято податкові зобов'язання з 01.01.2013 року в сумі 390 020,24 гривень.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Забудова 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю та визначенню порушень в сфері земельних відносин в рамках діючого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2014 року № 1365/22-01, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 286.2 ст. 286, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем неправомірно не задекларовані в уточнюючій декларації з податку на землю показники плати за землю всього у сумі 390 020,24 гривень.

Перевірку проведено на підставі отриманих первинних документів та наявних в ДПІ у Київському районі м. Одеси баз даних, а саме 1С Податковий блок та іншої податкової інформації наявної станом на момент реєстрації акту перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 07.07.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002862201 про нарахування позивачу податкового зобов'язання із земельного податку на суму 390 020,24 гривень, штрафним санкціям на суму 97 505,06 гривень.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 20.09.2011 року між Одеською міською радою та КП «Міське Капітальне Будівництво» і TOB «Забудова 2000» було укладено договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту 38/1, відповідно до умов якого КП «Міське Капітальне Будівництво» і TOB «Забудова 2000» було передано у строкове, платне користування місце розташування об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса, квартал в межах вулиць: Маршрутної, Сибірської, Валентини Терешкової, Космонавта Комарова. Об'єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 24864 кв.м. Дія договору починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до законодавства України.

24.10.2013 року між Одеською міською радою та КП «Міське Капітальне Будівництво» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Одеська міська рада передає, а КП «Міське Капітальне Будівництво» приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 24864 кв.м, що знаходиться у м. Одеса, квартал в межах вулиць: Маршрутної, Сибірської, Валентини Терешкової, Космонавта Комарова.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посадовими особами податкового органу не були враховані два платежі із земельного податку, які були внесені позивачем на протязі 2013 року, а саме за квітень 2013 року на загальну суму 168 000,00 гривень, що підтверджується квитанціями здійснення касових операцій за 13.05.2013 року № 10034880 на суму 80 000,00 гривень та платіжне доручення від 17.05.2013 року № 50 на суму 88 000,00 гривень.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи наступне.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

За змістом п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Тобто, до Державного земельного кадастру вноситься інформація про права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, а також інформація щодо правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Для правильного вирішення справи щодо визначення розміру земельного податку необхідно перевірити відповідність бази оподаткування даним державного земельного кадастру, в тому числі, щодо правового режиму земель, що судами зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року № 0002862201 посилався на те, що він не має ніяких земельних ділянок в оренді або користуванні, а орендарем земельної ділянки площею 2,4864 га, розташованої за адресою: м. Одеса, квартал в межах вулиць: Маршрутної, Сибірської, Валентини Терешкової, Космонавта Комарова з 24.10.2013 року є КП «Міське Капітальне Будівництво».

Разом з тим, суди попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи не дослідили та не надали належної правової оцінки зазначеним доводам позивача.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ «Забудова 2000» повинно сплачувати земельний податок за земельну ділянку площею 24864 кв.м. у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, враховуючи тільки наявність договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 20.09.2011 року № 38/1 та акту прийому передачі земельної ділянки.

Під час розгляду даної справи судам необхідно дослідити договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 20.09.2011 року № 38/1 на предмет наявності ознак договору оренди, з'ясувати чи не є цей договір за своїм змістом фактично договором оренди. Якщо договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту за своїм змістом фактично є договором оренди, то позивач повинен сплачувати земельний податок за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки.

Тобто, якщо договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту має ознаки договору оренди, то суди попередніх інстанцій не вірно скасували спірне податкове повідомлення-рішення в частині сплачених сум.

Разом з тим, судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати чи фактично використовувало ТОВ «Забудова 2000» у період з 20.09.2011 року по 24.10.2013 року земельну ділянку площею 24864 кв.м, що знаходиться у м. Одеса, квартал в межах вулиць: Маршрутної, Сибірської, Валентини Терешкової, Космонавта Комарова, якщо не використовувало, то товариство повинно сплачувати плату за землю у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки, що в свою чергу є цивільними правовідносинами та податковий орган не має до цього ніякого відношення.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому, ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі № 815/6190/14 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько