Ухвала суду № 52687286, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/56402/14

К/800/58100/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю позивач - ОСОБА_5 представник позивача - ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційними скаргамиДержавної архітектурно-будівельної інспекції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко»напостанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 рокуу справі№ 826/4870/14за позовомОСОБА_5доДержавної архітектурно-будівельної інспекції Українитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Молоко»прозобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Молоко» про зобов'язання відповідача скасувати дозвіл на початок виконання будівельних робіт від 04.03.2014 року № ІУ 114140630824 та звернутися до суду з позовом про знесення самовільного будівництва у відповідності до чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що починаючи з 2010 року ТОВ «Молоко» проводить у підвальному приміщенні будівельно-монтажні роботи «по реконструкції підвалу» під кафе. Під виглядом вищевказаної «реконструкції» виконується виїмка ґрунту та збільшення висоти приміщень з двох метрів до п'яти, втручаються в фундамент будинку, робляться отвори в несучих стінах, самовільно перенесено тепловий пункт, який не є власністю ТОВ «Молоко», в інше приміщення. Внаслідок проведення цих робіт в межах «реконструкції» у його квартирі з'явились тріщини у несучих стінах, перестали відкриватися вікна та двері. Крім того, в порушення п.18 Порядку виконання будівельних робіт, дозвіл на початок виконання будівельних робіт виданий Інспекцією за відсутності письмової згоди позивача, як співвласника житлового будинку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 з реставрації приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1, виданий 04 березня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко». Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, Державна будівельна інспекція України звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Молоко» також звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко» підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2004 року.

04.03.2014 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Молоко» видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 з реставрації приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1, IV категорії складності.

Не погоджуючись із вказаним дозволом з підстав, викладених у позовній заяві, ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ненадання позивачем, як власником квартири АДРЕСА_1 та співвласником допоміжних приміщень вказаного будинку, згоди на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта, свідчить про протиправність видачі відповідачем спірного дозволу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно з абзацами 1, 2, 5 п.18 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта.

З посиланням на положення ч.1, 2 ст.369, ст.382 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку, що ОСОБА_5 є співвласником нежилих приміщень, що перебувають у власності ТОВ «Молоко», у зв'язку із чим останній повинен був отримати письмову згоду позивача на проведення реконструкції зазначених об'єктів під кафе.

Також, суди зазначили, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_10 та інших громадян про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ст.ст. 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Зважаючи на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у зв'язку з неподанням третьою особою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України письмової згоди ОСОБА_5, як співвласника допоміжних приміщень, на проведення будівельних робіт з реконструкції зазначеного об'єкту, у відповідача були підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на підставі п.20 Порядку № 466.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає передчасними такі висновки судів, враховуючи наступне.

З 17.02.2011 року набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.1-3 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» затверджено Порядок виконання будівельних робіт та Порядок виконання підготовчих робіт.

Згідно з п.2 Порядку виконання будівельних робіт, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Пунктами 18, 19 Порядку виконання будівельних робіт визначено, що для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5. До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта; копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку (подається у разі потреби); копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; копії кваліфікаційних сертифікатів, засвідчені в установленому порядку, подаються з 1 червня 2012 р. (крім сертифікатів інженерів технічного нагляду, які подаються з дня набрання чинності цим Порядком).

Інспекція протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову в його видачі.

Відповідно до п.8 Порядку виконання будівельних робіт, замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

Частиною 4 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.

Згідно з ч.6 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано: 1) органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: а) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; б) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 2) адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

Наведені положення частин 4 та 6 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» кореспондуються з пунктами 20, 26 Порядку виконання будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2014 р. третьою особою було подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України документи для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, передбачені п.18 Порядку, зокрема: заява замовника про видачу дозволу на виконання будівельних робіт (вх. від 04.03.2014 № 40-1489); реєстраційне посвідчення за № 025274; проектна документація, розроблена ТОВ «Архінжпроект» та затверджена ТОВ «Молоко» наказом № 03 ОП від 24.02.2014 та погоджена Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); копії: ліцензії генпідрядної організації на виконання будівельних робіт, засвідченої в установленому порядку; розпорядчих документів про призначення відповідальних працівників за виконання робіт, відповідальних за здійснення авторського та технічного нагляду; відповідних кваліфікаційних сертифікатів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Молоко» є власником нежилих приміщень загальною площею 410,90 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2487.

Вказаний договір-купівлі продажу був предметом судового розгляду. Зокрема, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_12 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

З договору купівлі-продажу від 07.07.2006 р. вбачається, що предметом договору є саме нежитлові приміщення, а не допоміжні.

Поряд з цим, згідно з ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Проте, позивачем не зазначено, а судами не з'ясовано, яким чином факт існування дозволу на проведення реставраційних робіт першого поверху та підвалу порушують права позивача у справі.

Підставами для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчиняє ці дії. Утім, обов'язковою умовою визнання дій неправомірними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить врахувати недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: