Ухвала суду № 52687070, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9666/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

у справі № 2а-1739/10/0770

за позовом малого приватного підприємства "Гемлец" (далі - Підприємство)

до Інспекції

та Державної податкової адміністрації у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) подано про визнання недійсним рішення Інспекції від 19.07.2006 № 0000012352/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням результатів процедури його адміністративного оскарження, а також про часткове скасування рішення Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 31.10.2006 № 13040/10/25-055 про результати розгляду скарги Підприємства.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 ухвалені у справі судові акти було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Інспекції від 19.07.2006 № 0000012352/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з метою перевірки відповідності установленого на Підприємстві ліміту каси вимогам чинного законодавства; в решті позовних вимог провадження у справі було закрито.

За наслідками нового розгляду справи постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 у позові відмовлено з тих мотивів, що установлений ліміт каси на Підприємстві не відповідає критеріям, наведеним у пункті 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що у період, охоплений перевіркою, установлений обслуговуючим банком ліміт залишку готівки в касі складав 5000 грн., та не підлягав обов'язковому перегляду.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що

- 20.06.2002 позивачеві було установлено обслуговуючим банком ліміт залишку готівки в касі у розмірі 5000 грн., що підтверджується довідкою Виноградівського відділення ЗРУ ЗАТ КБ «Приват-Банк»від 28.08.2006 № 911;

- наказом директора Підприємства від 20.01.2005 № 002 було затверджено ліміт каси на 2005 рік на рівні 2340 грн.;

- в ході проведення Інспекцією виїзної планової перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.205 по 31.03.2006, оформленої актом від 05.07.2006 № 53/23-0112/13602255, було виявлено, зокрема, факт перевищення підприємством ліміту залишку каси, установленого названим внутрішнім наказом підприємства, на загальну суму 95 919 грн.;

- за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було прийнято рішення від 19.07.2006 № 0000012352/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності за перевищення ліміту залишку готівки в касі у вигляді штрафних санкцій у сумі 191 838 грн.;

- за наслідками оскарження позивачем цього акта індивідуальної дії в адміністративного порядку рішенням Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 31.10.2006 № 13040/10/25-055 про результати розгляду скарги назване рішення інспекції було скасовано в частині застосування 71280,08 грн. штрафу, а в решті - залишено без змін. Пунктом 2.7 Положення передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5.2 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Таким чином, лише з часу набрання чинності Положенням (а саме - з 15.02.2005) підприємства одержали повноваження самостійно визначати ліміт готівки у касі, у зв'язку з чим затверджений наказом директора Підприємства від 20.01.2005 № 002 ліміт каси на 2005 рік не має правової сили, як локальний акт, що не відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства (на момент видачі цього наказу ліміт каси визначався банківськими установами у відповідності з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72).

А відтак у період, охоплений податковою перевіркою, фактично діяв ліміт каси, установлений обслуговуючим банком у розмірі 5000 грн.

В силу вимог пункту 5.12 Положення установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних факторів об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо). Документи (нормативно-правові акти, внутрішні документи (розрахунки) підприємства, що затверджені (підписані) керівником або уповноваженою ним особою), на підставі яких переглянуто ліміт каси, строки здавання готівкової виручки (готівки), додаються до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахунку підприємства.

Згідно з пунктом 5.13 Положення затверджені банками до набрання чинності цим Положенням загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки чинні до їх перегляду, який здійснюється з метою забезпечення відповідності цих показників чинним вимогам у порядку, визначеному цим Положенням.

Критерії та порядок визначення ліміту каси наведені у пункті 5.4 Положення.

Так, абзацами 1-4 цього пункту встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

У ході розгляду цієї справи контролюючим органом не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів щодо невідповідності установленого обслуговуючим банком ліміту на рівні 5000 грн. наведеним законодавчим вимогам. Фактично, застосовуючи до позивача оспорювану суму штрафних санкцій, Інспекція керувалася лімітом каси, установленим наказом директора Підприємства від 20.01.2005 № 002 у розмірі 2340 грн. (який, як зазначено вище, не підлягав застосуванню).

А відтак слід погодитися з висновком апеляційного суду про недоведеність Інспекцією правомірності оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що обумовлює правильність оскаржуваної постанови про задоволення даного позову.

За таких обставин підстави для задоволення розглядуваних касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 2а-1739/10/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко