Постанова № 52684846, 13.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4080/14

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

13 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників позивача: Барищук В.О., Лотоцького В.І., Пасічника О.Л.,

представника відповідача: Коваль І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2014 року приватне підприємство "ЄАВТ" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005502201 від 11 липня 2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року, залишеною без змін відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2015 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивачів в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності та повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №467/22-09-22-01/21346518 від 29.04.2014 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. п. 151.1 ст. 151, 152.11 ст. 152, п.п.154.6 ст. 154 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 86048 грн.

Суть порушення зазначено в тому, що позивач в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року для визначення розміру податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, безпідставно застосовував нульову ставку податку на прибуток, передбачену п.154.6 ст.154 Податкового кодексу України, оскільки ним не дотримано критерію щодо нарахування заробітної плати за кожен місяць звітного року у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках підприємства, а саме: нараховано заробітну плату у розмірі меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати, працівникам, які працюють за сумісництвом на посадах головного бухгалтера (0,5 ставки), інженера з техніки безпеки (0,25 ставки), та майстра по ремонту залізничної колії (0,5 ставки).

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 року №0003002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 163475,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 86048 грн. і штрафними санкціями в розмірі 77427,25 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток і працюють на частину ставки, тобто неповний робочий день, для застосування п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України за кожен місяць звітного періоду має бути нарахована в розмірі, що відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку такому працівнику виплачують.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Проведеною перевіркою встановлено, що приватним виробничо-комерційним підприємством "ЄАВТ" за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року не дотримано критерію щодо нарахування заробітної плати (доходу) за кожний місяць звітного періоду у розмірі не меншому двох мінімальних заробітної плат по окремих працівниках підприємства, а саме: нараховано заробітну плату у розмірі, меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати працівникам, які працюють за сумісництвом на посадах головного бухгалтера (0,5 ставки), інженера по техніці безпеки (0,25 ставки) та майстра по ремонту залізничної колії (0,5 ставки).

В спростування доводів податкового органу позивач зазначає, що ст. 56 КЗпП України визначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Таким чином, на думку позивача, сумісникам, які перебувають з позивачем у трудових відносинах, та які працюють на 0,25 та на 0,5 ставки, заробітна плата повинна нараховуватись в розмірі, який у перерахунку на повний робочий місяць складає не менше ніж дві мінімальні заробітні плати.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, оскільки п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України не містить винятків щодо розміру нарахованої заробітної плати для працівників, які працюють неповний робочий день чи неповний робочий місяць.

П. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України встановлено чіткий перелік умов для можливості застосування ставки податку на прибуток 0 відсотків, однією з яких є нарахування за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, не менше, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом.

Зазначена норма не ставить в залежність розмір нарахованої заробітної плати від характеру трудових відносин (робота за основним місцем роботи чи за сумісництвом), тривалості робочого дня, режиму роботи, а також не містить такого порядку для визначення розміру нарахованої заробітної плати осіб, які працюють неповний робочий день, як співвідношення між двома мінімальними заробітними платами та відповідною частиною ставки, яку виплачують працівнику.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання позивача на п. 4.1.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від13.01.2004 №5, відповідно до якого середня заробітна плата одного штатного працівника облікового складу визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на середньооблікову кількість цих працівників за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік).

Як слідує з аналізу п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України, умовою застосування ставки податку на прибуток 0 відсотків визначено, зокрема, нарахування кожному окремому працівнику заробітної плати (доходу) в розмірі, не менше, ніж дві мінімальні заробітні плати, а тому положення Інструкції зі статистики заробітної плати не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи, що приватним виробничо-комерційним підприємством "ЄАВТ" не дотримано умов для застосування ставки податку на прибуток 0 відсотків, колегія суддів вважає, що податковим органом було обґрунтовано встановлено допущене позивачем порушення та прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 жовтня 2015 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Залімський І. Г.