Ухвала суду № 52684713, 15.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/677/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Яковлева Ю.В.,

Кравця О.О.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Шторм» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

29.01.2015р. Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Шторм» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014р. № 0004102200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 303 637,60 грн. та штрафними санкціями - 75 909,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки позапланової виїзної перевірки про нереальність та безтоварність операцій з ПП «ІН КАР» по поставці товару ґрунтується на припущеннях та спростовується наявними первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. Враховуючи викладене, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила поставу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ДП «НДІ «Шторм» з питань взаємовідносин з ПП «ІН КАР» за серпень 2014р., за результатами якої 27.11.2014р. складений акт № 117/22-214/14311608/6665, встановлені порушення позивачем п.п.198,1, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2014р. на 303 637,6 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок встановлення нереальності господарських операцій позивача з ПП «ІН КАР» з придбання насосів, сигналізаторів температур, датчиків.

За висновками акту перевірки ДПІ 18.12.2014р. прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004102200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 379 547 грн., в т.ч. за основним платежем на 303 637,6 грн., та штрафними санкціями на 75 909,4 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин реальності господарських операцій позивача із ПП "ІН КАР", підтвердження їх здійснення належно оформленими бухгалтерськими та податковими документами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції вірно зроблений висновок про реальність операцій позивача з придбання у ПП "ІН КАР" у серпні 2014р. сигналізаторів температури (різних марок), насосів ЕЦН (різних марок), датчиків ДТП (різних марок) на підставі наданих договору поставки від 01.08.2014р. № 14-08-03 та специфікацій до нього, видаткових та податкових накладних, довіреностей на уповноважену особою ДП «НДІ «Шторм» на отримання товару від ПП "ІН КАР", подорожніми листами на службовий автомобіль, яким перевозився товар.

Позивачем надані документи, що підтверджують факт передачі придбаних приладів на склад ДП «НДІ «Шторм», а саме картки складського обліку матеріалів.

Як пояснив представник позивача, отриманий товар підприємство використало у власній господарській діяльності. З акту перевірки вбачається, що основним видом діяльності позивача є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (72.12). Іншими видами діяльності, якими займався позивач, є виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування (28.25), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12) (стор. 2 акту перевірки).

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій з цим контрагентом ґрунтуються на неможливості встановити походження товару у ПП "ІН КАР", який у липні-серпні 2014р. імпортував зовсім інший товар.

Судова колегія вважає, що наявність зазначеної податкової інформації не є достатнім доказом безтоварності операції позивача з цим підприємством. Крім того, привертає увагу той факт, що податковим органом не аналізувався факт придбання товару ПП "ІН КАР" до липня 2014р., в зв'язку з чим висновки про неможливість продажу товару ПП "ІН КАР" позивачу є недоведеними.

Згідно податкової інформації, складеної ДПІ у Приморському районі м.Одеси, серед податкових зобов'язань за серпень 2014р. ПП "ІН КАР" задекларувало взаємовідносини з ДП НДІ "Шторм" на всю суму ПДВ (а.с.160-162зв.).

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що доводи податкового органу про безтоварність операції позивача з ПП "ІН КАР" є необґрунтованими та не доведені належними доказами, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є незаконним та правильно скасовано судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: О.О.Кравець