Ухвала суду № 52684603, 22.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 876/6859/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.

Позивач посилався на те, що в 2007-2014 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати йому пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Позивач, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просив зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії за період з 02.01.2007 року по 02.03.2014 року та проводити таку виплату постійно.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2014 року, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 13.03.2012 року по 14.05.2014 року.

Ухвалою цього ж суду від 14.05.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 02.01.2007 року по 12.03.2012 року залишено без розгляду. Дана ухвала від 14.05.2014 року була скасована згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період з 02.01.2007 року по 12.03.2012 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2015 року, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, тому суду першої інстанції належало залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду відповідно до вимог ст. 100 КАС України.

Апелянт просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2015 року та залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 за періоди з 1.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року.

Позивач подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а інші особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за періоди з 1.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обґрунтованими.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення, тобто була відновлена з 22.05.2008 року колишня редакція статті 6 Законі та надалі не зупинялась, тому вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії підлягають до задоволення з 22.05.2008 року.

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», - 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії за період до 23 липня 2011 року повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а після 23 липня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 02.01.2007 року. Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі № 22а-5607/08/9104, яка набрала законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.2007 року по 30.11.2007 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року включно. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції, враховуючи вищенаведені законодавчі положення та обставини справи, відмовив правомірно.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду колегія суддів взяти до уваги не може, оскільки судом першої інстанції встановлено, що такий строк пропущений ОСОБА_1 з поважних причин.

Враховуючи вищевказане, судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2015 року у справі № 712/16888/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський